Список використаних джерел

1. Броунли Я. Международное право (в двух книгах): Книга первая [текст] / Я. Броунли / перевод С. Н. Адрианова / под ред. Г. И. Тункина. – М.: Прогресс, 1977. – 536 с.

2. Фельдман Д. И. Признание государств в современном международном праве [текст] / Д. И. Фельдман. – Казань: Издательство Казанского университета, 1965. – 260 с.

3. Cannon A. Consequences of non-recognition in UK law [Electronic resource] / A. Cannon // Recognition of states: the consequences of recognition or non-recognition in UK and international law: meeting summery. - Access mode: http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/Research/International%20Law/040210il.pdf.

4. Chen Ti-Chiang The International Law of Recognition [text] / Ti-Chiang Chen. – New York: Frederick A. Praeger, INC, 1951. – 500 p.

5. Hines Julius H. Why do Unrecognized Governments Enjoy Sovereign Immunity? A Reassessment of the Wulfsohn Case (Note) [Electronic resource] / Julius H.Hines // Virginia Journal of International Law. - Access mode:http://heinonline.org/HOL/LandingPage?collection=journals&handle=hein.journals/vajint31&div=43&id=&page=.

6. Shaw Malcolm N. International law: Sixth edition [text] / Malcolm N. Shaw. – Cambridge: Cambridge University press, 2008. – 1542 p.

Корнієнко К.¹

Перспективи визнання міжнародного тероризму як злочину проти міжнародного права

Станом на сьогодні доктрина міжнародного права відносить міжнародний тероризм до злочинів міжнародного характеру. Загалом, злочини міжнародного характеру здійснюються фізичними особами і, таким чином, відповідальність несуть фізичні особи. Об’єктом таких злочинів є злочинне зазіхання на стабільність міжнародних відносин. У міжнародному злочині суб’єктом є держави, об’єктом – міжнародний правопорядок, а змістом – порушення норм міжнародного права.

Варто зазначити, що всупереч існуванню 16 міжнародних конвенцій (13 контртерористичних конвенцій і 3 протоколів ), які розроблялися з 1963 року під егідою ООН, універсальне поняття відсутнє щодо визначення «міжнародного тероризму». Так, в 1994 році в Декларації про міри ліквідації міжнародного терроризму Генеральна Асамблея постановила, що тероризм – це злочинні акти, спрямовані чи розраховані на створення обстановки терору серед громадськості, групи осіб або конкретних осіб в політичних цілях ", і що такі акти" ні за яких обставин не можуть бути виправдані, якими б не були міркування політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного або будь-якого іншого характеру, які можуть приводитися в їх виправдання " [1]. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року містить ключові елементи визначення терроризму. В 2004 році у своїй Резолюції 1566 Рада Безпеки видозмінила поняття тероризму. Наприклад, положення про те, що терористичний акт направлений на те, щоб створити у населення відчуття жаху, додавши положення про намір такими злочинними діями змусити уряд чи міжнародну організацію здійснити якусь дію, або навпаки утриматися від дій [2].

Згідно положень свого Статуту, Спеціальний трибунал по Лівану зобов’язаний застосовувати Кримінальний кодекс Лівану, та загалом його визначення тероризму. Об’єктивна складова злочину тероризму означає, що це акт, який здатний створити суспільну небезпеку, шляхом застосування таких засобів, як вибухові пристрої, легкозаймисті, отруйні матеріали. Суб’єктивна сторона полягає у спеціальному намірі спричинити стан неспокою, жаху. З метою уникнення розбіжностей при визначенні терміну «тероризм», Трибунал може застосовувати як законодавство Лівану в цьому питанні, так і брати до уваги міжнародне право з метою чіткого тлумачення законодавства Лівану, а також Арабську конвенцію про боротьбу з тероризмом, яка була ратифікована Ліваном, а також звичаєве міжнародне право [4].

В цьому контексті варто сказати, що законодавство Лівану відповідає міжнародному праву і тому Апеляційна палата Спеціального Трибуналу по Лівану зазначила, що тероризм наразі переростає в міжнародний злочин, такий як геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресивна війна [3]. В контексті Міжнародного кримінального права, бо тоді тероризм, переходячи в іншу кваліфікацію, матиме інші об’єктивні і суб’єктивні сторони. А саме, якщо тероризм стане міжнародним злочином, то по-перше, об’єктивною складовою буде міжнародний правопорядок, по-друге, суб’єктивною складовою – держави, а отже відповідальність нестимуть посадові особи. Відбуватиметься порушення норм міжнародного права. Хоча це питання можна розглянути і з іншої сторони. Дивлячись які елементи віднесуть до елементів злочину тероризму.

Іншою тезою в цьому питанні може бути визнання існування морського тероризму як міжнародного злочину. Це досить нове поняття, адже до кінця ХХ століття людство знало тільки про існування піратства, каперства. Загалом тут варто відрізняти, що таке піратство і морський тероризм.

В основу піратства покладено такі елементи:

• Повинно бути напад на приватновласницьке судно;

• Такий акт здійснено у відкритому морі.

Ці елементи перелічені в Конвенції ООН з морського права 1982 року. До того ж, існування піратів свідчить те, що в кінці ІІІ – поч. ІІ століття до н.е. велась боротьба у Середземному морі проти піратів. Тобто, якщо піратство існувало ще до нашої ери, то існування морського тероризму досить нове явище. Також можна взяти за аргументацію, що піратство, як злочинне явище, набирає обертів і становить засобом існування загалом вихідців з тих країн, де є недостатнє соціальне забезпечення, де неможливо контролювати подібні дії своїх громадян. Кількість жертв піратів з кожним роком збільшується. Хоча, з іншої точки зору, піратство навіть вигідно владі громадян, які здійснюють такі злочини, і через це остання може навіть сприяти розвитку таких дій.

Отже, усі існуючі конвенції про тероризм вони є секторальними по своїй суті і присвячені конкретним питанням (безпека повітряних перевезень, морське судноплавство і тд.), однак не існує універсальної конвенції, яка б визначила термін «тероризм» і дала перелік характерних ознак.

Вперше тероризм як міжнародний злочин було визначено Апеляційною палатою Спеціального Трибуналу по Лівану. Була сформована думка, що тероризм виступає на рівні з геноцидом, воєнними злочинами,агресивною війною. Визнання тероризму міжнародним злочином потягне за собою змістову зміну, його об’єкт і суб’єкт. Таким чином, тероризм, може бути включений до переліку Римського Статуту, тобто підпадати під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.