Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України від 19.06.2003// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

2. Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

3. Лист Державного департамента інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України «Щодо веб-сайту як об'єкта авторського права» від 22.01.2007// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1038.1466.0.

4. Наказ Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади» від 25.11.2002// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1021-02.

5. Любчик О.А. Веб-сайт як об`єкт авторського права/ О.А.Любчик. - LawFirmArbitis. – 2011-2012// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://www.arbitis.com/Veb-sayt-yak-obyekt-avtorskogo-prava/.

6. Сайт як об’єкт інтелектуальної власності/ Всеукраїнська служба реєстрації торгових марок// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://trademark.com.ua/content/view/88/7/.

7. Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

8. Селіванов М.В. Право на веб-сайт як складений об’єкт авторського права/ М.В.Селіванов. - 2010// [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://www.cip.in.ua/r29404/.

Пономарьов В.^*

Значні правочини в акціонерних товариствах україни

Значні правочини — це порівняно новий інститут цивільного права України, який в свою чергу потребує глибокого теоретичного вивчення. Закон України «Про акціонерні товариства» від 2008 року (надалі також - ЗУ) передбачає, що значним є правочин, що вчинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності (п 4. ст. 2 ЗУ) [1]. Не зважаючи на більш-менш детальну регламентацію відповідних інститутів положеннями Розділу ХІІІ ЗУ, на практиці виникають деякі питання стосовно моменту вчинення значного правочину, можливості попереднього схвалення та схвалення postfactum таких правочинів, форми схвалення тощо.

Згідно зі статтею 70 ЗУ рішення про вчинення значного правочину, предмет якого складає 10 – 25 % вартості активів за останній рік приймається наглядовою радою акціонерного товариства (надалі також - АТ), 20 – 25 % - загальними зборами простою більшістю голосів, більше 50 % - загальними зборами 3/4 від загальної кількості голосів. Також ЗУ передбачена можливість встановлення додаткових умов,обов’язкових для вчинення значного правочину, в статуті акціонерного товариства. Отже, за чинним законодавством для вчинення значного правочину спочатку потрібно ухвалити таке рішення у встановленому для конкретного виду правочину порядку, а вже потім акціонерне товариство має право вчиняти дії. Т.Бондар підкреслює, що положення статті 41 Закону України «Про господарські товариства», згідно з яким вищий орган акціонерного товариства може затверджувати договори, укладені на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, що фактично означає схвалення вже вчиненого значного правочину, а також положення п. 3 ст. 70 ЗУ про можливість попереднього схвалення значних правочинів протягом одного року після прийняття відповідного рішення акціонерним товариством фактично нівелюють обов’язковість прийняття попереднього рішення про вчинення значного правочин [2, с.48-49]. При цьому не враховано той факт, що з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» положення статті 41 Закону України «Про господарські товариства», що стосуються безпосередньо акціонерних товариств втратили свою силу. О. Виговський зауважує, що законодавець чітко встановив, що виконання такої корпоративної процедури не може відбуватись постфактум, після укладання значного правочину, тому що виконавчий орган акціонерного товариства виступає не більш як ініціатором таких правочинів, питання про вчинення яких віднесено до виключеної компетенції наглядової ради або вищого органу акціонерного товариства [3, с.12-18].

Важливим з практичної точки зору є питання розрізнення з огляду на юридичні наслідки таких правових категорій як прийняття рішення про вчинення значного правочину та прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів (п. 3 ст. 70 ЗУ). Згідно з статтею 68 ЗУ кожний акціонер має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину. Відповідне право не поширюється на акціонерів, які голосували за попереднє схвалення значного правочину. На підтвердження останньої тези можна навести декілька прикладів судових спорів, в яких акціонери звертались до суду, щоб останній визнав обов’язок акціонерного товариства викупити частки тих акціонерів, які голосували проти попереднього схвалення значних правочинів – Постанова Вищого Господарського Суду України від 24.05.2012 у справі №7/5005/13431/2011 за позовом ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Преміум-фонд» до ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», Постанова Вищого Господарського Суду України від 15.04.2013 у справі № 5024/1448/2012 за позовом до ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія», Постанова Вищого Господарського Суду України від 23.01.2013 у справі №07/5026/796/2012 за позовом ТОВ «Фортекс» до ПАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» [4]. Суд виходив з того, що «законодавцем розмежовується поняття «рішення про вчинення значного правочину» та «рішення по попереднє схвалення значних правочинів», тоді як на загальних зборах 15.01.2012 було прийнято рішення саме про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством… Суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для викупу товариством акцій шляхом укладення договору в редакції відповідача у зв'язку з тим, що рішення про попереднє схвалення значних правочинів не є підставою здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних акціонеру голосуючих акцій…Посилання позивача на наявність у нього права на викуп акцій у зв'язку з тим, що рішення про попереднє схвалення правочину є лише однією з форм прийняття рішення про вчинення значного правочину ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм ст.ст. 68,70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, інститут значних правочинів акціонерних товариств є новим інститутом в корпоративному праві, який потребує подальшого практичного «освоєння». Ефективним методом такого «освоєння» та заповнення прогалин залишається судова практика [4].