
- •3.Загальна характеристика і предмет порівняльного правознавства.
- •4.Методи і принципи порівняльного правознавства.
- •5.Принципи порівняльного правознавства.
- •10.Регіони поширення права романо-германського типу
- •11.Загальна характеристикаправової системи України.
- •13.Джерела права романо-германської правової сімї
- •14.Характеристика джерел права України
- •16. Ознаки Європейського Союзу.
- •17. Ознаки права Європейського Союзу.
- •18. Англо-американська правова сімя або система загального права.
- •19. Географія поширення загального права англо-американського типу.
- •20. Джерела права системи загального права.
- •21. Загальне право англії і право справедливості.Характеристика,принципи.
- •22. Доктрина і зичай в системі джерел права англо американської правової сімї
- •23. Характеристика англійського права
- •24. Характеристика права сша
- •25. Особливості правової системи мексики та інших латиноамериканських країн
- •26.Характеристика приватного права Мексики.
- •27. Характеристика цивільного права Мексики. Кодифікація.
- •28.Характеристика публічного права Мексики.
- •29. Державно-правова характеристика Мексиканських Сполучених Штатів.
- •30. Загальна характеристика мусульманського права.
- •30. Загальна характеристика мусульманського права
- •32. Характеристика шиїтської школи мусульманського права
- •34.Джерела мусульманського права
- •35. Коран, як основне джерело мусульманського права
- •36. Сім'я традиційного чи звичаєво-общинного права
- •37. Історія становлення правових систем Африки
- •38. Характеристика правових систем Африки
- •39. Становлення правової системи Індії
- •40. Індійські шастри, загальна характеристика.
- •41. Правові системи країн Далекого Сходу
- •42. Китайське право
- •43. Зміни в китайському праві в кінці 70-их років хх століття. Конституція Китаю 1978 року
- •45. Право Японії
- •48.Предмет регулювання торговельних кодексів європейських країн.
- •49.Субєкти торгового (господарського) права в європейських країнах.
- •50. Особливості правового статусу суб*єктів підприємництва в сша.
- •51. Правовий статус комерсантів та інших торговельних агентів в країнах романо-германського типу.
- •52. Правовий статус прокуристів, комівояжерів, торгових агентів в країнах різних типів правових систем.
- •53. Правове становище консигнаційних агентів або факторів агентів-делькредере, брокерів, агентів з виключними правами, аукціоністів за законодавством сшАі Великобританії.
- •54. Юридичні особи як субєкти торгового (господарського) права зарубіжних країн.
- •58.Субєкти адміністративного права Франції.
- •61. Система адміністративних судів Німеччини
- •62. Характеристика Адміністративного право Італії
- •63. Компетенція державних службовців у Італії
- •65. Адміністративне право країн англо-американської правової сім'ї
- •67. Характеристика адміністративного права Великобританії
- •68. Завдання та особливості адміністративного права Великобританії.
- •69. Характеристика і вимоги до держ службовців Великобританії.
- •70. Поняття шлюбу та умови його взяття в праві країн різних правових систем
- •71. Розуміння шлюбу в мусульманському праві
- •72. Матеріальні умови реєстрації шлюбу в країнах різних типів правових систем
- •73. Формальні умови взяття шлюбу в країнах різних типів правових систем
- •74. Особисті відносини між подружжям за національним правом різних країн
- •75. Майнові права та обов’язки подружжя за правом різних країн
- •77. Утримання подружжя у різних правових системах.
- •78. Розірвання шлюбу за національним правом зарубіжних країн.
- •79. Принцип свободи розлучення. Підстави для розлучення в зарубіжних країнах.
- •81. Організаційно-функціональна будова правоохоронних органів Німеччини.
- •82. Прокуратура і поліція Німеччини.
- •83. Структура і форми діяльності правоохоронних органів Франції.
- •84.Прокуратура і поліція Франції.
- •86. Судова система Франції.
- •87.Судова система Англії.
- •88. Судова система сша.
- •89.Особливості функціонування правоохоронних органів Англії.
- •90.Загальна характеристика правоохоронних органів сша.
13.Джерела права романо-германської правової сімї
Переходячи до розгляду джерел (форм) романо-германської правової системи, слід зазначити, що головне місце серед них посідає нормативно-правовий акт. Він має пріоритет щодо звичаю, узагальнення судової практики, внутрішньодержавних договорів. При закріпленні звичаю чи доктрини в тексті закону, вони стають його частиною, змістом. Закони приймаються парламентами країн романо-германської правової системи, мають найвищу юридичну силу і поширюються на всю територію держави, на всіх її громадян. Вони, з точки зору сучасної правової доктрини, повинні виражати волю більшості суспільства, основні права людини, соціальну справедливість, регулювати найбільш важливі питання суспільного устрою, структуру і організацію державної влади і повинні закріплювати правове становище фізичних та юридичних осіб, а також відносини між ними.За романо-германською правовою доктриною закони поділяються на конституційні (писані закони, що складають основу правової системи – Конституція ФРН 1949 р., Конституція Італії 1947 р., Конституція Франції 1958 р. та інші) і звичайні (кодекси, спеціальні закони, зведені тексти норм). Конституційні закони мають пріоритет щодо інших. Їх верховенство забезпечується спеціальними конституційними судами або верховними судовими органами. Конституційним законам властивий особливий порядок їх прийняття, зміни та скасування, що передбачає згоду на те кваліфікованої частини депутатів. Їх особливий авторитет виражається у встановленні контролю над конституційністю інших законів. Причому органи цього контролю і його способи можуть бути різноманітними.Формулювання законів здійснюється за двома стилями: закони подаються або в доступній для всіх громадян формі або ж у вигляді, зрозумілому лише для спеціалістів-юристів.Важливе місце серед звичайних законів займають кодифіковані акти (кодекси). Романо-германське право має своєю метою не зовнішнє об’єднання та систематизацію нормативного матеріалу (інкорпорацію); а об`єднання змістовного, внутрішнього, заснованого на істотній переробці нормативного матеріалу, поєднання окремих норм, їх кооперацію (кодифікацію). Кодекси мають галузевий характер і виступають свого роду „центрами тяжіння” для інших норм даних галузей.Загальні норми міжнародного права мають суттєву перевагу перед внутрішньодержавними законами.Окрім законів, в країнах романо-германської правової системи приймається безліч підзаконних актів: декрети, регламенти, інструкції, циркуляри та інші документи, що видаються виконавчою владою. Значна частина з них створюється на основі делегованої правотворчості, а їх значення та роль в правовому регулюванні передбачаються повноваженнями, органів, що їх видали. Інші рішення приймаються за ініціативою самих виконавчо-розпорядчих органів. Вони, з точки зору своєї юридичної сили, поступаються актам першої категорії, але їх кількість велика і тому, особливо в тих країнах, де немає чіткої системи контролю за їх прийняттям. Вони мають суттєвий вплив не тільки на організаційні відносини, що виникають всередині виконавчої влади, але і на діяльність громадян, установ, підприємств.Наступним джерелом романо-германського права є звичай, якому відведена допоміжна роль. Історично багато звичаєвих норм отримали закріплення в законах. Але як самостійне джерело права звичай сьогодні виконує другорядну роль в правовій системі, виступаючи в якості доповнення до закону.Закон як писаний нормативний акт підкріплює свою силу й загальновизнаність завдяки базуванню на звичаї. Тлумачення закону, щоб зробити його доступним для населення, здійснюється з погляду звичаю. Наприклад, це спостерігається у Нідерландах і стосується головним чином ведення торгівельних операцій. „Один із головних принципів сучасної парламентської системи Нідерландів – „міністри не можуть залишатися на посаді, якщо вони втратили довіру парламенту” – не записаний у Конституції і є правовим звичаєм, що оформився в 1867 році”Наступним джерелом романо-германського права можна вважати судову практику. Хоча, відповідно до сучасної правової доктрини, норми права можуть прийматися лише самим законодавцем або уповноваженими ним органами. Але широкі повноваження, що надаються парламентами судовим органам, обумовлюють розробку суддями принципових рішень, що уточнюють положення закону, а іноді – бувають відмінними від волі законодавця.