Список використаних джерел

1. Shaping language rights Regional or Minority Languages, No. 9 Council of Europe, February 2012. Part IV – Application of the Charter Article 15 to 17. Apрlication of the Charter. Inaki Lasagabaster. P. 517.

2. Minority language protection in Europe: into a new decade Regional or minority languages, No. 8. Strasbourg: Council of Europe Publishing. 2010. – 206 p. The Charter's monitoring mechanism: a practical perspective. Sigve Gramstad

3. Minority language protection in Europe: into a new decade Regional or minority languages, No. 8. Strasbourg: Council of Europe Publishing. 2010. – 206 p. The impact of the Charter. Vesna Crnic-Grotic Professor of Law, Faculty of Law, University of Rijeka, Croatia Vice-Chair of the Committee of Experts of the Charter

Бек М.¹

Основні правові підходи до вироблення моделі універсального міжнародно-правового регулювання діяльності з дистанційного зондування землі з космосу

Актуальність питання правових підходів до вироблення моделі універсального міжнародно-правового регулювання (далі - УМПР) діяльності з дистанційного зондування Землі з космосу (далі - ДЗЗ) обумовлена активізацією протягом останнього десятиліття в рамках ООН ініціатив держав щодо перегляду існуючої моделі, беручи до уваги безконтрольне поширення даних ДЗЗ з високим просторовим розрізненням в умовах інтенсивної комерціалізації та приватизації діяльності з ДЗЗ [1;2].

Питанняправових підходів до вироблення моделі УМПР діяльності з ДЗЗ стало предметом досліджень зарубіжних вчених, зокрема: Стефана Крафта, Йоанни-Ірен Габринович та Баррі Сайфулає. Вітчизняні дослідження цього питання, на жаль, відсутні. Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури дозволяє стверджувати, що питання правових підходів до вироблення моделі УМПР діяльності з ДЗЗ залишається малодослідженим.

Метоюцього дослідженняє визначення основних правових підходів до вироблення існуючої моделі УМПР діяльності з ДЗЗ, прийнятої Резолюцією ГА ООН 41/65 «Принципи дистанційного зондування Землі з космічного простору» від 03.12.1986 року (далі – Принципи ДЗЗ).

Основні правові підходи до вироблення існуючої моделі УМПР діяльності з ДЗЗ, закріпленої в Принципах ДЗЗ, були сформовані в рамках ООН у період 1974-1986 рр. на основі правових позицій трьох груп держав –Західного блоку [3], Групи-77 [4] та Радянського блоку [5]. Об’єднавши зусилля на основі спільних інтересів, ці групи представили в Комітет ООН з мирного використання космічного простору три проекти міжнародних документів щодо правового регулювання діяльності з ДЗЗ. При цьому полярними були позиції Західного блоку та Групи-77, а Радянський блок вибудував конструктивну міжнародно-правову підтримку останній.

Західний блок, очолюваний США як єдиною на той час державою, яка фактично здійснювала діяльність з ДЗЗ у комерційних цілях, відстоював два ключових принципи діяльності з ДЗЗ – свобода збирання даних ДЗЗ та свобода поширення цих даних. Слід зазначити, що саме ці принципи було покладено в основу першого Акту США про діяльність з ДЗЗ у комерційних цілях 1984 року [6]. Правова концепція США базувалася на нормах міжнародного космічного права, закріплених у Договорі про принципи діяльності держав щодо дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла від 27.01.2967 року (далі – Договір про космос), inter alia: на принципі відкритості космічного простору для використання всіма державами без будь-якої дискримінації (частина друга статті 1 Договору про космос) та на принципах використання космічного простору на благо і в інтересах усіх держав, незалежно від рівня їхнього економічного та наукового розвитку (частина перша статті 1 Договору про космос), і максимально можливого та практично здійсненного інформування зондуючими державами Генсека ООН, громадськості та міжнародної наукової спільноти про результати своєї космічної діяльності (стаття 11 Договору про космос) відповідно. Беручи до уваги американську політику комерціалізації та поступової приватизації діяльності з ДЗЗ, Західний блок ab ovo був налаштований проти будь-якої конкретизації зазначених фундаментальних принципів свободи діяльності з ДЗЗ щодо закріплення правових гарантій інтересів зондованих держав.

Правовий підхід Групи-77, в яку входили зондовані країни, що розвиваються, базувався на принципі дозвільного порядку здійснення діяльності з ДЗЗ в цілому – як щодо збирання даних ДЗЗ, так щодо поширення цих даних. При цьому наріжним каменем цього принципу було право народів та націй на невід’ємний суверенітет над своїми природними багатствами та ресурсами, яке, на думку держав цієї групи, включає виключне право держав контролювати таємну інформацію про власні ресурси та багатства.

За результатами 11-річного обговорення з моменту подання трьох проектів і до моменту прийняття Принципів ДЗЗ описані вище правові підходи груп трансформувалися у єдину компромісну модель - закріплення свободи збирання та поширення даних ДЗЗ в обмін на кілька загальних гарантій інтересів зондованих держав зі сторони зондуючих під час здійснення діяльності з ДЗЗ в цілому [7]. При цьому механізм контролю за поширенням даних ДЗЗ, зокрема даних з високим просторовим розрізненням, в Принципи ДЗЗ включено не було.

Таким чином, основні правові підходи до вироблення моделі УМПР діяльності з ДЗЗ, виражені державами в процесі розробки та прийняття Принципів ДЗЗ, віддзеркалювали інтереси груп держав в конкретний історичний період та давали відповідь на виклики того часу. Беручи до уваги зміну цих викликів протягом останнього десятиліття та враховуючи ретроспективний характер Принципів ДЗЗ, доцільно продовжити дослідження у напрямку вивчення сучасних правових підходів до трансформації існуючої моделі УМПР діяльності з ДЗЗ.

Чан Май Лан¹