Список використаних джерел

1. Зварич О. Стежка зі Сходу : про саміт «Східного партнерства» в Празі / О. Зварич. // Україна молода. – 2009. – №81. – С. 6.

2.Мовчан Ю. «Східне Партнерство» – новий вимір євроінтеграції чи євроінтеграційний паліатив для України? / Ю. Мовчан // Віче. – 2009. – №10. – С. 25–26.

3. Резнікова О. Особливості інтеграційних процесів в ЄС на сучасному етапі: інституційні зміни в системі забезпечення економічної та політичної стабільності [Електронний ресурс] / О. Резнікова – Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/articles/598/ .

4. Східна політика Європейського Союзу у перспективі його розширення за рахунок країн Центральної та Східної Європи: польська точка зору [Електронний ресурс] // Польський інститут у Києві – Режим доступу до ресурсу: http://polinst.kiev.ua.

5. У Німеччині знову дискутують про європейську перспективу Туреччини [Електронний ресурс] // Європейський простір – Режим доступу до ресурсу: http://eu.prostir.ua/news/237460.html.

Гарбузова К.¹

Роль обсє у сучасних міжнародних відносинах

Однією з головних без пекових організацій європейського континенту є ОБСЄ, створена Заключним актом в Гельсінкі 1975 року, але яка останнім часом переживає не найкращі свої часи через низку внутрішніх проблем та певних зовнішніх чинників.

Проблемою №1 є криза ідентичності: через відхід життєвих реалій (запобіжник при конфронтації Схід-Захід – закінчення Холодної вій

ни та ери конфронтації в Європі), за яких організація була заснована, втрачається сенс її функціонування. В еволюції нормативної бази цієї організації спостерігається значний зсув пріоритетів ОБСЄ від зміцнення загальноєвропейської безпеки у бік суто гуманітарних питань, яке в якійсь мірі суперечить первісної логіці створення ОБСЄ, навіть незважаючи на проголошений «широкий» підхід до питань безпеки [4] . Вона втрачає своє першочергове призначення – забезпечення миру на континенті.

Зараз діалог щодо майбутнього організації продовжується. Погляди на спільне майбутнє держав-учасниць різняться. Одні вбачають в ОБСЄ насамперед організацію, котра має будуватися на чітких і, бажано, юридично-зобов’язуючих правилах поведінки держав, включно з ухваленням Статуту ОБСЄ (або навіть ширшого юридичного договору з європейської безпеки). Інші воліють, аби ОБСЄ відновила себе повною мірою як організація, чиїм фундаментом є спільні демократичні цінності. Але поки що «безпекова спільнота» — це радше політичне гасло, ніж практичний рушій поведінки країн на просторі ОБСЄ. Серйозні відмінності між державами-учасницями в поглядах на європейську безпеку нікуди не поділися; близької перспективи вирішення тривалих конфліктів наразі не проглядається; «спільні» цінності та цілі насправді не стали поділяти більше країн від того, що про них говорять як про «спільні».  Політика США і провідних країн НАТО гальмує роботу ОБСЄ в галузі забезпечення військової безпеки. Фактично зупинився процес вдосконалення інструментів контролю над озброєннями та заходів зміцнення довіри. Так, процес розширення НАТО серйозно ускладнив адаптацію Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), викликавши утворення цілої низки взаємопов'язаних проблемних моментів і деякий відкат адаптаційної політики на другий план.

Принцип «консенсус мінус один» не спроможний забезпечити розслідування дії будь-якої країни, що ставлять під загрозу мир, або порушення статуту ОБСЄ на її території. Загальним фоном діяльності ОБСЄ є економічна криза ЄС і затяжне пер завантаження відносин «США – Росія», що не менш несприятливо сказуються на діяльності організації.

З одного боку, не можна допустити звуження функцій ОБСЄ, зведення їх до обмеженого числа обов'язків в основному гуманітарного, правозахисного характеру. З іншого боку, слід одночасно відновити порушений баланс між трьома вимірами безпеки (військово-політичним, економічним і гуманітарним). Тільки всеосяжний підхід до безпеки, заснований на рівноцінності всіх її вимірів, може бути відмінною особливістю ОБСЄ та її порівняльним перевагою. Поряд з організаційно-функціональним дисбалансом в поточній роботі ОБСЄ, необхідно виправити і географічний дисбаланс, усунувши зміщення основних зусиль на окремі райони, насамперед, на країни СНД і простір колишньої Югославії.

Створення власного військового потенціалу. Однак, формування військової складової ЄС є малоймовірним, щоб силова структура Європи не розросталася. У цілому, універсальність і відкритість ОБСЄ, а також її регіональні повноваження дозволяють їй у разі необхідності залучати для врегулювання кризових ситуацій сили і засоби інших організацій з обмеженим членством, наприклад, НАТО.

Відмова від принципу залежності «гроші – повноваження» є головним пріоритетом в діяльності БДІПЛ та польових місій. Щодо польових місій їх стан можна поліпшити , за рахунок поліпшення порядку звітності польових місій про виконання їх мандатів, у тому числі, виходячи з того, що відповідно до статті 41 Хартії європейської безпеки, прийнятої державами - учасницями ОБСЄ на саміті в Стамбулі в 1999 р. Корисним було б установа в ОБСЄ нового інституту у вигляді тематичних польових місій, які займалися б тими чи іншими конкретними питаннями, що входять до компетенції ОБСЄ, виїжджаючи в усі країни - її учасниці незалежно від наявності там польових місій.

Оптимізація роботи організації можлива за рахунок розвитку зв'язків з іншими євроструктурами і розподіл обов'язків між основними міжнародними організаціями в Європі. Фактично, мова йде про остаточне визначення місця і ролі ОБСЄ в формуванні архітектури європейської безпеки і співробітництва. При цьому, перш за все, необхідно пам'ятати, що ОБСЄ має необмежені повноваження і право спиратися на допомогу своїх держав-учасників, ЄС і НАТО. Необхідно, таким чином, послідовно і наполегливо вести справу до корінної зміни відносин ОБСЄ - ЄС - НАТО - РБ. Елементи взаємного дублювання, що з’являються тут, означають, що фактом стає відома «конкуренція» групи багатосторонніх форумів, безглузда з точки зору розпилення небезмежних ресурсів. Паралелізм, дублювання не тільки розмивають їх функції, а й поглинають значні кошти.

Варто було б подумати про активізацію діяльності ОБСЄ у сфері екологічної безпеки, з огляду на спільності цього питання для всіх країн. У природоохоронній сфері важливо активізувати зусилля щодо подальшого розвитку екологічної програми дії для Центральної та Східної Європи, схваленої в 1993р. на конференції в Люцерні, а також щодо підвищення рівня безпеки АЕС та інших ядерних об'єктів.

Неодноразово пропонувалося розгорнути такі напрямки діяльності ОБСЄ як криміногенний, моральний і інші виміри. У рамках криміногенного виміру можна було б проводити засідання Ради міністрів внутрішніх справ, безпеки, прокуратури та інших правоохоронних органів із залученням «Інтерполу» і «Європолу», поставити питання про створення за аналогією Агентства по боротьбі з злочинністю в рамках ОБСЄ. Цей же комітет може займатись боротьбою з тероризмом у світі. Потенціал ОБСЄ в антитерористичній сфері використовується поки не повністю, хоча і були зроблені певні кроки для того, щоб інструменти контролю над озброєннями відповідали завданням протидії такій загрозі за рахунок більш точного виконання військово-політичних зобов'язань держав-учасників.

У пріоритетну опрацювання слід було б взяти питання про підтримку з боку ОБСЄ Конвенції Ради Європи про попередження тероризму, зусиль щодо виконання відповідних резолюцій РБ ООН, включаючи резолюції 1566 і 1624. Необхідно зміцнювати антитерористичну ділянку роботи ОБСЄ у фінансовому та кадровому відношенні, в тому числі шляхом перерозподілу видаткових статей її витрат. На зусилля у сфері економіки та екології виділяється всього 3% бюджету ОБСЄ, а на протидію тероризму - менше 1,5%.