розчині етилхлористої ртуті або розчині тетрахлорфеноксиду натрію і 2-хлор-о-фенілфеноксиду натрію у рівних співвідношеннях.

1. - Шнур, який складається з 2-х типів гіф (а - тонкостінних; б - товсто­стінних); 2 - базидіоспори

1 - шнур, який складається із 3-х типів гіф (а - звичайних; б - волокнистих; в - судиноподібних із пряжками);

2. - Базидіоспора

Рис. 47. Шахтний домовий гриб (а) та плівчастий домовий гриб (б)

Рис. 48. Шпальний домовий гриб (Lentinus lepideus):

1-4 - зовнішній вигляд плодових тіл гриба; 5 - базидіоспори; б - міцелій;

7 - розтин через плодове тіло

Для попередження від шитгя дерев’яних виробів рекомендують обробляти такими препаратами як "Перматол-Д", тетрахлорфенол.

368

7. Мікробіологічна корозія заліза та сталі

Збудниками мікробіологічної корозії заліза та сталі є бактерії роду Thiobacillus, що окиснюють сірку, її сполуки та залізо. Кінцевим продуктом обміну в цьому випадку є сірчана кислота. Окрім того, на корозію заліза і сталі впливають також різні органічні кислоти, які є продуктом життєдіяльності багатьох бактерій та грибів.

Корозія заліза та сталі бактеріями має локальний характер. Продукти корозії мають чорний колір та сильний запах сірководню.

Розвиток залізобактерій з роду Gallionella і Sphaerotilus на внут­рішній поверхні водопровідних труб призводить до утворення наростів, які видно неозброєним оком. Процеси корозії заліза та сталі навколо таких наростів можуть бути складнішими, якщо вони супро­воджуються розвитком інших бактерій, що виділяють органічні чи неорганічні кислоти. Тоді мікробіологічна корозія підземних водо­проводів може призвести навіть до перфорації труб. У таких випадках рекомендується використання труб з поліетилену або інших полі­мерних матеріалів, що не вміщують компонентів, які піддаються мікробіологічному ушкодженню. З метою запобігання корозії під­земних трубопроводів використовують також захисні покриття зі смоли, бітумів, полістиролу, а також епоксидні й поліхлорвінілові покриття.

8. Біодеградація синтетичних матеріалів

Синтетичні полімерні матеріали та вироби з них стійкі до дії мікроорганізмів. Разом з тим, деякі наповнювачі, що використо­вуються в рецептурах сумішей синтетичних виробів, можуть бути піддані мікробіологічному розкладу, в результаті чого спостерігається біодеградація готових виробів. Виключити ті рецептурні компоненти, які зумовлюють біодеградацію готових виробів, не можна, бо саме вони забезпечують ті чи інші властивості виробів, хоча відомо, що вони є джерелом вуглецю для мікроорганізмів.

З метою вивчення бактерицидної, бактеріостатичної і фунгіцидної дії полімерних матеріалів проводять мікробіологічні дослідження. Полімерні синтетичні матеріали випробовують на стійкість до дії плісеневих грибів (грибостійкість). Вимогою у цьому відношенні є відсутність стимуляції росту і розмноження

369