Список використаних джерел

1. Council Regulation (EC) No 44/2001 of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters // Official Journal of the European Communities. – 16.1.2001. – L 12. – Р. 1-23.

2. Regulation (EU) No 1215/2012 of the European Parliament and of the Council of 12 December 2012 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters // Official Journal of the European Union. – 20.12.2012. – L 351. – Р. 1-32.

3. Verhaegen St.Soon a declaration of enforceability will no longer be required for enforcement of a judgment in another Member State Electronic resource. – Mode of access: http://www.eubelius.com/en/spotlight/soon-declaration-enforceability-will-no-longer-be-required-enforcement-judgment-another.

4. Regulation (EC) No 805/2004 of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 creating a European Enforcement Order for uncontested claims Electronic resource. – Mode of access: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32004R0805:en:NOT.

5. Regulation (EC) No 861/2007 of the European Parliament and of the Council of 11 July 2007 establishing a European Small Claims Procedure Electronic resource. – Mode of access: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32007R0861:EN:NOT.

Кушніренко А.¹

Єдиний митний кодекс європейського союзу: новели і значення

Європейський Союз об’єктивно являє собою найбільший вільний торговельний простір у світі. Основоположною віхою функціонування ЄС є митний союз, що відіграє значну роль у діяльності на внутрішньому ринку. Згідно із статтею 28 Договору про функціонування Європейського Союзу, Союз включає митний союз, який розповсюджується на весь товарообіг і передбачає заборону між державами-членами мита на імпорт і експорт і будь-яких еквівалентних їм зборів, а також ухвалення спільного митного тарифу щодо третіх країн [1]. Очевидно, що за відсутності стабільного митного режиму на зовнішніх кордонах, вільне пересування товарів в рамках Союзу було б об’єктивно неможливим [2].

У рамках ЄС у 2012 році було подано близько 261 мільйонів митних декларацій, а загальна вартість товарів, що пройшли через митні кордони, становила 3.5 трлн євро. Такі широкі масштаби зовнішньо-торгівельних зносин держав-членів ЄС зумовлюють необхідність у досконалому митному законодавстві. Усі 28 митних адміністрацій держав-членів ЄС застосовують один митний кодекс з метою забезпечення загальних правил на усіх зовнішніх кордонах Союзу. Ці правила поширюються на усі аспекти торговельної політики, такі як преференційна торгівля, заходи щодо підтримки безпеки, здоров’я та екологічного контролю, спільна сільськогосподарська політика, рибальство, захист економічних інтересів [2].

Перший Митний кодекс Європейського Cпівтовариства від 12 грудня 1992 року вже на початку 21 століття не відповідав тогочасним потребам. Застарілі технології і норми митного законодавства, створені для паперової версії митних процедур, створювали умови для зловживань, наносили шкоду зовнішній економічній безпеці і послаблювали роль митних служб як головних суб'єктів, що здійснюють охорону митних кордонів Співтовариства в процесах міжнародного товарообігу. З огляду на це, Регламентом № 450/2008 від 23 квітня 2008 року Кодекс був оновлений та отримав назву Модернізованого (ModernisedCustomsCode). В інтересах підприємців і митних органів Союзу Кодексом була проведена кодифікація всіх приписів митного законодавства в єдиний нормативний акт. У порівнянні з Кодексом 1992 року кількість статей була зменшена з 253 до 188. Таке скорочення відбулося завдяки систематизації та уніфікації норм для окремих інститутів митного права та виключенню тих положень, які не виправдали свого призначення або не відповідають сучасному рівню розвитку митних відносин [3].

Незважаючи на прогресивні положення Модернізованого Митного Кодексу, майже одразу після його прийняття виникли проблеми з їхньою реалізацією. З огляду на це 20 лютого 2012 року Комісія запропонувала внести до Кодексу певні зміни ще до набрання ним чинності. Комісія обґрунтувала необхідність таких змін:

1. неможливістю впровадження широкого спектру систем інформаційних технологій на митницях, передбаченого, згідно Модернізованого Кодексу, до 1 червня 2013 року;

2. необхідністю приведення у відповідність митного законодавства ЄС до Лісабонських договорів 2009 року;

3. еволюцією політики і законодавства у інших сферах, що мають безпосередній вплив на митне законодавство [4].

Регламентом ЄС №952/2013 Європейського парламенту і Ради від 9 жовтня 2013 року ухвалено створення Єдиного Митного Кодексу (UnionCustomsCode) [5]. Хоча положення даного регламенту набувають чинності на двадцятий день після публікації у виданні «Офіційний вісник Європейського Союзу», більшість статей застосовуватимуться лише починаючи з 1 червня 2016 року. Серед покращень і характерних особливостей, що закріплює Єдиний Митний Кодекс є наступні:

1. Створення безпаперового середовища у митних та торгівельних процесах, що базується виключно на використанні електронних митних декларацій (має бути здійснено не пізніше, ніж 31 грудня 2020 року);

2. Забезпечення максимальних переваг і спрощень проходження митних процедур для уповноважених економічних операторів;

3. Впровадження таких сум гарантій, що покриватимуть як фактичні, так і потенційні борги для забезпечення кращого фінансового захисту;

4. Введення централізованого митного очищення, що дозволяє економічним операторам здійснювати митне оформлення за власним місцезнаходженням, незалежно від місця перебування вантажу та ін. [6].

Окрім того, Єдиний Митний кодекс має забезпечити заходи з усунення прогалин, визначених Комісією, що включають в себе необхідність узгодженого підходу до вирішення проблеми митних порушень. З цього приводу Комісія внесе окрему пропозицію у 2014 році [2].

Отже, новий Єдиний Митний Кодекс слугуватиме в якості основного документу уніфікованого митного законодавства ЄС. Його першочерговою метою є закріплення на законодавчому рівні низки важливих методів, що раніше використовувалися лише в залежності від конкретного випадку задля вирішення проблем торговельних відносин держав-членів ЄС із третіми державами. Положення, закріплені у Кодексі, надають більш визначену правову основу для бізнесу, сприяють підвищенню ясності законодавства серед співробітників митних служб. Спрощення митних правил і процедур, поширення ефективних інформаційних технологій у митних операціях демонструє об’єктивну відповідність нового Кодексу сучасним потребам і засадам інформаційної економіки.