Прийоми роботи по формуванню умінь усного мовлення Прийоми роботи з картинками, предметами

Використання картин – обов’язковий елемент навчання іноземної мови, ефективний засіб розвитку мовних навичок, бо яскраві зорові образи, що їх сприймає учень, підвищують його інтерес до іноземної мови, загострюють увагу і спонукають до мислення. При вмілому використанні картина є засобом передачі та закріплення знань з лексики, граматики, засобом розвитку навичок говоріння, розуміння усної мови.

Картина – складне зображення ситуацій, подій і т.д. Картинка – зображення одного предмета. Але не слід зловживати частим використанням картин, тому що учні менше цікавитимуться ними.

Ще одним засобом унаочнення є предметна наочність. Предмети дуже зручні в користуванні, їх можна розглядати з різних боків, переміщати, відчувати на дотик, включати в різні ситуації, дії. Все це допомагає сконцентрувати увагу, залучити їх до різноманітної діяльності, розвивати мовні навички. Робота з предметами є ефективним засобом розвитку мовленнєвих навичок, і тому вже з перших кроків учитель залучає учнів до неї.

Можливі прийоми роботи з предметами або картинкою.

1. Вчитель показує предмет або картинку та вимовляє слово, словосполучення, речення, яке учні повинні повторити. Учні повторюють те, що сказав вчитель. У результаті цього прийому роботи відбувається імітативне відтворення мовного матеріалу. Коли вчитель використовує складну картину, можна організувати повторення цілої групи речень, бо сюжет картини допомагає запам’ятати слова вчителя і відтворити їх.

2. Вчитель показує предмет або картинку, ставить запитання і відповідає на нього. Далі можливі два варіанти:

а) учні повторюють лише відповідь;

б) учні повторюють запитання і відповідь.

3. Вчитель створює певну ситуацію за допомогою предметів або картинок і описує її. Слово „ситуація” означає в даному разі певне розміщення предметів один щодо одного.

Перелічені прийоми мають на меті викликати імітативне відтворення слів учителя.

Наступні прийоми є засобом організації пригадування та відтворення знайомого матеріалу.

Вчитель показує предмет або картинку, учні називають предмет англійською мовою.

Відповідь учня може включати:

а) одне слово, що означає даний предмет;

б) речення типу з включенням даного слова;

в) словосполучення, в якому іменник сполучається з прикметником.

4. Вчитель показує предмет або картинку, учень пригадує та відтворює відповідне слово, а потім називає ще декілька предметів з тематичної групи слів, в яку входить перше слово.

5. Учитель показує предмет чи картинку, учень складає речення з цим словом.

6. Вчитель дає речення-зразок (усно або письмово), а потім демонструє предмети або картинки. Учні складають речення по аналогії з реченням, зразком і включають у нього слова, підказані вчителем. При виконанні описаної вправи доцільно вкінці примусити учнів пригадати речення-зразок і всі речення, складені під час вправлення.

7. Вчитель дає схему, за якою учні повинні будувати свої речення, наприклад: What is it? What colour is it? Потім вчитель послідовно демонструє предмет або картинки, а учні висловлюються відповідно до даної схеми, тобто спочатку говорять, що це за предмет, а потім, якого він кольору. Схеми поступово ускладнюються.

8. Учитель показує предмет або зображення його та називає тип речення, яке учням треба скласти з відповідним словом. При цьому можливі такі варіанти:

а) учитель каже, яке речення треба скласти (питальне, заперечне, стверджувальне);

б) на дошці написані такі умовні значки +, -, ?, які означають стверджувальне, заперечне та питальне речення.

Вчитель підкреслює відповідний значок, щоб визначити завдання.

9. Вчитель пише на дошці слова, характерні для конструкцій певного типу, наприклад: Have, Has, There is…, There are…, Shall, Will. Далі вчитель показує картинку або предмет і одне з написаних на дошці слів. Учні складають речення з відповідним словом на основі заданої конструкції.

Особливістю цього прийому є те, що увага учнів концентрується на характерних елементах різних конструкцій, що допомагає їх засвоєнню.

10. Вчитель ставить одне з таких питань: What is N. doing? What are you doing? І показує предмет або зображення предмета, що асоціюється з певною дією. Учні складають відповідь, вживаючи слово, що означає дану дію. Наприклад, учитель говорить: What is the boy doing? і показує м’яч. Відповідь: The boy is playing with a ball.

11. На столі у вчителя кілька предметів або картинок, прикритих аркушем паперу. Вчитель піднімає аркуш на короткий час, потім знову кладе його. Учень говорить, що він побачив. Вчитель ставить запитання, що спрямовують висловлювання учнів.

12. Учитель вимовляє речення. Замість слова, що стоїть в кінці речення, він показує відповідну картинку. Учень повторює речення, вживаючи в кінці його потрібне слово.

13. Учитель показує дві картинки і пропонує скласти речення з відповідними словами.

14. Учитель показує дві картинки із зображенням однорідних предметів, що різняться певними ознаками. Завдання учнів – скласти речення, в яких порівнюються ці предмети.

15. Учитель показує картинку або предмет і ставить такі запитання: When do we use it? Where can we see it? What can we do with it? Учень відповідає на запитання, причому замість it вживає слово, що означає даний предмет. Наприклад, вчитель показує диван і запитує: Where do we see it? Учень відповідає: We can see a sofa in the living-room.

T: When do we use it?

P: We use a sofa when we rest or when we sleep.

16. Вчитель роздає картинки учням, а потім ставить такі запитання: Who has a …? Have you a …? What has N…?

17. Учитель пропонує учневі виконати певну дію з якимсь предметом. Наприклад: Take the ball and put it on the floor. Take the kite and give it to N. Далі робота може проводитись так:

а) учень виконує наказ і одночасно говорить, що він робить;

б) учень виконує наказ, а потім говорить, що він зробив;

в) перед тим, як виконати наказ, учень говорить, що він зробить;

г) інший учень говорить про те, що робить, зробив, робитиме учень, який дістав завдання від учителя.

18. Учитель викликає одного з учнів до дошки і пропонує стати обличчям до неї. Потім показує класові якийсь предмет або картинку. Учень, що стоїть біля дошки, повинен догадатися, який предмет побачили його товариші. Виконання завдання можна полегшити тим, що:

а) учень або вчитель називає певні ознаки предмета, наприклад: It is black. It’s on the table.

б) учень, що стоїть біля дошки, ставить запитання своїм товаришам: Where can we see it? What can we do with it? When do we use it? What colour is it?

19. Учитель показує класові картину і ставить запитання щодо окремих її деталей. Учні називають предмети і описують ситуації, зображені на картині. Корисно спонукати учнів описувати картину без навідних питань учителя. Це розвиває вміння творчо оперувати набутими знаннями лексики та граматики. Щоб полегшити це завдання, вчитель повинен кілька разів показати учням, як це треба робити, і дати певну постійну схему опису.

20. Учитель показує картинку, а потім закриває її аркушем паперу. Завдання учнів – ставити запитання, відповідати на запитання по змісту картини, пригадуючи, що вони бачили. Інтерес до вправи підвищується тим, що тут контролюється вміння не тільки щось сказати англійською мовою, а й швидко розглянути картину та запам’ятати її зміст.

21. Учитель вішає картину на дошку і пропонує учням розглянути її. Потім він викликає одного з учнів до столу. Останній, стоячи обличчям до класу і спиною до картини, відповідає на запитання учнів про різні деталі змісту картини. Інші учні доповнюють і виправляють відповідь у разі потреби.

22. Учитель ставить учням запитання по картині. Діставши відповідь, він запитує: Why do you think so? Учень мотивує свою відповідь. Наприклад:

Учитель: Is this man old?

Учень: Yes, he is.

Учитель: Why do you think so?

Учень: Because his hair is grey.

Звичайно, треба, щоб запитання вчителя було розраховане на відповідь, яку учень може мотивувати.

23. Учитель розповідає зміст картини, яка висить на дошці, іноді вчитель навмисно говорить те, що суперечить змісту картини. Тоді учні повинні піднести руки. Один з учнів заперечує неправильне твердження та пропонує речення, яке відповідає змісту зображеного на картині.

24. Учитель пропонує скласти ряд запитань щодо змісту картини. Можливі такі варіанти:

а) запитання зв’язані з певною деталлю картини;

б) запитання починаються з певного питального слова, вказаного вчителем.

25. Учитель показує якусь деталь (особу, предмет). Учень складає речення, що відповідає змісту картини, вживаючи в ньому слово, що означає вказаний вчителем предмет.

26. Учитель пише на дошці або диктує учням ряд запитань. Після ознайомлення учнів з цими запитаннями він показує їм картину. Учні повинні дати відповідь на поставлені запитання за змістом картини.

27. Учитель розповідає зміст картини, один з учнів показує на картині те, про що говорить учитель.