4.1.5 Пожежна небезпека робочої зони

Аналіз пожежної небезпеки робочої зони проводиться згідно НАПББ 03.002-2007 «Норми визначення категорії приміщення, будівель та зовнішніх установок по вибухонебезпечних і пожежної небезпеки», ДНАОП 0.01-1.01-95 «Правила з пожежної безпеки в Україні»

Приміщення офісу не відноситься до вибухонебезпечних тому що в ній немає речей які перераховані в таблиці класифікаторі. Клас приміщення П-ІІа — зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Можливі причини виникнення пожежі електричного характеру:

• коротке замикання в електричних мережах,

• струмове перевантаження електрообладнання,

• перегрів місць з’єднання струмоведучих частин внаслідок великого перехідного опору,

• загоряння пальних речовин.

Можливі причини виникнення пожежі неелектричного характеру:

• неправильне облаштування або несправність опалювальних засобів,

• необачне поводження з вогнем,

• само загоряння або само спалахування речовин,

• відсутність засобів пожежогасіння та невміння ними користуватись.

Робоча зона в офісі знаходиться в задовільному стані, та відповідає всім нормам та стандартам.

4.2 Заходи для нормалізації умов праці.

Забезпечення заходів для нормалізації умов праці проводиться згідно ГОСТ 12.1.001-89 ССБТ «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація», ГОСТ 12.3.002-75 «Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки» та ГОСТ 12.4.011-89 «Засоби захисту працівників. Загальні вимоги і класифікація»

4.2.1 Заходи для нормалізації повітря робочої зони

Площа приміщення має бути не менше 6,0 кв. м. із розрахунку на одне робоче місце, а об’єм – не менше 20,0 куб. м.

Нормальні характеристики повітря робочої зони забезпечуються за допомогою ефективного кондиціювання в холодну пору року, та опалення в холодну пору року.

Для кондиціювання використовується один кондиціонер «LG CA09RWK», холодопродуктивність якого дорівнює 2,5 кВт, та покриває площу приміщення 80 м², рівень шуму підчас роботи не перевищує 19 дБ, що відповідає вимогам по рівню шуму на робочому місті згідно ССБТ ГОСТ 12.1.003-84 «Шум. Загальні потреби безпеки».

4.2.2 Забезпечення нормального освітлення

Освітлення в робочій зоні офісу забезпечується за допомогою природного та штучного освітлення.

Природне освітлення забезпечується за допомогою чотирьох вікон, які знаходяться з боку робочого місця.

Загальне штучне освітлення забезпечується за допомогою світильників типу «ЛПО-50-2х15» (тип світильника вибрано за допомогою розрахунку в п. 4.3).

Місцеве освітлення забезпечується за допомогою світильника DeLux TF-01 за потужністю 11 Вт, розташовані над кожним робочим місцем.

4.2.3 Заходи для забезпечення нормального рівня шуму

Оптимальний рівень шуму в робочій зоні забезпечено завдяки використанню малошумного обладнання, шум якого не перевищує стандарти ССБТ ГОСТ 12.1.003-84 «Шум. Загальні потреби безпеки», та завдяки використанню звукоізолюючих екранів на обладнанні.

4.2.4 Засоби для забезпечення електробезпеки

Лінія електромережі для живлення персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв виконується як окрема групова трипровідна мережа шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів, причому площі перерізу нульового робочого і нульового захисного провідника повинні бути не меншими за площу перерізу фазового провідника.

При одночасному використанні понад п’яти ПЕОМ на помітному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який в разі небезпеки повністю знеструмлює електричну мережу (крім освітлення). В такому випадку при використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволено прокладати їх без мета­левих труб та гнучких металевих рукавів. Електромережі для під’єднання ВДГ, ЕОМ і ПЕОМ оснащуються справж­німи штепсельними з’єднаннями та електророзетками, які, крім контактів фазового і нульового робочого провідників, мають спеціальні контакти для під’єднання нульового захисного провідника, що під’єднаний раніше ніж вони. Порядок роз’єднання при відімкненні мережі має бути зворотним. Заборонено під’єднувати обладнання до звичайної двопровідної електричної мережі, зо­крема з використанням перехідних пристроїв. Електромережі штепсельних з’єднань та електричних розеток необхідно виконувати за магістральною схемою, по 3–6 в одному колі. При розташуванні їх уздовж стін провідники прокладають по підлозі в металевих трубах і гнучких металевих рукавах, а при розташуванні їх у центрі приміщення прокладають у каналах або під знімною підлогою в металевих рукавах. При цьому не дозволяється використовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку. Металеві трубки і гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені відповідно до ДНАОП 0.001.21–98. Неприпустимо використовувати функціо­нальне заземлення для під’єднання захисного заземлення. Штепсельні з’єднання або електричні розетки для напруги 12 і 36 В мають бути пофарбовані в колір, що відрізняється від їхнього кольору для напруги 127 і 220 В.