Список використаних джерел

1. Доклад Международного комитета по контролю над наркотиками за 2012 год.- МККН, 2012. – 176 с.

2. World Drug Report 2013.- United Nations, May 2013. – 151 p.

Шуішбаєва А.¹

Демократична прогресивна партія та її роль у розвитку відносин тайваню з материковим китаєм

Перехідний період від авторитарного режиму до демократичного, який почався на Тайвані з 1980-х рр.., означає, що в тайванському суспільстві існують політичні протиріччя між необхідністю подальшої демократизації суспільства і старих уявлень про самоідентифікацію Тайваню.

Все більш ізольована в дипломатичному сенсі після визнання США Китайської Народної Республіки (1979 р.) Китайська Республіка на Тайвані шукала вихід у процесі демократизації, в можливості поліпшення свого іміджу на міжнародній арені, одночасно зміцнюючи безпеку Тайваню. Можливостей острова встояти перед обличчям КНР ставало більше.

На Тайвані оформляється і росте опозиція, представлена Демократичною прогресивною партією (ДПП) − політичною силою, яка протистоїть партії влади − Гоміньдану. На сьогоднішній день в ДПП залишилося 6 основних фракцій. Боротьба фракцій всередині ДПП в основному зводиться до боротьби між фракціями Новий прилив (найбільш впливова), Засновниками і фракцією Су Цзенчана.

У опозиції, як у політичної сили, є своє стратегічне завдання − завоювання політичної влади, а не тільки здійснення впливу на неї, але цивілізованим шляхом, демократичними методами, з розробкою конструктивних альтернативних програм і визначенням шляхів вирішення складних, часом безвихідних ситуацій. Партійне надзавдання полягає в заміні старіючого складу партії новими підготовленими молодими людьми, здатними очолити партію, з метою дати молодим можливість проявити себе і вирішити, таким чином, питання фракційності, інтегрування всіх внутрішньопартійних сил. Тактично опозиція виступає за стабілізацію суспільства, знаходження консенсусу з правлячою партією Гоміньдан .

Важливо проаналізувати політичну програму ДПП, основні фракційні відмінності, стратегію впливу на електорат, плани і концепції економічного та зовнішньополітичного розвитку з материковим Китаєм та, врешті решт, причини поразки Цай Інвень, представника від ДПП на президентських виборах 2012 р..

Розроблена ДПП про-тайванська стратегія щодо подальшого розвитку промисловості, грунтувалася на тезі «місцевої інтеграції з глобальним мисленням», тобто розвиток нових експортних ринків у поєднанні з розвитком місцевої економіки і створенням нових робочих місць для населення Тайваню.

ДПП визнає визначення «Цілого Китаю», сформульоване Пекіном, але Пекіну необхідно усвідомити, що народ Тайваню наполягає на суверенітеті острова. Таким чином, обом берегам, з урахуванням обопільних стратегічних вигод, слід шукати стійкі механізми для мирного розвитку, засновані на реальних обставинах. Справжній консенсус більшості людей, «збереження статус-кво», не може бути витлумачений однаково різними групами і політичними партіями.

Лідери ДПП усвідомлюють всю важливість правильної артикуляції своєї позиції щодо питання «через протоку» і консенсусу 1992 р., який, на їхню думку, необхідно змінити, тому що від того, наскільки правильно буде сформульована політична позиція партії в даному питанні (ми не говоримо «змінена»), настільки це буде вирішальним фактором перемоги ДПП на майбутніх президентських виборах 2016 р..

Результати президентських виборів будуть залежати, в тому числі, і від «чинника Китаю», від політичного становища всередині материкового Китаю, а також від того, наскільки проведена на той момент політика обох провідних партій на Тайвані буде відповідати інтересам КНР. Але найважливішим питанням залишається сама економіка КНР. Ознаки уповільнення зростання економіки Китаю, яка протягом десятиліть відчувала інтенсивне зростання, буде впливати на політику щодо Тайваню, що доводить посилення синхронності розвитку двох економік материкового Китаю і Тайваню (як це вже було з одночасним однаковим падінням на Шанхайській і Тайваньських біржах, наприклад), а таким чином зростання близькості, що піде не на користь ідеям ДПП .

Якій би з лідируючих партій не належала політична влада на Тайвані, населення залишається найважливішим «гравцем» у будь-якій виборчій кампанії, здатним вплинути на зміну стратегії партії. Тому окремим пунктом варто проаналізувати тенденції поведінки електорату на Тайвані, як в ретроспективі виборів 2012 р., так і в перспективі майбутніх виборів 2016 р.

Отже, крах авторитарного режиму привів до політичної трансформації, мобілізації виборців для виборних кампаній і конкуренції між політичними партіями, і виникнення інших внутрішніх і зовнішніх факторів. Тайвань перетворився на політично вільне, але соціально різнорідне суспільство, а згодом у «модель для Азії», зразок успішного розвитку демократії.