Список використаних джерел

1. Deutschland wird wieder Export-Vizeweltmeister: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dw.de/deutschland-wird-wieder-export-vizeweltmeister/a-16748822.

2. Bundestagswahl 2013: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spiegel.de/politik/deutschland/bundestagswahl-2013-wahlergebnis-grafik-bundestag-wahlkreis-a-923496.html.

3. Debatte zur deutschen Außenpolitik: Raus aus der Moralecke!: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zeit.de/2013/10/Aussenpolitik-Diskussion-Moral.

4. Germany at the polls – what Europe can expect: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sieps.se/en/publikationer/germany-at-the-polls-%E2%80%93-what-europe-can-expect.

5. LetztedeutscheSoldatenausKundusabgezogen: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tagesspiegel.de/politik/bundeswehr-in-afghanistan-letzte-deutsche-soldaten-aus-kundus-abgezogen/8957758.html.

Легановська М.¹

Нато у європейській системі безпеки

Європейська система безпеки стикається з новими викликами та випробуваннями. Держави-члени Північноатлантичного договору розглядають його як інструмент забезпечення колективної безпеки. Організація НАТО у 2010 році прийняла нову стратегічну концепцію «Активна участь, сучасна оборона».

Мета повідомлення – визначити місце та роль Північноатлантичного Альянсу у європейській системі безпеки. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

• визначити особливості та головні тенденції розвитку та існування європейської безпекової системи;

• оцінити вплив Організації Північноатлантичного договору на європейську безпекову систему з урахуванням специфічних рис Альянсу;

• зробити прогноз щодо перспектив формування європейської системи безпеки та ймовірне місце України у ній, закцентувавши увагу на ролі НАТО у системі.

Наразі у світі простежується тенденція до активного втілення у життя концепції колективної безпеки. У Європі дані явища можна дослідити на прикладі ОБСЄ і НАТО, а також розглянувши більш детально інституції Європейського Союзу.

У сучасному світі ми можемо спостерігати пожвавлення інтеграційних процесів у сфері континентальної безпеки, про що свідчить Декларація Кельнського саміту від 4 червня 1999 року, яка підтвердила прагнення Європейського Союзу регулювати кризові ситуації й попереджати конфлікти для зміцнення європейської безпеки та захисту. Саміт у Гельсінкі у грудні того ж року заснував Європейську політику безпеки та оборони (ЄПБО) [1, c. 42]. Також необхідно зазначити, що згідно Марсельської декларації від 13 листопада 2000 року про розформування інституцій Західноєвропейського Союзу, повноваження колишнього ЗЄС у сфері політики безпеки і оборони перебрав на себе Європейський союз [1, c. 42]. Таким чином, ЄС отримав набір інструментів, котрі координують єдину політичну лінію задля вирішення першочергових безпекових завдань.

Важливу роль у забезпеченні безпеки на європейському континенті відіграє також Організація з безпеки і співробітництва (ОБСЄ), яка охоплює всі держави континенту. Щоправда, на даному етапі, замість активної участі ОБСЄ у вирішенні питань європейської безпеки, країни Заходу обмежили свою участь у діяльності Організації миротворчими питаннями та контролем за здійсненням прав людини і демократичних стандартів в країнах СНД [2, с. 3]. Водночас, слід зауважити, що миротворчі зусилля ОБСЄ наразі штучно мінімалізовані. Ми вбачаємо причини цього у підвищенні ролі НАТО [2, с. 3-9].

На відміну від ОБСЄ, Організація Північноатлантичного договору лише підсилює власний вплив на європейському континенті. Це можна пов’язати з останніми трьома хвилями розширеннями НАТО, після яких до Організації увійшла низька держав-колишніх членів Варшавського договору.

Також НАТО проводить регулярну роботу щодо адаптації власних механізмів до сучасних викликів та загроз. У 1999 році у Косово світова спільнота побачила, що дана Організація має потужний військовий потенціал та готова активно діяти заради своєї головної мети – підтримання безпеки. Високий військовий та геополітичний потенціал НАТО, на наш погляд, робить Організацію одним з ключових елементів, що працюють у сфері європейської континентальної безпеки.

Два найбільш очевидних мотиви ініціації розширення - це отримання важелів контролю над східними кордонами Німеччини та попередження виникненню на континенті відмінних від НАТО міжнаціональних інтегрованих військових структур [3, с. 5].

Третім мотивом можна назвати бажання НАТО збільшити свій вплив на континенті, зробити європейську безпекову систему НАТОцентричною. Після розпаду біполярної системи у Ради Безпеки ООН з’явився шанс стати більш впливовим механізмом регулювання європейських безпекових питань. На цьому тлі керівництво НАТО вирішило зробити кроки для трансформації Альянсу та зміни його ваги на континенті.

Основною проблемою нових членів є те, що географічно вони межують з країнами, що не є членами НАТО: зі східноєвропейськими державами та з Російською Федерацією, зокрема. Даний факт свідчить про вищий рівень потенційної загрози для безпеки цих держав. В той же час західно- та північноєвропейські держави вбачають у прийомі нових членів в Альянс спосіб збільшення політичної ваги НАТО у регіоні та приплив нових коштів. Тобто, очевидною є фундаментальна розбіжність у поставлених цілях.

Однак, НАТО все ж можна розглядати не лише як інструмент колективної оборони, а як основний механізм підтримання європейського балансу сил. Бажання Альянсу схилити даний баланс на власну користь ілюструють розширення.

Отже, підсумовуючи, зазначимо:

- європейська система безпеки є складною системою. Необхідно зазначити, що вагому роль у забезпеченні стабільності на континенті наразі відіграють такі міжнародні організації, як ЄС, ОБСЄ, ООН та НАТО. Однак, не можна забувати про національні інтереси держав континенту;

- якщо говорити про європейський континент, то Альянс, безперечно, є дуже вагомим та суттєвим фактором, який впливає на розвиток безпекової системи регіону. Поруч з цим, всередині НАТО є низька суперечностей;

- вступ України до НАТО наразі не стоїть на порядку денному через позаблоковий статус нашої держави. Проте співпраця з Альянсом є необхідною і корисною для України з огляду на можливості адаптації Збройних сил нашої держави до стандартів НАТО, що у разі перегляду пріоритетів України в оборонній і безпековій сфері на користь інтеграції до НАТО, сприятиме її входженню до Альянсу без тривалого підготовчого періоду.