6. Поняття та правовий статус суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Суб'єкти адміністративно-деліктної юрисдикції - це органи (посадові особи), уповноважені державою вирішувати сп(рави про адміністративні правопорушення (проступки). Конституційнеположення про те, щовиключно законами Українивизначаютьсядіяння, які належать до адміністративнихправопорушень, і відповідальність за них (п. 22 ст.92 Конституції), щодосуб'єктівадміністративно-деліктноїюрисдикції, реалізовано в КУпАП.

6. Система адміністративно–юрисдикційних органів.

Сукупністьсуб'єктівадміністративно-деліктноїюрисдикції становить єдину систему, за допомогоюякої будь-якісправи про адміністративніправопорушеннявирішуються за загальними правилами, щовстановлені державою. Специфіка (особливості) цієїсистемизумовленарізноманіттямадміністративнихправопорушень.[2;c.349] Ціособливостітакі: - по-перше, множинністьсуб'єктів, щонаділенікомпетенцією з вирішенняцих справ; - по-друге, швидкістьреагування на правопорушення. Стаття 277 КУпАПвстановлюєзагальний 15-денний термінвід дня одержаннякомпетентним органом протоколу й іншихматеріалів. При цьому для окремихскладівустановленітерміни - доба, 3 дні, 5 днів, 7 днів;  - по-третє,профілактичнаспрямованістьадміністративно-деліктноїюрисдикції. Згіднозі ст. 23 КУпАП метою адміністративногостягнення є виховання особи в дусідодержанняправовихустановлень і запобіганняправопорушенням;  - по-четверте, неоднорідністьсуб'єктівадміністративно-деліктноїюрисдикції. 

6. Характеристика митної служби в Україні як адміністративно–юрисдикційних органів.

7. Правові акти адміністративної юрисдикції.

З точки зоруюридичноїприроди постанова органу адміністративноїюрисдикції є актом застосування права. У ньомузнаходитьвідображеннязастосування норм про адміністративнувідповідальність за відповідний вид правопорушення до конкретного життєвоговипадку. Такийправозастосовний акт маєознаки, властиві актам державногоуправління. Разом з тимвін є особливимуправлінським актом - юрисдикційним. Постанова у справі про адміністративнеправопорушенняістотновідрізняєтьсявідІншихактів державного управління за підставамивиникнення (фактичними та юридичними), за порядком видання та виконання, за юридичниминаслідками й іншимиознаками.

Ціпідставиобумовлені самою природою адміністративноїюрисдикції, призначеннямякої є вирішення справ про правопорушення.

Тому фактичною підставоюцього акта можуть бути тількиобставинидіянь, щопорушуютьвідповідніприписиправових норм. Більшість же актів державного управліннявидасться поза зв'язкомізправопорушеннями, їхвольовівладніприписиспрямовані на організаціюсуспільнихвідносин у різнихгалузяхуправління. Юридичноюпідставою постанови у справі про адміністративнеправопорушення є насамперед норма, щопередбачаєадміністративнувідповідальність за цеправопорушення. Не випадковозаконодавецьвимагаєобов'язковогозазначення в протоколі про адміністративнеправопорушення нормативного акта, щопередбачаєвідповідальність за цей вид порушення.

Юрисдикційний акт, на відмінувідіншихактівуправління, видається за спеціальнорегламентованою процедурою. Цестосуєтьсястроківухвалення, набраннячинності та форми постанови за справою про адміністративнеправопорушення. Для цього акта обов'язковійогописьмова форма і мотивуванняухваленогорішення. Саме в мотивуваннізнаходитьвисвітленняоцінкавсіхфактичних, нормативних та ідеологічнихпідставухваленогорішення за справою. Чиннимзаконодавством установлено обов'язковіреквізити постанови про накладенняадміністративногостягнення.

На відмінувідіншихактів державного управління, постанова органу адміністративноїюрисдикціїпов'язанаіззастосуваннямсанкції, передбаченої нормою про адміністративнувідповідальність за відповіднеправопорушення. Застосуванняадміністративногостягнення на підставівинесеної за справою постанови тягне для винного відповідніправовінаслідки. З моменту ухваленнярішення про накладенняадміністративногостягнення особа, до якоїзастосованацясанкція, вважаєтьсяпокараною в адміністративному порядку.

Постанова про накладенняадміністративногостягнення є найпоширенішим актом адміністративноїюрисдикції. Переважнабільшість справ про адміністративніпорушеннязакінчуєтьсянакладеннямстягнення на винну особу.

До іншихвидів постанов за справою про адміністративнеправопорушення належать постанови про вжиттязаходіввпливу, передбачених ст. 24і КУпАП, та постанови про закриттясправи (постанова про закриттясправивиноситься при оголошенніусногозауваження, передачіматеріалів на розглядгромадськоїорганізаціїчи трудового колективуабопередачіїх прокурору, органу досудовогослідствачидізнання, а також за наявностіобставин, передбачених ст. 247 КУпАП).

Постанови органів, щорозглядаютьсправи про адміністративніправопорушення, породжують особливого роду адміністративно-правовіохороннівідносини. Ціакти є юридичними фактами, щослужатьпідставоювиникненняцілоїсукупностівідносин: міжюрисдикційним органом і порушником; міжюрисдикційним органом та органом (організацією), щовиконує постанову про накладенняадміністративногостягнення, тощо. Суб'єктицихправовідносиннаділяютьсяпевними правами та обов'язками (наприклад, обов'язокпорушникасплатитинакладений штраф; право органу, щонаклав штраф, вимагатийогосплати у встановлений строк, тощо). Тим самим актиадміністративноїюрисдикціївиконуютьфункціїпіднормативного правового регулюваннясуспільнихвідносин, вносятьвизначеність та організованість у поведінкусуб'єктів у сферіохорони правопорядку.

Закон вимагаєнегайногооголошення постанови органу адміністративноїюрисдикціїпіслязакінченнярозглядусправи. Постанови про накладенняадміністративногостягнення, що набрали законноїчинності, як і відповідніактиіншихюрисдикційнихорганів (наприклад, вироки, рішення суду тощо), є обов'язковими для виконання сторонами, щоберуть участь у виконанніцієїсанкції. Виконанняпередбачає не тількидіяльністькомпетентнихдержавнихорганів, установ (посадовихосіб), але й дії самого правопорушника, вчиненівідповідно до приписів постанови органу адміністративноїюрисдикції. Причому принцип економипримусовихкоштівдіє і на ційстадіїпровадження у справах про адміністративніправопорушення. У багатьохвипадкахзаконодавецьнадаєпорушникові самому виконатипокладений на нього актом адміністративноїюрисдикціїобов'язок. Примусовиймеханізмвиконаннязазвичайзастосовуєтьсяуразі, якщообов'язок не виконанодобровільно.

Виконати свою соціальнуфункціююридичнасанкціяздатнатоді, коли їїздійснено, і виннийзазнавустановлених у нійнегативнихнаслідків. Якщо ж постанову про накладенняадміністративногостягненнявинесено, але фактично не виконано, то про ефективністьсанкції навряд чиможейтися. Тому ефективністьрозглянутихзаходівправоохоронизалежить як віддіяльностіюрисдикційнихорганів, так і відорганізації та здійсненнянакладених ними стягнень. Виконавчепровадження не маєєдиноїпроцедурищодоадміністративнихстягнень і залежитьвід виду стягнення, яке накладається.