Узагальнення і систематизація знань

Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального. Під систематизацією розуміють мислительну діяльність, в процесі якої виучувані об'єкти організуються в певну систему на основі вибраного принципу. Систематизація тіс­но пов'язана з класифікацією, але не зводиться до неї. Вищою формою систематизації є організація виучуваного і засвоєного ра­ніше матеріалу в таку систему, в якій би чітко розрізнялись її ок­ремі компоненти і взаємозв'язки між ними. Такими системами знань є наукові теорії, в яких розрізняють основи (поняття, вихідні по­ложення, постулати, факти), і наслідки.

Узагальнення і систематизація здійснюються на різних рівнях. На уроках засвоєння нових знань цей процес відбувається на ви­діленому окремо етапі. При цьому поняття, які вивчаються на уроці, зводятьсяв систему з раніше засвоєними знаннями. Наприклад, викладаючи тему «Стебло» (ботаніка), учитель пов'язує цей ма­теріал з темою «Корінь», який вивчався раніше. У процесі вивчення тем «Лист», «Квітка», «Плід» встановлюються взаємозв'язки між усіма цими органами. В результаті цього учні засвоюють систе­матизовані знання про рослину в цілому як складної системи, в якій окремі її частини тісно між собою взаємопов'язані. Тут си­стема взаємопов'язаних знань відповідає реально функціону­ючій біологічній системі.

Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання

Наприкінці уроку підводять короткі підсумки роботи класу окремих учнів. При цьому звертається увага, чи досягнута поставлена мета, як засвоєні учнями нові поняття, факти, закони, закономірності, як учні виконали постав­лені на уроці завдання; як працювали окремі з них. Оголошуючи узагальнені оцінки окремим учням, треба їх характеризувати, об­ґрунтовувати і дати відповідні педагогічні рекомендації. Так, ви­ставляючи «5» і «4»,— як далі удосконалювати роботу, свої від­повіді, «З» — які недоліки в знаннях, чим вони викликані і як працювати далі, щоб вказаних недоліків позбутися.

Домашні завдання мають бути невеликими, щоб не переванта­жувати учнів. Вони потрібні для відновлення забутого, удоскона­лення засвоєного, його застосування, узагальнення і систематиза­ції. Основна ж увага приділяється засвоєнню знань, навичок і вмінь на уроці.

Не можна обмежуватися зазначенням параграфа, номерами вправ чи задач, а слід вказати, які конкретні дії виконати, на які запитання дати усні чи письмові відповіді.

Здебільшого домашні завдання є продовженням класної роботи і не потребують спеціального інструктажу. Якщо завдання склад­не, вчитель пропонує учням ознайомитися з ним і запитує одного-двох слабовстигаючих, як вони виконуватимуть його і при потребі дає пояснення.

У зв'язку з необхідністю посилити творчість учнів у процесі виконання домашніх завдань і неоднаковими можливостями дітей (різна підготовка, неоднакові рівні інтелектуального розвитку, здіб­ності) виявилась потреба індивідуалізувати домашні завдання. До­свід показує, що для цього достатньо виділити або спеціально ви­робити три варіанти завдань: перший варіант — вище середнього рівня складності, який вимагає творчого підходу і розвиненої пі­знавальної самостійності, другий — середнього рівня, з деякими вказівками щодо розв'язування складних завдань або непрямим підказом (деякі елементи цього завдання вимагають творчого розв’язування); третій — завдання переважно відтворюючого характе­ру, близькі до тих, які виконувались у класі або є прямим продов­женням класної роботи і вимагають менше часу на механічні опе­рації і дії, зокрема в письмових завданнях з мови при меншому обсязі завдання більше виучуваних морфем чи орфограм, завдання 3 математики, фізики, хімії вимагають нескладного технічного Оформлення.

Для індивідуалізації домашньої роботи вчитель може підготувати завдання на картках або на плівці, щоб спроектувати на екран через кодоскоп. Важливо, щоб учні самі вибрали собі варіант, який їм під силу для самостійного виконання.

Структура і методика уроків інших типів

Урок засвоєння навичок і вмінь

Навичкою називається вироблена на основі вправ автоматизована дія, яка є компонентом уміння.

Уміння — здатність ви­конувати складні комплексні дії. Навички формуються на основі знання способів виконання дій (прийомів), наприклад, навички чи­тання, письма, трудові навички.

Уміння включають в себе комплекс знань, прийомів, навичок і практичного досвіду (наприклад, уміння водити автомобіль, виконувати лабораторну роботу). Програмами кожного навчального предмета визначається обсяг навичок і умінь, якими мають оволодіти учні.

В основі формування структури уроку засвоєння навичок і вмінь лежить дидактична система вправ і завдань і їх послідовність, яка забезпечує найкоротший шлях до досягнення поставленої освітньої мети.

Згідно з логікою процесу засвоєння навичок і вмінь

урок да­ного типу має таку структуру:

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь (попередні вправи).

2. Повідомлення учням теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння школярів.

3. Вивчення нового матеріалу (вступні — мотиваційні і пізна­вальні вправи).

4. Первинне застосування нових знань (пробні вправи).

5. Самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуа­ціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням).

6. Творчий перенос знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).

7. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь (попе­редні вправи) здійснюються на основі виконання учнями завдань для відтворення раніше вивчених прийомів, близьких за змістом до теми уроку. Наприклад, перед вивченням матеріалу про обчис­лення об'ємів і площ бічних поверхонь тіл учні виконують декілька нескладних задач на визначення площі плоских фігур.

Повідомляючи тему, мету і завдання уроку, учитель підкреслює, якими знаннями, навичками й уміннями учні мають оволодіти.

Вивчення нового матеріалу здійснюється різними методами і прийомами при застосуванні вступних вправ (мотиваційних і пізна­вальних). Прикладом мотиваційних вправ може бути завдання або приклад на нове правило, для виконання якого в учнів не вистачає знань. Створюється проблемна ситуація, яка активізує мислительну діяльність, спрямовану на засвоєння нового матеріалу. З мотива­ційними завданнями тісно пов'язані пізнавальні вправи, спрямовані на активне сприймання і осмислення нового матеріалу.

Первинне застосування знань (пробні вправи). На цьому етапі учні вперше застосовують нові знання (вправи) в умовах, коли ці знання ще недостатньо стійкі й осмислені і учні можуть допустити помилки при їх застосуванні. Ці помилки можуть міцно вкарбува­тися в пам'яті і їх потім важко буває виправляти. Щоб цього не сталось, у пробних вправах дії учнів тісно пов'язуються із словом, поясненням відповідного правила. На першому етапі пояснення пе­редує виконанню дії. Прикладом цих вправ може бути попереджу­вальний диктант. На другому етапі виконання дії поєднується з поясненням. Прикладом може бути коментоване письмо. На тре­тьому етапі виконання дії передує поясненню правил, наприклад, при пояснювальному диктанті.

Самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи). Основна мета цих вправ — вироблення навичок. Першим етапом у виконанні цих вправ є вправи за зразком.

Вправи за інструкцією вимагають більшої самостійності учнів. Інструкція може бути письмовою і усною. Інструкція встановлює послідовність дій і способи їх виконання. Зміст завдань поступово ускладнюється.

Вправи за завданням учителя передбачають дальше посилення самостійності учнів, які визначають способи виконання і послідов­ність дій.

Творчий перенос знань і навичок у нові умови (творчі вправи). Важливою метою творчих вправ є вироблення в учнів умінь успіш­но орієнтуватися в житті, швидко, чітко і правильно розв'язувати життєві проблеми, застосовувати набуті знання і навички. На від­міну від тренувальних вправ, для творчих вправ не передбачається готовий матеріал.

Підведення підсумків уроку: про що нове дізнались учні; як пра­цював клас і окремі учні; виставлення оцінок. Повідомлення до­машніх завдань: за своїм характером домашні завдання є продов­женням класної роботи, за трудністю вони мають бути середніми за змістом — комплексними, за обсягом розраховані на третину чи половину класної роботи. Детальний інструктаж дається до тих завдань, які відрізняються від класних. Слід перевірити, чи всі знають, як виконувати завдання.