Список використаних джерел

1. _{Придністровська проблема: погляд з України. – К.: Істина, 2009. – 272 с.}

2. _{Фічора Т. Врегулювання регіональних конфліктів – вагома складова євроінтеграційної стратегії України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу // http://nomos.com.ua/content/view/270/69}

3. _{Федуняк Сергій. Європейський союз і НАТО як інструменти кризового менеджменту в регіоні нових незалежних держав // Політологічні та соціологічні студії. Зб.наук.праць. Т.6. Тематичний випуск. Проблеми національної безпеки: регіональні та глобальні аспекти. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2008. - С.76-86.}

Бут С.¹

Особливості міграції населення кнр до російської федерації

Новий етап у російсько-китайських відносинах розпочався після розпаду Радянського Союзу, який відзначається активізацією співробітництва між даними державами у різних сферах, особливо у координації позицій щодо вирішення актуальних проблем міжнародних відносин. Проте існують проблематичні аспекти, які негативно відображаються на динаміці двосторонніх відносин Російської Федерації та Китайської Народної Республіки, зокрема питання міграційного характеру.

Визначальною рисою російсько-китайських відносин в даній сфері є постійність та зростання масштабів притоку китайських мігрантів на прикордонну територію РФ та характеризується наявністю нелегального, неконтрольованого аспекту в даному процесі, що являє собою основу для проблематики в двосторонньому міждержавному діалозі. Ця ситуація пояснюється наявністю значної різниці в демографічних потенціалах між КНР та РФ. Дане співвідношення отримало назву «демографічного дисбалансу», поняття, яке фіксує співвідношення показників чисельності та густоти населення російського Далекого Сходу (7 млн ; 1,2 чол на 1 км кв. ) [5] та північно-східних районів КНР (121 млн; 127 чол на 1 км кв.) [4], тобто кількість населення прикордонних китайських регіонів перевищує кількість сусідніх територій РФ в 17-18 разів. Як наслідок, такий стан речей породжує демографічний тиск з боку китайської сторони на кордоні та викликає в ряду російських експертів побоювання щодо можливості порушення етно-соціального балансу в регіоні [5].

Особливістю ситуації в даному напрямку є відсутність чіткої інформації щодо кількості китайських іммігрантів на території РФ. Відповідно до даних Федеральної міграційної служби Росії 2013 р. кількість громадян КНР в РФ складає 233 тис. [7].Проте на думку багатьох експертів, враховуючи фактор нелегальної міграції, китайських мігрантів в РФ набагато більше: від 3,5 [3] до 8 млн чол. [5]. Крім того, кількість китайських громадян постійно зростає: за даними ФМС РФ щорічно на території Росії в’їзджає приблизно 300 тис. жителів Піднебесної, а за даними Федеральної служби безпеки – вдвічі більше. При чому повертається на батьківщину тільки половина.

В якості головного об’єкту китайської демографічної експансії виступає Далекий Схід та Сибір Росії. Розглядаючи історичну ретроспективу російсько-китайських відносин щодо приналежності даних регіонів, можна визначити наявність суперечностей відносно розмежування прикордонних території та відповідно охарактеризувати її як одну із базових причин для посилення потоку китайської міграції на територію РФ та виникнення побоювань з приводу даного процесу в російської сторони.

Серед причин зростання масштабів китайської міграції варто зазначити наступні моменти: 1. потреба величезного за кількістю населення Китаю в природних ресурсах (орні площі, вода, ліс, енергоносії) та сусідство із малонаселеними регіонами Росії; 2. контраст між постійно зростаючою комплексною міццю Китаю (до якої входить також потужний демографічний потенціал) та занепадом економічної та військово-технічної могутності Росії, розрухою в економіці Далекосхідного регіону та послабленням його господарських і адміністративних зв'язків з європейською Росією; 3. обумовлений зростаючими економічними потребами інтерес Китаю для використання сировинних багатств Сибіру, отже, і до експансії у цю частину РФ; 4. високий рівень диверсифікацій між містом і селом в КНР, а також між регіонами;5. наявність реального потенціалу для міграції в якості 150 млн. громадян КНР (більше, ніж все російське населення), які не працевлаштовані та змушені шукати роботу за межами своєї країни [5].

На практиці китайська міграція характеризується наявністю ряду наслідків негативного забарвлення для Росії: 1. економічні збитки, спричинені нещадною експлуатацією китайськими общинами природних ресурсів; 2. зростанням міжнаціональних конфліктів в місцях компактного проживання китайців, в тому числі між представниками кримінальних структур (за деякими даними вихідці із КНР складають третину від кримінальних угруповань Далекого Сходу [6]); 3. некваліфікована робоча сила з Китаю сповільнює підвищення ефективності економіки; 4. зростання алармістських настроїв в російському суспільстві; 5. в довгостроковій перспективі за умов постійності притоку китайських мігрантів можлива зміна етнічного балансу в прикордонних територіях та як наслідок виникнення міждержавного конфлікту. Серед позитивних наслідків для російської сторони досліджуваного явища слід відмітити наступне: 1. китайська робоча сила вирішує проблему недостачі трудових ресурсів малозаселених регіонів РФ; 2. отриманням цими адміністративними одиницями значних за обсягом китайських інвестицій.

Для КНР міграція власних громадян на територію РФ є одночасно вирішенням внутрішніх проблем демографічного, соціально-економічного, екологічного характеру та одним із інструментів свого геополітичного посилення. Від’їзд китайців в Росію допомагає вирішувати питання густозаселеності території КНР, недостатності земельних, водних та енергетичних ресурсів, безробіття. Даний процес в ідеологічному плані вписується в концепцію освоєння «північної цілини» та повернення «тимчасово втрачених територій», під якими розуміються багаті на ресурси прикордонні регіони РФ, що викликають значний інтерес для постійно зростаючої китайської економіки – основи для зміцнення позицій Піднебесної в світовій політиці.

Отже, китайська імміграція на територію РФ спричинена низкою факторів демографічного, соціально-економічного, історично-територіального та геополітичного характеру та має водночас неоднозначні наслідки для російської сторони, проте із значною більшою негативною складовою, та позитивні ефекти для КНР.