- •Філософія науки як специфічна академічна дисципліна
- •Філософія та наука: моделі співіснування
- •Наука й інші форми пізнавальної діяльності
- •Наука та псевдонаука: принципи демаркації
- •Неопозитивістська програма у філософії науки
- •Критичний раціоналізм к. Попера
- •Теорія наукових революцій т. Куна
- •І. Лакатош про методологію науково-дослідницьких програм
- •Наука та інші форми людського досвіду.
- •.Епістемологічний анархізм п. Фаєрабенда
- •11. Інтерналізм та екстерналізм в філософії науки
- •12. Різноманіття ідеалів наукової раціональності: діахронний і синхронний аспекти.
- •13. Глобальні наукові революції та зміна історичних типів наукової раціональності
- •15. Класичний тип наукової раціональності
- •16. Некласичний тип наукової раціональності
- •17. Постнекласичний тип наукової раціональності
- •18. 1Нформатика як професія: соціальний статус, етичні та психологічні проблеми.
- •19. Специфіка наукових картин світу: простір і час
- •20. Специфіка наукових картин світу: причинність і детермінізм
- •21. Синергетика та її роль у формуванні сучасної наукової картини світу
- •22. Проблема реальності в інформатиці. Віртуальна реальність.
- •23. Поняття кіберпростору Інтернет і його філософське значення.
- •24. Концепція інформаційного суспільства. Мережеве суспільство. Проблема особи в інформаційному суспільстві.
- •25. Аксіологічні проблеми сучасної науки
- •26. Традиційне та техногенне суспільства
- •27. Сцієнтизм та анти сцієнтизм
- •28. Цінності науки та проблема соціальної відповідальності.
- •29. Науковий та міфологічний хронотопи: порівняльний аналіз
- •31. Нова раціональність як утвердження духовності.
- •32. Об'єктивність та когерентність в історії науки
- •33. Наука і філософія. Наука і мистецтво.
- •34. Повсякденне знання та його роль у формуванні та функціонуванні науки.
- •35. Віра та розум. Віра та критицизм. Віра та знання в науці та псевдонауці. Наука та релігія.
- •37.Основні методи емпіричного дослідження в сучасній науці
- •39.Рівні, форми та структури наукового знання.
- •40.Наукова раціональність і проблема діалогу культур. Роль науки в подоланні сучасних глобальних криз.
11. Інтерналізм та екстерналізм в філософії науки
Интернализм - продолжает традиции «интеллектуальной истории науки», «истории идей» и рассматривает в качестве основной движущей силы развития науки внутренние, связанные с природой знания факторы: объективную логику возникновения и решения проблем, эволюцию интеллектуальных традиций и исследовательских программ. Интернализм отводит социальным, экономическим и культурным влияниям роль факторов, способных, в зависимости от ситуации, лишь тормозить или ускорять имманентный рост познания.
Экстернализм - его сторонники считают, что основными факторами, определяющими рост знания являются социальные, экономические, технические и культурные причины и потребности. Экстернализм тесно связан с марксизмом. Значительное влияние на его возникновение оказал доклад Б.М.Гессена «Социально-экономические корни механики Ньютона» на Втором международном конгрессе историков науки в Лондоне (1931). Но сейчас экстернализма придерживаются и некоторые западные эпистемологи и философы науки.
Интернализм и экстернализм- Две концепции движущих факторов науки.
Интернализм (А.Койре, Очерки истории философской мысли)
теоретический мир полностью автономен и отделён от реального мира. Т.к. наука – деятельность духовная, то объяснена она может быть только из самой себя.
главное значение имеют внутринаучные факторы: объективная логика возникновения и решения научных проблем, эволюция научных традиций, внутренняя потребность самой науки ставить эксперименты, создавать новые понятия, решать проблемы. - история науки – эволюция идей, понятий, теорий, происходящая по внутренней логике их развития либо скачкообразная смена типов мышления. Этот процесс связан со сменой философских концепций.
Койре, анализируя научную революцию 16—17 вв., стремится показать, что глубинной причиной этой революции был отказ от понятия упорядоченного антич. Космоса и замена его понятием гомогенного, изотропного и бесконечного пространства. Эта замена была обусловлена философско-религиозными представлениями конца Средневековья. Социально-экономические, культурные, личностные аспекты, оказывающие влияние на развитие науки, способны лишь затормозить или ускорить имманентное развитие познания.
Существование экономических и социокультурных внешних факторов признаётся, но никакого влияния на внутреннюю структуру научного знания они не оказывают, а могут лишь благоприятствовать или мешать науке.
Недостатки:
односторонность
в крайних формах интернализма человек, как субъект познания является «духовной субстанцией», природа которой не может быть объяснена исходя из материальных и социальных предпосылок.
полностью разделяет интеллектуальные и культурно-исторические социальные аспекты развития науки
Экстернациолизм (Б.М. Гессен, доклад о экономических корнях механики И. Ньютона)
- противоположная концепция. Ведущую роль в науке играют внешние факторы, в первую очередь социально – экономические
Недостатки:
попытка выводить содержание, темы, методы, идеи и гипотезы науки непосредственно из экономических причин из экономических, игнорируя особенности науки, как специфической духовной деятельности по получению, обоснованию и проверке истинного знания
В настоящее время эти две концепции не противопоставляют, признают взаимодействие внешних и внутренних факторов и пытаются объяснить его закономерности. В чистом виде они почти не встречаются.