Список використаних джерел

1. Кодекс торгового мореплавства України : Закон України від 23. 05. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -1993. -№47.

2. Міжнародне приватне право. Особлива частина: підручник / за ред. А.С. Довгерта і В.І. Кисіля. – К.: Алерта, 2013. – 400 с.

3. Клепікова О.В. Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом // Автореферат диссерт. на здобуття науков ступеня канд. юр. наук. - К. універ. ім. Т.Шевченка, 2005. -17 с.

4. Клепікова О.В. Предмет і метод правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. - Випуск 41. – с.72-74.

5. Иванов Г. Г., Маковский А.Л. Международное частное морское право. Л.: Судостроение, 1984.- 280 с.

6. Серьогін О.Ю. Міжнародні перевезення морським транспортом // в кн..: Міжнародне приватне право. Особлива частина: підручник / за ред. А.С. Довгерта і В.І. Кисіля. – К.: Алерта, 2013. – С.201-207.

7. Международная конвенцияоб унификации некоторых правил о коносаменте 1924 года. [Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_221.

8. Протокол об изменении международной Конвенции об унификации некоторых правил о коносаменте, подписанной в Брюсселе 25 августа 1924 г. (Правила Висби). Брюссель, 23 февраля 1968 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу –http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896_010.

9. Конвенция Организации Объединенных Наций о морской перевозке грузов 1978 г. (Гамбург, 1 марта 1978 г.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу –http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_391.

Павко Я.¹

Системний підхід – загальнометодологічна основа дослідження теоретичних проблем міжнародного права

Серед новітніх методологічних засад дослідження теоретичних і прикладних проблем сучасного міжнародного права важливе місце в його доктрині займають питання, пов’язані зі з’ясуванням сутності системного підходу та особливостей його застосування у міжнародно-правових дослідженнях. У авторитетних філософських виданнях акцентується увага на тому, що системний підхід є напрямком методології спеціально-наукового пізнання та соціальної практики, в основу якого покладено дослідження об’єктів як систем.

Системний підхід сприяє адекватній постановці проблем в конкретних науках та виробленню ефектної стратегії їх вивчення. Характер самого системного підходу виявляється в тому, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта, його структурних типів зв’язків складного об’єкта та об’єднання їх в єдину теоретичну картину [10, с.587].

Слід зазначити, що системний підхід спрямований на розробку специфічних пізнавальних засобів, які відповідають завданням дослідження та конструювання складних об’єктів. Він являє собою своєрідну методологічну серцевину всієї сукупності сучасних системних досліджень [1, с.392].

Прикметною рисою системного підходу як особливого наукового феномену є те, що він, з одного боку, відкидає односторонні аналітичні, лінійно-причинні методи дослідження, а з іншого віддаючи увагу на аналізі цілісних інтегративних властивостях об’єкта, виявленні його різних зв’язків та структури [6, с.5]. На думку Д. Фельдмана, системний підхід в дослідженні правових явищ дозволяє розкрити внутрішню єдність права, органічну взаємодію частин, які його складають [9, с.12].

На наш погляд, особливо актуальним і перспективним є застосування системного підходу до вивчення міжнародного права як нормативної системи. Важливим в цьому сенсі, як вважає західний дослідник П. Маланчук, визнання історичних, структурних і функціональних відмінностей між правовими системами держав і міжнародною правовою системою як необхідної відправної точки методологічного аналізу [4, с.34].

Слід вказати і на те, що дуалістичне розуміння права яке утворюється двома хоч і взаємозалежними, але самостійними правовими системами (внутрішньодержавним і міжнародним правом) є загальновизнаним в доктрині як національного, так і міжнародного права.

Міжнародне право – особлива система правових норм, які не входять в будь-яку національну систему права і не включають норми національного права. Потрібно зазначити, що норми міжнародного права регулюють відносини держав в умовах і у сфері як їх співробітництва, так і боротьби. До цієї галузі відносин слід віднести норми і принципи, які регулюють порядок розв’язання спорів, поведінку держав під час збройних конфліктів, які встановлюють форми та види відповідальності за правопорушення [2, с.143].

Слід також підкреслити, що міжнародне право – це не лише сукупність юридичних норм, а система права, що складається з тісно взаємопов’язаних елементів (галузей, інституті і норм), об’єднаних навколо системо утворюючого елементу – основних принципів міжнародного права [7, с.21].

Зазначимо, що основні принципи міжнародного права – це такі норми загального характеру, у відповідності з якими встановлюються всі останні його норми. Вони є вихідними в системі міжнародно-правових норм і регулюють в узагальненому вигляді поведінку у міжнародних відносинах держав та інших суб’єктів міжнародного права шляхом встановлення їх основних прав та обов’язків [8, с.7].

На думку відомого українського юриста-міжнародника В.М. Корецького, в радянській доктрині міжнародного права під «загальними принципами права» фахівці розуміли перш за все принципи міжнародного права. Академік В.М. Корецький серед таких загальних принципів права, які були визнані цивілізованими націями, вказував наступні: 1) повага територіальної цілісності та суверенітету; 2) ненапад та невтручання у внутрішні справи іншої держави; 3) рівноправства та мирного співіснування держав; 4) дотримання міжнародних договорів; 5) недоторканості посла; 6) свободи відкритого моря; 7) заборони агресивної війни [3, с.46-47].

Міжнародно-правові норми завдяки вказаним та іншим зв’язкам між ними перетворюються в єдине ціле – міжнародно-правову систему, в міжнародне право. В результаті його норми можуть тлумачитись лише з врахуванням їх взаємозв’язку з усіма іншими або в крайньому випадку з деякими іншими його нормами [8, с.8].

Цілком зрозуміло, що саме системний підхід є загальнометодологічною основою вивчення ефективності міжнародного права, його норм, інститутів і галузей. Важливим у цьому сенсі є розуміння того, що норми міжнародного права створюються та змінюються у процесі розвитку міжнародних відносин. Система міжнародних відносин, яку обслуговує міжнародне право, є первинною по відношенню до нього. Разом з тим, міжнародне право володіє відносною самостійністю і є активною силою, яка здійснює вплив на систему міжнародних відносин. На нашу думку, мають рацію дослідники, які вказують на необхідність постійного вивчення дії тієї чи іншої норми (інституту і т.д.) в системі міжнародних відносин з метою встановлення її відповідності конкретному стану тих відносин, які дана норма покликана регулювати [5, с.45]. Отже, творче ефективне застосування системного підходу для всебічного дослідження теоретичних проблем міжнародного права є одним з пріоритетних завдань вітчизняні міжнародно-правові науки на сучасному етапі.