Список використаних джерел

1. Угода про асоціацію між Україною та ЄС: перспективи підписання та можливості тимчасового застосування. Аналітична записка.– Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – 14.05.2012.– [Електронний ресурс] / Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/articles/911.

2. Посол Британии рассказал о шансах на упрощение визового режима для Украины. – Вести-репортер, первый украинский интернет-журнал. – 07.10.2013. –[Електронний ресурс] / Режим доступу до джерела: http:/vesti.ua/politika.

3. Двосторонні торговельно-економічні відносини між Україною та Великою Британією. – Посольство України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до джерела: http:/uk.mfa.gov.ua. /ua/ukraine-uk/trade.

Павлюк Н.^*

Чи реальна незалежність каталонії?

Каталонія – одна з 17 автономних областей (співтовариств) Іспанії. Її територія із столицею м. Барселоною складає 32114 км²; на ній (станом на 2011 рік) мешкає більше 7,5 млн. людей. Головними специфічними рисами Каталонії є: по-перше, її вигідне географічне становище – розташування у Середземномор’ї (північний схід Піренейського півострову) поруч із Францією на перетині транспортно-вантажних, торгівельних та туристичних шляхів;

по-друге, економічна першість серед інших регіонів Іспанії; по-третє, широка автономія (разом з Країною Басків й Галісією), зафіксована в Конституції держави 1978 р. Згідно з останньою та розробленими на її основі Статуті автономії 1979 р. і новому Статуті 2006 р. Каталонія має свою національну символіку – прапор й гімн, державну мову, законодавчий орган – парламент, свій уряд – Женералітет, який регулює питання місцевого самоврядування, зовнішньої політики, що стосуються каталонського співтовариства, фінансової, судової, культурно-освітньої сфер, охорони здоров’я, довкілля тощо.

Однак, незважаючи на це, останнім часом Каталонія прагне здобути незалежність, активно відстоюючи своє право на суверенне існування. Так, у 2009-2010 рр. в ній повсюдно відбулися референдуми-опитування про незалежність країни, в результаті яких переважна більшість (близько 90%) учасників висловились з цього питання позитивно. У 2012 р. в Барселоні на Діаду (національний день автономії, який відзначається 11 вересня – день втрати Каталонією своєї незалежності у 1714 році під час війни за іспанський спадок) пройшла маніфестація з гаслами про незалежність Каталонії за участю 1,5 млн. людей – п’ятої частини населення області. В січні 2013 р. каталонський парламент прийняв резолюцію про проведення у 2014 р. всезагального референдуму про відокремлення від Іспанії. Демонстрацією прагнення до незалежності стала й цьогорічна Діада, коли був створений людський ланцюг

«Via Catalana» («Каталонський шлях»), який утворили, взявшись за руки, більше ніж 400 тис. каталонців. Він з’єднав 86 населених пунктів області від північного кордону з Францією до межі з Валенсією (≈ 400 км), символічно відокремивши дану територію від Іспанії.

Прагнення Каталонії до незалежності обумовлено трьома основними факторами: історичним, культурним, економічним.

Історичний. Каталонці донині зберігають пам’ять про минулу велич своєї країни, яка, починаючи з 988 р. по 1714 р., більше семи століть, була незалежною державою, спочатку (з Х ст.) в якості графства Барселона під верховенством графів Берингерів, потім (з XV ст.) через територіальні завоювання та розширення кордонів – однією з центральних ланок могутньої Арагонської імперії, трон якої займали нащадки Берингерів. Втративши незалежність після поразки, завданої військами іспанського короля Пилипа V в битві під Барселоною (11.09.1714 р.), Каталонія практично не припиняла спроб повернути її. Недаремно, таким живучим серед мешканців країни лишається твердження: «Каталонія – не Іспанія!» Тому у неї свій історичний шлях.

Культурний. Етнокультурні та мовні відмінності іспанців і каталонців стали основоположними при визначенні (за новим Статутом) останніх окремою нацією, яка має самобутню мову і менталітет, унікальні традиції, літературу, музику, театр, кухню тощо, тобто все, що підтверджує істинність давнього вислову: «Каталонці – не іспанці!» - і сприяє усвідомленню мешканців автономії своєї країни окремим суб’єктом на міжнародній арені.

Економічний (найсуттєвіший). Каталонія виробляє більше ніж 20% ВВП. Вона є регіоном-донором для інших автономій Іспанії, в першу чергу, Андалусії, Мурсії, Валенсії, Естремодури. Її доля серед податків в іспанську казну найбільша. Сама ж Каталонія отримує непропорційно малий відсоток від своїх прибутків. Довготривала економічна криза (з 2008 р.) істотно погіршила економічну ситуацію в країні, серйозно вдаривши по добробуту каталонців, незадоволених дисбалансом податкових потоків та фінансовим диктатом з боку центру. Саме економічна криза стала каталізатором сепаратистських настроїв каталонців під гаслом: «Каталонія – нова держава Європи».

Тому досить актуальним на сьогоднішній день є питання: чи можливо це? На користь позитивної відповіді «працюють», по-перше, зазначені вище фактори, за сприянням яких 71% каталонців стали прибічниками незалежності країни (дані опубліковані дослідницьким центром «Думка» (CEO) Женералітету Каталонії 10 жовтня поточного року); по-друге, активна позиція уряду Каталонії на чолі з Артуром Масом, яка складається з практичних кроків, таких як ініціювання прийняття Декларації про суверенітет в каталонському парламенті (січень 2013 р.), визначення дати проведення референдуму (2014 р.), проведення переговорів з центральним урядом Іспанії, налагодження прямих контактів з Єврокомісією, організація політичних акцій та заходів тощо.

Найбільш вагомим козирем для негативної відповіді є автоматичний вихід наразі незалежної Каталонії з Євросоюзу (згідно з його юридичними нормами територія, що відділилася від держави-члена ЄС, перестає бути у складі цієї організації). При цьому каталонці втратять й вихід на європейський ринок (28 країн), членство в СОТ (процедура його поновлення є довготривалою), право на отримання фінансової допомоги та коштів на розвиток, доступу до освітніх програм; з’являться проблеми з митними зборами, обігом валюти, банківськими вкладами тощо. Іншими словами Каталонії як новій державі все доведеться починати з «чистого аркушу»: і добиватися членства в ЄС, і в ООН, і в СОТ… Хоча її лідери прагнуть через Єврокомісію встановити для Каталонії прецедент в цьому сенсі. Крім того уряд Іспанії на чолі з прем’єр-міністром Маріано Рахойєм всіляко намагається протистояти сепаратистським устремлінням каталонців, не давши 15 вересня 2013 р. згоди на проведення референдуму (без неї відповідно до закону він не буде вважатися легітимним) та роблячи ставку на переговорний процес. При чому останнім часом М. Рахой схиляється до перегляду умов фінансування Каталонії, що сприятиме покращенню економічної ситуації в автономії та внесе розбрат в ряди сепаратистів.

Врешті-решт свою подальшу долю остаточно буде вирішувати тільки народ Каталонії з огляду на всі «плюси» та «мінуси», які може принести йому незалежність.