КИЇСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО СТУДЕНТІВ ТА АСПІРАНТІВ
«Актуальні проблеми міжнародних відносин»
МАТЕРІАЛИ
Міжнародної науково-практичної конференції студентів,
аспірантів і молодих вчених
ЧАСТИНА I
24 Жовтня 2013 року
К и ї в
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ
Копійка В.В., директор Інституту міжнародних відносин, доктор політичних наук, професор – голова оргкомітету
Лінкевич Я., голова Наукового товариства студентів та аспірантів, студент 4 курсу спеціальності «міжнародна інформація» – заступник голови оргкомітету
Дорошко М.С., заступник директора Інституту з наукової роботи, доктор історичних наук, професор
Вергун В.А., завідувач кафедри міжнародного бізнесу, доктор економічних наук, професор
Задорожній О.В., завідувач кафедри міжнародного права, кандидат юридичних наук, професор
Крижанівський В.П., завідувач кафедри країнознавства, доктор історичних наук, професор
Манжола В.А., завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики, доктор історичних наук, професор
Рижков М.М., завідувач кафедри міжнародної інформації, доктор політичних наук, професор
Шнирков О.І., завідувач кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин, доктор економічних наук, професор
Рибалко О., заступник голови Наукового товариства студентів та аспірантів, студентка 2 курсу спеціальності «міжнародне право»
Актуальні проблеми міжнародних відносин: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2014. – 222 с.
До збірника увійшли матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин», яка відбулася 24 жовтня 2014 року в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Роботи опубліковані в авторській редакції. Оргкомітет не несе відповідальність за достовірність інформації та будь-яких відомостей поданих в рукописах.
Міжнародні відносини та зовнішня політика
Вишньов В.
Посилення обороноздатності республіки корея як альтернатива набуттю ядерного статусу
Останні два опитування, які проводились незалежним Інститутом політичних досліджень Асан після проведення третього північнокорейського ядерного випробування у 2013 році, показали, що дві третини населення Республіки Корея виступають за набуття країною ядерного статусу, в той час як лише 30% висловлюються проти даного рішення [1].
Дослідники сходяться на думці, що наразі у Республіки Корея наявні два фактора, що можуть вплинути на прийняття рішення щодо початку розробки власної ядерної зброї: 1) наявність зовнішньої загрози з боку ядерної держави (останнім часом лідер КНДР робить особливо жорсткі заяви щодо можливого знищення південного сусіда); 2) наявність технічної спроможності за короткий строк розробити ядерний пристрій та засоби його доставки.
В той же час, варто зауважити, що розробка власної ядерної зброї Республікою Корея буде мати невідворотні наслідки для усього регіону Східної Азії, зважаючи на можливість реалізації сценарію «ядерного доміно» (Японія та Тайвань також мають технічну спроможність для розробки ядерної зброї), подальшого переформатування ядерної доктрини КНР та відхід від принципу незастосування ядерної зброї першими, значну кількість неврегульованих територіальних конфліктів у регіоні.
Таким чином, Республіці Корея з метою недопущення дестабілізації ситуації в регіоні варто відмовитися від опції розробки власної ядерної зброї.
Альтернативним варіантом посилення стримування Північної Кореї є повернення на територію Республіки Корея американської тактичної ядерної зброї. Прихильники цієї точки зору вважають, що даний сценарій допоможе повернути Південну Корею за стіл переговорів щодо згортання ядерної програми. Тактична ядерна зброя США в цьому випадку може бути використана в якості розмінної монети при двосторонній денуклеаризації півострова. Крім того, відсутність жорсткої реакції на північнокорейські ядерні випробування з боку США поставила питання про надійність безпекових гарантій Сполучених Штатів. Повернення американської ядерної зброї дозволить «полагодити розірвану ядерну парасольку» [2].
В той же час, такий сценарій на сьогодні є неприйнятним з точки зору американського керівництва, адже це може спровокувати на симетричну відповідь Китаю, який i так не в захваті від розгортання компонентів ПРО в регіоні, що послаблює його здатність нанести удар у відповідь в разі ядерного нападу США.
З точки зору врахування інтересів основних гравців та максимально можливого гарантування безпеки Республіки Корея є посилення конвенційної обороноздатності країни з одночасним підтвердженням гарантій, що вже були надані Сполученими Штатами.
У NuclearPostureReview 2010 року зазначається, що до п’яти головних цілей ядерної політики США входить «посилення режимів регіонального стримування та надання повторних гарантій союзникам та партнерам США» [3]. Таким чином, Сполучені Штати намагаються продемонструвати збереження безпекових гарантій для Південної Кореї, навіть не зважаючи на власне стратегічне бачення щодо зниження ролі ядерної зброї, оскільки єдина мета ядерного арсеналу США полягає у стримуванні потенційних ядерних нападів на США та їхніх союзників.
Крім того, у 2013 році було підписано договір, за яким вносилися зміни до американо-корейського договору 2001 року, який обмежував дальність польоту південнокорейських ракет 300 км. Тепер радіус таких ракет може сягати до 800 км, що дозволяє накрити більшість території КНДР [4]. На території Республіки Корея продовжується розгортання елементів системи ПРО, що дозволять перехопити можливі запуски з боку КНДР. Наразі ведеться робота над вибірковим знищенням лише тих ракет, які будуть запускатися по території союзників США в регіоні. Уряд Південної Кореї готується до підписання угоди про закупівлю у США 40 одиниць винищувачів F-35a з можливістю подальшої закупівлі ще 20 одиниць [5].
Таким чином, опція підвищення обороноздатності Республіки Корея з одночасним підтвердженням безпекових гарантій з боку США є найбільш прийнятною, адже убезпечує регіон від можливого «ядерного доміно», а саму Південну Корею від економічних наслідків прийняття рішення про розробку ядерної зброї. Також важливо зафіксувати чіткі дії американських та південнокорейських військових у відповідь на кроки КНДР, що будуть спрямовані на ескалацію конфлікту (аж до чіткого визначення ситуацій, коли США застосують ядерну зброю проти КНДР).