Лекція №7

Тема: Навчання мовленнєвого матеріалу

Мета: 1) ознайомити особливостями формування умінь усного мовлення на початковому етапі навчання, 2) визначити, які є прийоми роботи по формуванню умінь усного мовлення, монологічного та діалогічного мовлення, 3) ознайомити зі змістом навчання читання та особливостями навчання читання англійською мовою дітей молодшого шкільного віку, 4) визначити види та методи навчання читання, 5) розглянути поняття аудіювання і його місце у навчальному процесі, 6) ознайомити зі змістом навчання письма, 7) пояснити формування орфографічних навичок письма.

План

1. Особливості формування умінь усного мовлення на початковому етапі навчання.

2. Прийоми роботи по формуванню умінь усного мовлення.

3. Монологічне та діалогічне мовлення.

4. Роль і місце читання у навчанні іноземної мови.

5. Зміст навчання читання.

6. Види читання на початковому етапі навчання.

7. Методи навчання читання.

8. Навчання техніки читання.

9. Аудіювання і його місце у навчальному процесі.

10. Тренувальні вправи по формуванню умінь аудіювання

11. Завдання для навчання аудіювання.

12. Підбір матеріалів для навчання аудіювання.

13. Організація аудіювання.

14. Письмо як вид навчальної діяльності. Зміст навчання письма.

15. Навчання графіки.

16. Формування орфографічних навичок письма.

17. Письмові вправи.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке читання?

2. До якого виду навчального матеріалу відноситься читання?

3. В чому полягає суть читання ?

4. Яка роль навчання читання на початковому етапі навчання?

5. Що входить в зміст навчання читання на початковому етапі?

6. Який вид читання є основним на початковому етапі?

7. Назвіть основні методи навчання читання.

8. Який метод навчання читання є найбільш вживаним на початковому етапі?

9. Назвіть етапи формування механізму читання.

10. Як читання пов´язане з іншими видами комунікативної діяльності?

11. Які вміння та навички необхідно сформувати для оволодіння технікою читання?

12. Які фактори полегшують навчання читання на початковому етапі?

13. Назвіть необхідні дидактичні матеріали для навчання читання.

14. Що становить техніку читання в англійській мові?

15. Які режими роботи використовуються при навчанні читання?

16. Що таке письмо?

17. До якого виду навчального матеріалу відноситься письмо?

18. Письмо є метою чи засобом навчання на початковому етапі?

19. Яка відмінність між письмом і писемним мовленням?

20. Які завдання навчання письма в початковій школі?

21. З яких компонентів складається зміст навчання письма?

22. Що таке графіка?

23. Які принципи є основними при навчанні графіки?

24. Назвіть послідовні етапи навчання графіки.

25. Що таке орфографія?

26. Назвіть схему навчання орфографії.

27. Назвіть три групи вправ для формування орфографічних навичок.

28. Яка мета письмових вправ?

29. Назвіть основні види письмових вправ.

Особливості формування умінь усного мовлення на початковому етапі навчання

Навчання усної мови починається раніше, ніж навчання інших видів мовленнєвих умінь та навичок.

Навчити усної мови – це значить навчити розуміти мовлення англійською мовою, вести бесіду та робити усні повідомлення в межах тематики, визначеної програмою.

Розвиток навичок усного мовлення на початковій стадії навчання – дуже відповідальний етап. В цей період створюється база для подальшої роботи у вигляді сталих знань, умінь та навичок.

1. На початку роботи, як правило, слова вводять в рамки певних синтаксичних конструкцій (речень), це робиться для того, щоб відразу ж приступити до опрацювання введених лексичних одиниць у питально-відповідних вправах. На цьому етапі можуть передувати вправи, в яких учні оперують словами, що виступають у ролі речень. Такі вправи легші, вони не потребують засвоєння синтаксичних конструкцій, збуджують інтерес учнів, бо відразу ж вводять їх в активну мовну діяльність.

Це такі вправи як:

1. Вчитель показує предмет (картинку) і називає його, учні роблять те саме. Потім учитель показує предмет, а учні називають його.

2. Учитель показує предмет і називає його з питальною інтонацією. Учень повторює слово з стверджувальною інтонацією.

3. Вчитель показує предмет (картинку) і неправильно називає його. Учень дає правильну назву, вимовляючи слово з відповідною інтонацією.

Описані вправи корисні на перших уроках тому, що вони:

а) показують, що комунікація може відбутися навіть за допомогою одного слова;

б) привертають увагу до інтонації як засоби передачі змісту;

в) розвивають мовну активність учнів.

2. Другий етап – це робота з тими ж словами, але в складі таких речень як Give me a ..., Take a …, Is this a …, Yes, it is No, it is not. Have you … ? Yes, I have… . Причому спочатку вводяться і закріплюються наказові речення, які підвищують інтерес та активність учнів. Учні легко засвоюють ці формули, вони починають вживати їх самі, звертаючись до своїх товаришів.

Дальше опрацьовуються структури з дієсловом to be. Припустимо, вчитель показує книжку і запитує: Is this a book? Учень відповідає: Yes, it is. Ця відповідь правильна, але психологічна основа цього висловлювання не сприяє засвоєнню його як засобу комунікації. Ця ситуація не створює імпульсу висловлювання, бо запитання ставиться без будь-якої реальної підстави: тому, хто запитує, відомо, про те, що він запитує: про це знає і учень, і тому його відповідь на запитання суто формальна. Все це спричиняється для того, що висловлювання учня не має психологічної основи і тому це сприяє розвиткові уміння говорити іноземною мовою.

Інший варіант цієї роботи: вчитель дає учневі, що сидить спереду, кілька малюнків. Учень по черзі показує ці малюнки класові так, щоб учитель їх не бачив. Коли черговий малюнок показано класові, учитель запитує: Is this a ...? При цьому він або вгадує назву предмета або говорить інше слово. Залежно від цього формулюється відповідь учня. Той факт, що вчитель ставить запитання не бачачи малюнка, є мотивацією його запитання. Так само мотивованою є і відповідь. Ця вправа створює імпульси до висловлювання.

Розглянемо приклади роботи з дієсловом to have. Прийом роботи, який найчастіше використовується вчителями, коли вчитель дивиться на парту бачить книгу і запитує: Have you a book? є малоефективним.

Набагато ефективнішою є слідуюча вправа. Учитель роздає учням малюнки із зображенням різних предметів, істот. Після цього вчитель або учень ставить запитання: Have you a …? Who has a …? What have you? Відповідь учня залежить від того, який малюнок потрапив до нього або до його сусіда по парті.

Працюючи із зворотом there is... there are … неважко створити ситуацію, яка надає розмові комунікативного характеру. Наприклад, вчитель бере порожній портфель, кладе в нього кілька предметів, а потім ставить запитання: Is there a … in the bag? Учень повинен подивитися в портфель, щоб відповісти.

Засвоєння окремих конструкцій дає можливість будувати вправи, в яких відтворюються не окремі пари запитань і відповідей, а суцільний ланцюг взаємозв’язаних речень, наприклад, речення уже поєднані в невелику розмову, зв’язану з реальними предметами та діями.