27. Характеристика цивільного права Мексики. Кодифікація.

Перший Цивільний кодекс Мексики був прийнятий у 1870 р. і багато в чому відтворював одночасно ЦК і ЦПК Франції. Наслідком реформи цивільного права стало прийняття нового кодексу 1884 p., обсяг якого помітно скоротився порівняно з кодексом 1870 р. за ра­хунок вилучення з нього великого розділу, що регулював цивільний процес. Характеризуючи перші цивільні кодекси, прийняті у другій половині XIX ст., мексиканські юристи наголошують, що вони ста­ли результатом відображення економічних та політичних потреб того періоду, коли панувала дрібна власність, а в праві переважали принципи надмірного індивідуалізму. Нині положення цих кодексів стають абсолютно неприйнятними при вирішенні питань, пов'язаних із регулюванням цивільного обороту, який перебуває під впливом принципів солідарності та постійно зростаючих темпів промислово­го розвитку.

Цивільне право Мексики склалося на основі синтезу іспанських цивілістичні традицій та положень Французького цивільного кодексу (ФГК) 1804 ГК мексиканського штату Оахака, якого три книги були прийняті відповідно в 1827, 1828 і 1829 рр.., Став першим самостійним цивільним кодексом в Латинській Америці. Цей кодекс хоча і запозичив найбільш загальні принципи ФГК і прямував його структуру, але відрізнявся від останнього як в кількісному (за кількістю статей він менше ФГК), так і в якісному відношенні (певною мірою був пристосований до соціально-економічних реалій країни в той період ). Він набагато випередив кодифікацію цивільного законодавства і в інших штатах Мексики, де аж до другої половини XIX ст. діяло старе колоніальне право (укази Королівської ради у справах індіанців 1541, укази про консулату 1604, статути Більбао 1737 та ін.)

28.Характеристика публічного права Мексики.

Найважливішим джерелом права в Мексиці є закон, який з моменту проголошення незалежності став основною формою права та інструментом створення нової національної правової системи. Саме із законом і новим законодавством частина патріотично налаш- тованих правлячих кіл країни пов'язувала перегляд колишньої правової системи (тобто колоніального права) і створення нового правового порядку. З розвитком нової самостійної держави і під час формування нової нації закон, який тлумачився передусім з раціоналістичних позицій, дедалі більше набував ознак національного символу та став основним засобом внесення в нову правову систему національного колориту. Від самого початку незалежної правової історії Мексики та інших латиноамериканських країн закон діяв як акт верховної влади, наділеної повноваженнями встановлювати норми, що мають вищу правову силу. Законодавчі джерела права в мексиканській правовій системі мають різні форми і мають таку ієрархічну структуру: Конституція Мексиканських Сполучених Штатів, кодекси та чинне законодавство. Відповідна структура законодавчих джерел існує і в окремих штатах. Конституція країни посідає центральне місце серед джерел права та слугує підґрунтям для чинного законодавства. В правовій доктрині постійно зазначається виняткове становище Конституції. Так, колишній президент Мексики Мігель де Ла Мадрид Утрадо у своїй праці "Елементи конституційного права" наголошує на такій якості Конституції, як верховенство, та підкреслює її велику роль у формуванні правопорядку: "Конституція у своєму формальному тлумаченні — це документ, що містить основні політичні рішення і норми, які їх закріплюють, та у сукупності є спеціальною правовою категорією, оскільки їм властива якість верховенства порівняно з іншими компонентами правопорядку". Іншою характерною ознакою правової системи Мексики є здійснення кодифікації, створення в основних галузях публічного та приватного права єдиних кодексів. Як зазначає В. Черняєв, кодифікація законодавства стала підґрунтям для формування національних правових систем у Латинській Америці. Вона являє собою тривалий і складний процес, який розпочався з моменту проголошення незалежності і триває до цього часу. Ідея про необхідність кодифікації, яка у X!X ст. охопила весь континент, поширилася під впливом французьких юристів, а також положень буржуазного лібералізму. Під час здійснення всеохоплюючої кодифікації законодавства відбувалося подолання колоніального права і створення національної системи права. Традиції, що склалися ще в колоніаль- ному праві Латиноамериканського континенту, отримали в XIX ст. нове життя під впливом кодифікації Наполеона, про яку юристи того часу писали, що це "остаточна система права, наділена ясністю геометричної системи".