Тема3 Відхилення поведінки в основних сферах життєдіяльності особистості

Поведінка особистості – це зовнішній прояв діяльності, у якому виявляється конкретна позиція людини, його установка. Це вчинки, дії індивідів, які можна спостерігати зовні, їх певна послідовність, яка тим чи іншим чином зачіпає інтереси інших людей чи їх груп. Поведінка людини визначається соціальними нормами, правилами, які відбивають певні вимоги суспільства до особистостей. За відсутністю або недостатністю чіткої моральної регуляції поведін­ки індивідів у суспільстві, що Е. Дюркгеймом було названо аномією, іс­нує певне безладдя, бо нема чітких правил, згідно з якими повинна на­лежним чином діяти кожна особистість. Але й при існуванні цих правил все одно існують всілякі відхилення поведінки від встановлених норм. Такі відхилення називаються девіацією. Частіше всього девіантну пове­дінку характеризують як негативну, як відхилення в один бік (амораль­ність, злочинність тощо), але девіація може бути як негативною, так і позитивною. Без певного відхилення від встановлених норм не може з’явитися ніщо принципово нове. Отже творчість сама по собі передбачає позитивну девіантну поведінку, відступ від загальноприйнятого. І саме завдяки такій позитивній девіантній поведінці і здійснюється розвиток суспільства, його прогрес. Навпаки, пасивне, не творче відношення до існуючих порядків, норм, правил, що зветься конформізмом, веде до застою, гальмує розвиток суспільства.

З позитивною девіацією особливих проблем нема, їй треба давати зелену вулицю, до неї треба заохочувати членів суспільства. Щодо не­гативної девіації, то з нею треба боротися. Кожне суспільство, як вже було сказано вище, зацікавлене у збереженні своєї цілісності. Але са­ме негативна девіантна поведінка веде до порушення цієї цілісності. Щоб цього не було, в кожному суспільстві існує соціальний контроль за поведінкою індивідів. Якщо система цього соціального контролю по­рушена, а вона входить у функції соціальних інститутів, то у суспіль­стві процвітає безладдя й масове порушення правил і норм поведінки. Існують правові і моральні норми поведінки. За порушення перших перед­бачаються певні санкції згідно з правовими кодексами, і тут контроль може здійснюватися досить чітко. Що стосується моральних норм, то вони знаходяться у духовній сфері діяльності людства, і тут нема чітко ро­зроблених і встанов­лених санкцій, згідно з якими можна б було здійс­нювати чіткий контроль. Але, не дивлячись на це, моральний суд над порушником моральних правил застосовується ширше та є жорстокішим відносно їх. Злочинець, засуджений за свою негативну девіантну поведінку, згідно з юридичним кодексом відбуде певний встановлений строк покарання і залишається чистим, з точки зору права, перед суспі­льством. Але моральний суд суспільства над ним буде продовжуватись і після його виходу на свободу.

Таким чином, кожен індивід, знаходячись у постійних зв’язках з суспільством, у тому чи іншому соціальному оточенні, і маючи певні індивідуальні особливості, відповідно до них соціалізується. Отже, можна сказати, що це соціальне оточення, суспільство, формує з індивіда особистість. Але ж кожна особистість у свою чергу є складовою части­ною цього суспільства і впливає на соціалізацію інших індивідів, фор­муючи з них теж особистостей, а значить вона теж певним чином бере участь у формуванні самого суспільства. Тому тривіальне питання про те, хто кого формує, рівно­значне питанню, що раніше: курка чи яйце? Тут процеси взаємодіючі, одне без другого не існує. Але щодо характеру цієї взаємодії, ступеню взаємовпливу, то тут вже мож­на виділяти певні варіанти залежно від конкретної позиції кожної особистості.