Список використаних джерел

1. J. Wong, R. Schuchard. Adapting to Climate Change: A Guide for Food, Beverage and Agriculture Companies. // BSR. – 2011. – p.1-7.

2. Global EnvironmentOutlook 5.UNEP – 2013. [Electronic resource]. –Mode of access:http://www.unep.org/geo/pdfs/geo5/geo5_for_business.pdf

3. Weeding Risk: Financial Impacts of Climate Change and Water Scarcity onAsia’s Food and Beverage Sector. // WRI and HSBC. – 2010. – p.1-46;

4. GregoryMeyer. Porkandchickensettojoinluxurylist. // FinancialTimes. – 25 July 2012. [Electronic resource]. –Mode of access: http://www.ft.com/intl/cms/s/2/3f361fe2-d674-11e1-ba60-00144feabdc0.html# axzz2QkDccttf

5. LeeHannahetal. Climatechange, wine, andconservation. //PNAS. – 8 April 2013. [Electronic resource]. –Mode of access: http://www.pnas.org/content/110/17/6907.full

6. ShardulAgrawalaetal.PrivateSectorEngagementinAdaptationtoClimateChange: ApproachestoManagingClimateRisks. // OECDEnvironmentWorkingPapers. – No. 39. – 2011. –p. 1-55

Старолатка Л.¹

Роль малого підприємництва в розвитку національної конкурентоспроможності країни

Набуття та посилення конкурентних переваг України у глобалізованому просторі світового господарства нерозривно пов'язане із модернізацією її економіки. Багатовіковий міжнародний досвід засвідчує, що саме підприємництво, в тому числі й мале, є важливою рушійною силою мобілізації інституційних чинників зміцнення національної конкурентоспроможності. [1, с. 48]

Визначальним чинником конкурентоспроможності національної економіки є наявність умов для формування стійких конкурентних позицій національних підприємств. Отже, політика підвищення конкурентоспроможності національної економіки полягає в забезпеченні, насамперед всередині країни, реального конкурентного середовища та, що не менш важливо, здатності підприємств вести конкурентну боротьбу, яка має конструктивну спрямованість. Рівень такого забезпечення і визначає головний критерій конкурентоспроможності національної економіки.

Саме малі підприємства діють переважно на внутрішньому ринку країни. Їх діяльність сприяє трудовій зайнятості і реалізації творчих можливостей населення, зниженню рівня безробіття, формуванню середнього класу, зміцненню політичної стабільності. Вони швидко пристосовуються до змін в умовах господарської діяльності і забезпечують раціональне переміщення капіталу із однієї господарської сфери у іншу. Таким чином, малі підприємства забезпечують конкурентоспроможність національної економіки за рахунок політичної і економічної стабільності, розвитку переважно внутрішнього ринку країни. [2, с. 89]

Функціонування малого підприємництва посилює конкуренцію на ринках товарів і послуг (внутрішньогалузеву), а також багато в чому впливає на інтенсивність міжгалузевої конкуренції, тому що за загальними масштабами сектор малого підприємництва у деяких країнах може конкурувати з великими компаніями у сфері залучення трудових та фінансових ресурсів; при цьому його інноваційність активізує конкуренцію на основі нецінових чинників; диверсифікація малого підприємництва дозволяє підвищити інтенсивність конкуренції в тих галузях, де традиційно діяли тільки великі компанії, створюючи олігопольну структуру.

Світовий економічний форум у звітах про глобальну конкурентоспроможність вирішального значення надає здатності країни досягати постійно високих темпів зростання ВВП на душу населення [3, с. 58], а як відомо частка малого підприємництва у ВВП розвинених країн світу доволі значна. У країнах ЄС, наприклад, на його частку в середньому доводиться 63 – 67 % ВВП, у США – 40 %, у Японії – 61 %. [4, с. 247] Це говорить про значний вплив малого підприємництва на темпи зростання ВВП на душу населення, а отже й про його вплив на національну конкурентоспроможність країни.

У праці «Конкуренція» М. Портер пише: «Конкурентоспроможність окремої країни залежить від схильності її промисловості до інновацій та модернізації» [5, с. 205]. Мале підприємництво вважається найбільш чуттєвим до інновацій, а отже його розвиток сприятиме вирішенню пріоритетного для України питання, яким є побудова економіки на інноваційних засадах задля підвищення рівня своєї конкурентоспроможності. Це завдання є наразі пріоритетним, зважаючи на місце України в міжнародних рейтингах. Зокрема за індексами зростання конкурентоспроможності (GCI) та поточної конкурентоспроможності (BCI) Україну зараховують до країн, що розвиваються, але характеризуються нестабільністю в політиці та економіці, не дуже сприятливим інвестиційним кліматом і високими ризиками господарської діяльності [6].

Узагальнюючи все вище сказане, можна зробити висновок про тенденцію до посилення ролі малих підприємств в національній конкурентоспроможності економічно розвинених країн світу та наявність потенціалу розвитку даного сектору економіки в Україні. [7]

Отже, урядові структури України повинні провадити цілеспрямовану державну політику в сфері підтримки малого підприємництва, яка враховує галузеві та регіональні особливості його розвитку та виконує інтегруючу роль у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки.