20.Оптична система Річі-Кретьєна.

В телескопах третього покоління використовується розробка ще у 20р минулого століття с-ма Річі-Кретьєна. Ця с-ма 2-х дзеркальна, вона подібна до с-ми Касегрена. Головне дзеркало гіперболічне, воно забезпечує разом з коректором, значно більше порівняно з параболічним дзеркалом поле якісних образів. Разом з допоміжним вторинним дзеркалом, форма якого близька до гіперболічної, в Касегренівському фокусі фокусі можна одержати чистий апланат, це означає, що с-ма Річі-Кретьєна (два гіперболічні дзеркала) в фокусі має параболічної, сферичної і коми аберації.

Астигматизм і кривизну поля можна виправити за допомогою коректора, для забезпечення якості. Р-К дуже важливо правильно підібрати кривизну дзеркала і його розташування відносно головного. Сучасні Р-К телескопи мають розміри поля якісних образів, які практично визначаються розмірами фотопластинки. Поле зору складає декілька квадратних градусів. У останній картині 20ст будували лише телескопи Р-К з діагоналлю головного дзеркала 3 – 4 м.

21. Оптична система Шмідта-Кассегрена.

2 2. Оптична Система Максутова

23.Інструментальна та стандартна системи зоряних величин

Епохою розквіту візуальної фотометрії була 2 половина 19 ст. , зокрема саме тоді нім. астроном Аргеландер створив каталог, який отримав назву «Бонський огляд» - цей каталог звичайно позначається BD. Аргеландер розробив метод візуальної фотометрії зір названий його ім’ям. Він настільки точно визначав візуально зоряні величини зір. Для створення каталогу він використовував трьох – дюймовий рефлектор. Це каталог є вінцем візуальної астро-фотометрії.

Ситуація з точністю визначення зоряних величин зір ускладнилась після того, як в астрофотометрії почали використовувати фотоемульсії і фотоелектричні приймачі випромінювання. Розглянемо цю проблему на прикладі десенсибілізованих фотоемульсій. Область їх чутливості розпочинається в ультрафіолетовій частині спектра і сягає 540 нм.

Тепер уявимо що для визначення зор. вел. ми використовуємо лінзовий та дзеркальний телескоп. Дзеркальні телескопи пропускають практично без перешкод ультрафіолетове видиме та інфрачервоне випромінювання. Вони практично пропускають все випромінювання яке приходить від зір у так званому оптичному «вікні» земної атмосфери. Лінзові телескопи на відміну від дзеркальних практично не пропускають ультрафіолетове випромінювання. Порівняння спектральної характеристики десенсибілізованих фотоемульсій і кривих пропускання дзеркал. і лінзових телескопів показують, що фотоемульсія у комбінації з лінзовим телескопом буде реєструвати лише частину того випромінювання, яке вона може зареєструвати з дзеркальним телескопом. Таким чином одна і та ж зоря за всіх інших однакових умов дасть різний фотографічний ефект(різну густину почорніння фотоемульсій)з різними телескопами(лінзовими та дзеркальними). Розглянутий приклад показує як використовувати різні телескопи та різні приймачі випромінювання для одних і тих же зір одержуються різні значення зоряних величин. У зв’язку з викладеним вище у астрофотометрії виникло поняття «інструментальної фотометричної системи » (ІФС). ІФС – це ряд значень зоряних величин зір одержаних за допомогою конкретних інструментів(телескоп, приймач випромінювання, світлофільтри тощо.) ІФС визначає спектр чутливості примачавипромінення і селективним пропусканням окіпу телескопа та інших елементів оптичної системи. В кожній ІФС є індивідуальні особливості у зв’язку з неминучими відмінностями спектральної чутливості приймачів, навіть одного і того ж типу, селективних властивостей телескопа.

Криві реакції фотометричної системи – це графіки залежності монохроматичної чутливості апаратури від довжини хвиль.

Звичайно криві реакції задаються у відносній мірі( максимум або 100%). Раніше було вжито поняття криві реакції це означало, що стандартна фотометрична система може мати декілька кривих реакцій . крива реакції одночасно враховує всі спектральні особливості: телескопа, приймача випромінення та інше.

Для спрощення характеристики кривої реакції використовують два параметри:

1)середня довжина хвилі кривої реакції (λ₀):

;

2)Напівширина кривої реакції(Δλ):ширина за половиною інтенсивністю. Іншою ознакою СФС є фотометричні стандарти. Фотометричний стандарт СФС – це список зір різних спектральних класів і класів світності зоряні величини яких визначаються з великою точністю. Ці зорі наз. стандартними для даної СФС зорями. За допомогою стандартних величин визначають к-єнт редукції, наприклад зв'язок між зоряними величинами зір в стандартній та інструментальній системах може задаватися р-ннями:

m_фs=α+m_0i+βc_i

m_фs– зоряні величини у стандартній фотометричній системі.

m_0i - зоряні величини в інструментальній фотометричній системі

α -к-єнт редукції який враховує відмінність у нуль-пунктах інструментальної і стандарт.системи.

β -к-єнт, що враховує відмінності у кривих реакції ІФС і СФС

c_i - величина , що характеризує криву реакції.