Список використаних джерел

1. Сеник В. В. Законодавчі невідповідності дотримання прав на інтелектуальну власність в українській частині мережі Інтернет (на прикладі EX.UA) // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична / гол. ред. М. М. Цимбалюк. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. – Вип. 3. – С. 117-122.

2. Международное частное право: Учебник / Л. П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Г. К. Дмитриева и др.; Отв. ред. Г. К. Дмитриева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004.

3. Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2733-14/conv

4. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_051/conv.

5. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_770/conv.

6. Пастухов О. М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03: Київ, 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dysertaciya.org.ua/disertaciya_1_8.html.

7. Авторское право в Украине: авторское право в сети Интернет [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://copyright.ua/inet.php.

8. Закон України «Про авторське право і суміжні права» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/conv/page2.

Машталер І.^⃰

Правовий аспект захисту веб-сайтів

На сьогоднішній день зростає кількість правовідносин, у які вступають сторони за рахунок всесвітньої мережі Інтернет. Провідну роль для встановлення такого зв’язку між учасниками правочину відіграють веб-сайти, що в останній час розширили свої функціональне призначення від задоволення виключно інформаційних потреб до становлення самостійним об’єктом підприємницької діяльності. Наразі питання захисту авторського права на веб-сторінки стоїть досить гостро не лише перед певною державою, а й перед усім світовим співтовариством.

Потрібно сказати, що визначення поняття «веб-сайт» у міжнародно-правових документах відсутнє. В українському законодавстві такої дефініції також немає. Згідно з п.1 ст.433 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) об’єктами захисту авторського права є твори. Хоча веб-сторінка й не визначена як один з таких творів, однак у п.п.4 п.1 ст.433 ЦКУ зазначено, що даний перелік не є вичерпним [1]. Аналогічне положення визначене й у законі України (далі – ЗУ) «Про авторське право та суміжні права» [2]. Однак у листі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року вказано: «Відсутність у законодавстві про авторське право визначення відповідних понять не може бути перепоною у правовій охороні «веб- сайту», «веб-сторінки», «веб-порталу» як об'єктів авторського права, якщо вони є творами, тобто, результатами творчої діяльності людини» [3].

Тим не менш, досить змістовна дефініція поняття «веб-сторінка» міститься в наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року (далі - Наказ), у якому зазначено, що веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет [4].

Вищезазначене визначення дозволяє виділити 4 основні компоненти веб-сторінки:

1. програмні засоби;

2. апаратні засоби;

3. унікальну адресу в мережі Інтернет;

4. інформаційні ресурси.

Варто підкреслити, що апаратні засоби не підпадають під сферу дії права інтелектуальної власності, так як вони відносяться до технічного забезпечення, що в свою чергу не є об’єктом захисту авторського права. Аналогічного захисту не набувають й програмні засоби через те, що за рахунок однієї програми, яка користується захистом права інтелектуальної власності, може бути створено декілька веб-сайтів, які будуть становити самостійних об’єкт авторського права [5]. Тобто, у рамках права інтелектуальної власності захистом буде користуватися унікальна адреса в мережі Інтернет та інформаційні ресурси.

До того ж, захист унікальної адреси в мережі Інтернет або доменного імені має ряд своїх особливостей. По-перше, доменне ім’я не є об'єктом права власності у традиційному юридичному розумінні, оскільки воно не може знаходитись у власності будь-якої особи, а закріплюється (делегується) заінтересованому учаснику інформаційного обміну та має позначати відповідні веб-сайти для їх ідентифікації у мережі Інтернет. Відповідно, власник доменного імені не отримує ніякого документа встановленого державного зразка, який би підтверджував його право власності. По-друге, єдиним можливим засобом захисту доменного імені за українським законодавством є його реєстрація як товарного знаку. До того ж при використанні саме такого способу охорони доменного імені не виникає потреба в окремій реєстрації знака [6]. Однак у ст.9 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» вказано, що обов’язковою умовою надання захисту унікальній адресі в мережі Інтернет є її оригінальність [7]. У свою чергу, можливе самостійне використання такої автентичної назви веб-сторінки.

Крім цього, власниками немайнових та майнових прав на вищезгадані твори можуть бути різні особи, що також ускладнює захист авторського права [8].

За загальним правилом, кожна зі складових веб-сайту буде охоронятися окремо. Іншими словами, текстовий контент користуватиметься захистом, що надається текстовим творам, графічний компонент охоронятиметься за аналогією творів образотворчого мистецтва, аудіовізуальна складова буде прирівнюватися до аудіовізуальних творів. Тим не менш, варто враховувати, що при створенні тієї чи іншої веб-сторінки, усі майнові авторські права на її інформаційне наповнення переходять до її власника, а немайнові права залишаються у безпосередніх авторів контенту [9].

З огляду на вищевикладене, потрібно підкреслити, що для вирішення проблеми захисту веб-сайтів, насамперед, потрібно надати нормативну дефініцію цього поняття. Крім цього, веб-сторінка має бути включена в перелік об’єктів авторського права, які користуються захистом, як до ЦКУ, так і до ЗУ «Про авторське право та суміжні права». До того ж, необхідно вдосконалити захист веб-сайтів за рахунок створення єдиного процесуального механізму охорони його складових, а саме – доменних імен та інформаційного наповнення.