Монологічне мовлення

Мовлення виступає в двох формах: монологічній і діалогічній.

Монологічне мовлення – це мовлення однієї особи, яке складається з ряду логічно і послідовно зв’язаних між собою речень, інтонаційно оформлених і об’єднаних єдиним змістом і метою висловлювання..

Побудова зв’язного висловлювання передбачає здійснення наступних операцій.

1. Визначення предмета повідомлення, тобто про що говорити. На початковому етапі можна: називати предмет, описувати його колір, розмір, місцезнаходження, приналежність, називати своє відношення до нього; подобається чи не подобається; розповісти про клас, сім’ю, школу, дім, описати картинку.

2. Зробити інвентаризацію мовних засобів, які знаходяться в пам’яті і відібрати з них ті, котрі потрібні для реалізації задуму: щось можна просто відтворити в готовому вигляді, щось потребує підстановки, трансформації, розширення комбінування.

3. Логічно побудувати висловлювання у відповідності до задуму.

Уже на початковому етапі навчання, засвоївши кілька перших структурних груп, учні мають можливість комбінувати структури в своєму мовленні в певному порядку. Учитель відбирає структури і послідовно вводить їх у мовлення учнів, використовуючи для цього предметні композиції або картинки. Відповідаючи на спеціальні і альтернативні питання вчителя, учні вимовляють серію фраз, які в сукупності складають певний логічний ланцюжок.

T. What’s this? Cl: This is a pencil.

T. What colour is the pencil? Cl: The pencil is red.

T. Is the pencil in the bag or on the book?

Cl: The pencil is on the book.

T. Whose pencil is this? Cl: It’s your pencil.

Наступний крок – запропонувати учням описати той самий предмет, використовуючи ці самі фрази, але вже без запитань вчителя, дотримуючи при цьому тієї самої послідовності вправ:

Багаторазове виконання вправ такого типу і кожного разу за новою композицією готує учнів до самостійних розгорнутих висловлювань.

Під час навчання монологічних висловлювань використовують систему зовнішніх опор, які підказують послідовність фраз у розвитку сюжету. Такими опорами є:

а) розповідь учителя, текст для аудіювання;

б) предметна композиція, картина тематична;

в) завдання вчителя, вправи підручника із завданнями, з опорами із ключових слів, планів переказу, контрольних запитань.

За допомогою цих опор здійснюється перехід від набору фраз структурного характеру до розгорнутих висловлювань монологічного характеру. Наприклад опора – скелет до опису коня: This is a ... It is a domestic... It’s … It lives… It eats … It drinks… I like … very much.

Аналогічну опору можна використати при описі свого робочого дня, своєї сім’ї, квартири і т.д. Основні операції, які використовуються у початкових класах по навчанню усного мовлення – це підстановка, розширення, трансформація, комбінування.

Вправи на підстановку – вправи, коли мовний зразок наповнюється іншими, відомими учням лексичними одиницями. Наприклад: дано мовний зразок I have a pen. Вчителька запитує: What have you? Учні в цей зразок підставляють свої слова: I have a cat. I have a dog.

Вправи на розширення: включення в певну структуру слів ( прикметників, займенників, обставинних слів і т.д.). Наприклад: There is a table in the room. There is a big table in the room. There is a big round table in the room. I have a dog. I have a brown dog. I have a big brown dog.

Вправи на трансформацію: вправи на перебудову даного мовного зразка. Наприклад: I live in Moscow. Sasha lives in Moscow. Nick is reading a book. Nick reads a lot. I am a pupil. We are pupils.

Вправи на комбінування. Комбінування – процес формування словосполучень і речень, при якому учень використовує знайомі йому компоненти в нових ситуаціях. Наприклад: учням дається завдання послухати зразок висловлювання з трьох речень, і вчитель просить їх побудувати аналогічне.

T. This is a pen. It’s blue. It’s on the desk.

Pl: This is a book. It’s thick. It’s on the table.

Або вчитель дає одне речення і просить учнів повторити його і додати 2-3 логічно зв’язаних з першим:

T. I have a friend.

Pl: I have a friend. His name is Mike. He lives not far from our school.

Початкове навчання усному мовленню повинне будуватися на основі накопичення розмовних моделей. Система розвитку монологічного мовлення складається з декількох етапів навчання, в основу кожного етапу навчання покладена нова якість висловлювань учнів, причому така якість, яка обов’язково приведе до збільшення кількості розмовних моделей, які використовуються в цих висловлюваннях.

Перший етап розвитку монологічного мовлення на іноземній мові можна визначити як розвиток уміння висловлювати закінчену думку, одне твердження по заданій темі. Розмір висловлювання не перевищує одного простого речення. Наприклад, по темі „Моя сім’я” учні по черзі називають такі речення як:

P1: My family isn’t big.

P2: I have one brother.

P3: My father is a worker.

Кожний учень повинен сказати по одній фразі. Будь-які речення вважаються вірними, якщо вони так чи інакше зв’язані з темою і вірно оформлені в мовному відношенні. На цьому етапі виховується необхідна самостійність висловлювання: вчитель називаючи тему, тільки визначає загальний напрямок мислення учнів, а вибір конкретного змісту повністю вільний. На цьому етапі мають місце і вправи на розширення розмовних моделей. Вчитель вибирає одне речення, висловлене кимсь з учнів, або сам дає речення, і пропонує учням доповнити чи розширити той чи інший його елемент. Наприклад, вчитель пропонує таке речення: Nick wants to play football. І пропонує доповнити його. Учні називають такі речення:

P1: Nick wants to play football in the schoolyard.

P2: Nick wants to play football in the yard.

P3: Nick wants to play football today.

P4: Nick wants to play football on Sunday.

P5: Nick wants to play football after school.

Вчитель може запропонувати також розширити перший член речення, учні утворюють такі речення:

P1: Nick and his friends want to play football.

P2: Nick and his brother want to play football.

Така робота необхідна тому, що розвиток монологічного усного мовлення вимагає не тільки уміння сказати речення, побудовані по різних моделях, але й уміння вільно оперувати тими розмовними моделями, котрі входять у висловлювання, змінювати їх і розширювати у відповідності з мовленнєвими ситуаціями.

Другий етап розвитку монологічного усного мовлення починається тоді, коли від учнів вимагається звертати увагу на логічний зв’язок сказаних фраз. Даний етап визначається тим, що висловлювання включають два і більше речення. Між реченнями, які становлять висловлювання, встановлюється певний і обов’язковий логічний зв’язок, одне з речень доповнює, розкриває чи уточнює думку, висловлену в першому. Особливе методичне завдання на цьому етапі – не просто збільшення об’єму висловлювання за рахунок кількості речень, а перехід від однієї розмовної моделі до іншої. Так, наприклад, якщо по темі „наш клас” учень сказав: „Our classroom is big”, то таке наступне речення як оur classroom is clean and bright не приймається. Друге речення може бути таким We have three windows in the classroom або Many pupils come here every day. Таким чином, на даному етапі від учнів вимагається обов’язкова різноманітність моделей, використання різних зразків. Різноманітність моделей означає можливість розвивати мислення, будувати висловлювання по певному логічному плану. Учні вже не повинні говорити по темі так: I like to play football. I like to play football in the schoolyard. I like to play football in the park. Вони повинні побудувати своє повідомлення по іншому: I like to play football. I often play with my friends. They come to my yard after school. Висловлювання учнів можуть являти собою серії, які виражають послідовність розвитку дії в часі, причинно-наслідкові зв’язки, повідомлення про факт і його розкриття, повідомлення про факт і його уточнення чи пояснення і т.д. На даному етапі уже не можуть використовуватись вправи на підстановку чи розширення, оскільки вправи цих видів побудовані на частковому дублюванні. На другому етапі вправи повинні бути побудовані таким чином, щоб виключити будь-яке дублювання. Ефективною на даному етапі є слідуюча вправа: сказати одне чи декілька речень, які могли б продовжити розповідь, розпочату вчителем. Наприклад, вчитель говорить: We decided to go to the forest on Sunday. So we got up early. Учні продовжують (кожен по-своєму).

P1: We had breakfast. Then we went to meet our friends.

P2: We took a bus and went to …

P3: Then we walked to the forest. We began to look for flowers in the forest.

Реалізація логічного плану „причина-наслідок” може здійснюватися у вправах, вимагаючи закінчення речень, наприклад: We had to meet the other pupils at the theatre at seven o’clock, so … We know that mother likes flowers, so …

Третій етап в даній системі розвитку усного монологічного мовлення характеризується новими логічними завданнями і обов’язковим збільшенням об’єму висловлювання. На цьому етапі учні повинні навчитися доводити правильність якогось факту, включати в своє мовлення елементи обговорення аргументації. Одночасно на цьому етапі повинен збільшуватися і обсяг висловлювання.

Завдання формулюється таким чином, щоб повідомлення, яке складається з 2-3 речень було неможливим, а потрібно було б сказати декілька фраз. Прикладами таких завдань можуть бути наступні:

1. Проведіть ряд доказів, котрі показали б, що діти у вашому класі хороші товариші. Почніть з фрази: The girls and boys in our class are all good friends.

2. Доведіть правильність слідую чого твердження: Visitors of our city will find much that is interesting in.

3. Якщо ви погоджуєтесь з наступним твердженням, наведіть докази, які підтверджують його, якщо ви не погоджуєтесь, скажіть чому: I think that winter in the best season for sports.

Виконуючи подібні завдання, учні вчаться розвивати думку на іноземній мові, що допоможе їм вільно висловлюватися по темах. На цьому етапі для них стає можливим виразити своє суб’єктивне відношення, свою оцінку фактів. Завдання повинні направляти учнів на це.