Список використаних джерел

1. Віденська конвенція про дипломатичні відносини 1961 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_048.

2. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/int_protected_persons.shtml.

3. Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/law/icc/rome_statute(r).pdf.

4. Статут Нюрнберзького трибуналу [Електронний ресурс]Режим доступу: http://vivovoco.rsl.ru/VV/BOOKS/LEBEDEVA/LAW.HTM.

5. Статут Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://werle.rewi.hu-berlin.de/tokio.pdf.

6. Статут Міжнародного трибуналу по колишній Югославії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/law/icty/charter.shtml.

7. Статут Міжнародного трибуналу по Руанді Югославії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/law/ictr/charter.shtml.

8. Періодичне видання«Взгляд» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vz.ru/politics/2008/7/18/188101.html.

9. Інформаційне видання «CNN»[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://edition.cnn.com/2012/09/05/world/africa/libya-top-official-handover/index.html.

10. Резолюція RC/Res.6 2010 Міжнародного кримінального суду [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.icc-cpi.int/iccdocs/asp_docs/Resolutions/RC-Res.6-RUS.pdf.

11. Центральне державне інформаційне агентство Росії «Інформаційне телеграфне агентсво росії» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.itar-tass.com/c11/831342.html.

Кориневич В.^*

Ідея впровадження міжнародної кримінальної відповідальності за ненасильницькі злочини

Стаття 5 Римського Статуту визначає злочини, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (надалі також – МКС), а саме: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії [1]. Щодо даного переліку загальновизнаних злочинів завжди точилися дискусії та суперечки. Існували ідеї додати до вищезазначених чотирьох злочинів піратство, як один з найдавніших проявів злочинних діянь, а також тероризм, що є надзвичайно актуальним питанням на сьогоднішній день. [3, с. 57] Ще одна цікава ідея була винесена на порядок денний 4 грудня 1989 року, коли Генеральна Асамблея ООН в пункті 1 резолюції 44 /39 запропонувала Комісії в своїй роботі над проектом Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства розглянути питання про створення міжнародного кримінального суду або іншого міжнародного судового механізму з юрисдикцією над особами, що скоїли злочини , визначені в Кодексі, включаючи осіб, залучених до транскордонного обігу наркотиків. Резолюція була прийнята за ініціативою країн Карибського басейну, зокрема Тринідаду і Тобаго. У 1990 році Комісія розглянула різні варіанти створення такого органу і включила цей аналіз в свою доповідь перед Генеральною Асамблеєю. У своїх резолюціях 45 /41 від 28 листопада 1990 року та 46/ 54 від 9 грудня 1991 року Генеральна Асамблея ще раз наголосила на необхідності створення спеціального Кодексу, але вже без спеціальної згадки про обігу наркотиків [5].

Варто зазначити, що сучасна практика демонструє, що задля досягнення основних цілей, поставлених перед МКС та збільшення його ефективності, список злочинів підвідомчих МКС, слід було б розширити. В цьому контексті до перелічених злочинів слід додати ненасильницькі злочини, скоєння яких передбачало б притягнення особи, що скоює широкомасштабне або систематичне ненасильницьке порушення правопорядку, до відповідальності. З моральних причин люди повинні нести відповідальність за ненасильницькі злочини проти людяності й існуюча міжнародно-правова інституція, Міжнародний кримінальний Суд, має право переслідувати такі злочини. Прокурор МКС повинен почати здійснювати юридичні повноваження, тому що широкомасштабний або систематичний ненасильницький злочин може бути настільки ж аморальним , як насильницький .

Поняття насильства включає позбавлення людини життя або нанесення шкоди із застосуванням фізичної сили ,застосовуючи такі методи як стрільба , бомбардування, обстріли та ін.Ненасильницькі злочини включають в себе багато інших видів порушення прав людини, таких як утримання від надання медичного обслуговування, фінансово-економічні злочини, фальшивомонетництво, контрабанда тощо.

Якби МКС здійснював юрисдикцію щодо ненасильницьких злочинів, він міг би висунути звинувачення таким особам, як Теодоро Обіанг в Гвінеї, Ідріс Дебі в Чаді, і Мобуту Сесе Секо в Демократичній Республіці Конго (ДРК). Лідер Гвінеї крав сотні мільйонів доларів, в той час як громадяни його держави жили менше ніж на долар у день. Колишній диктатор ДРК (раніше Заїр), вкрав мільярди доларів з державного бюджету, в той час як його громадяни виживали в середньому менше ніж на $ 120 на рік . Президент Чаду відмовився від своєї обіцянки поділитися нафтовими багатствами з трубопроводу, що фінансувався Світовим банком і клав у кишеню близько $ 1,4 млрд. на рік доходів від нафти.

Тож МКС має бути вповноважено висувати звинувачення особам, які

несуть відповідальність за політику широкомасштабної або систематичної шкоди, за впровадження політики , яка викликає деградацію системи охорони здоров'я, обмеження прав людини, аварійне забруднення навколишнього середовища тощо.

Більш недавній випадок , що , можливо, являє собою ненасильницький злочин проти людства є відмова лідерів Бірми у міжнародній допомозі жертвам постраждалим від циклону Наргіс . У 2008 році великий циклон

сколихнув Бірму (більше 130000 жертв) [2].