Тема 3. Ознайомлення з редакцією
Мета: ознайомитись зі структурою підприємства, штатом та посадовими обов'язками працівників.
Зміст теми: вимоги до якості авторського оригіналу. Методи та етапи редакторського аналізу.
Вимоги до якості авторського оригіналу.
У редакції газети «ХХІ век» серед вимог, які редактор має поставити перед автором під час прийняття оригіналу, обов'язковими є дві:
оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його до видавництва. Підпис і дата, зазначені рукою автора, можуть бути важливими під час визначення термінів підготовки оригіналу та інших умов договору.
оригінал має бути комплектним і повністю закінченим. Комплектність передбачає наявність у ньому усіх його складових: змісту, анотації, посилань, додатків (у формі таблиць, графіків тощо) та інших елементів, а також ілюстративного матеріалу (штрихового та тонованого). Повністю закінчений автором твір – гарантія того, що під час редакційного етапу не виникнуть проблеми із дотриманням графіків підготовки оригінал-макету у видавництві та випуском готової газети у світ на поліграфічному підприємстві.
Також у редакції гащети «ХХІ век» існують вимоги до текстових та ілюстративних матеріалів.
Вимоги до оформлення тексту оригіналу:
Помилки. В рукописах, набраних за допомогою текстового процесора, знаходиться, як правило, достатньо мало помилок. Якщо ж помилок багато, краще повернути файл авторові для виправлення і повторної роздруківки.
Нумерація. Усі аркуші мають бути послідовно пронумеровані, номери повинні бути легко помітні й проставлені у відповідних місцях (наприклад, угорі праворуч).
Поля. У роздруківці рукопису мають бути передбачені досить великі поля по всім краях аркуша, щоб у редактора було достатнє місця для позначок і коректури. Поля (ліве, верхнє, праве, нижнє) мають бути не менше 2,5 см.
Однорідність розміщення тексту. Необхідно, щоб кількість рядків на аркушах роздруківки була однаковою, а довжина рядків — незмінною. Це полегшує визначення кількості сторінок.
Виділення заголовків. Заголовки й підзаголовки в тексті автор повинен виділити відповідно до їх рівнів за допомогою напівжирного або курсивного накреслення, різними кеглями, або ж іншим способом, наприклад, підкресленням різними кольорами у рукописі, підготовленому на друкарській машинці.
Другорядний текст. Виноски у великих рукописах краще друкувати разом з основним текстом і виділяти їх кольором.
Ілюстрації. Ілюстрації повинні бути повністю відділені від тексту. Їх не слід включати у вигляді ескізів в основний текст рукопису, де повинні бути лише посилання на них із порядковими номерами. Ілюстрація повинна нести інформацію, але не самостійну, а пов'язану з текстом; вона відображає явища дійсності в зоровій , образній, документальній та умовній формі. Найважливіше значення має аналіз підписів до ілюстрацій та їх вдосконалення. Підписи являють собою словесні Методика та етапи редакторського аналізу.
У редакції газети також проводяться редакторські аналізи матеріалів, зазвичай вони складаються тезами. Редактор, опираючись на складені тези, усно доносить свої аргументи автору або головному редакторові. За необхідність редактор складає письмовий редакторський аналіз.
Редакторський аналіз – це синтез спеціально-предметного, логічного і мовностилістичного аналізу. Редакторський аналіз спрямований на вивчення, оцінку, вдосконалення твору і підготовку видання, визначення реальної цінності рукопису, сприяння найкращому втіленню авторського задуму і підвищенню ефективності видання. Аналіз, оцінка твору і всі висновки, що стосуються можливості публікації, можуть бути правильними тільки тоді, коли при використанні критеріїв оцінки теми, фактичного матеріалу, композиції, мови і стилю враховуються всі особливості твору (розглянутого в ньому предмета, виду літератури, жанру, авторської індивідуальності) і видання (виду, цільового призначення, читацької адреси, характеру інформації).
Основні етапи редакторського аналізу: читання рукопису – ознайомче, рецензентське, шліфовочне; дослідження твору, його оцінку і вироблення практичних рекомендацій автору.
Найчастіше у редакції застосовують метод співвідношення цілого і приватного у матеріалі, який включає такі етапи: 1. Уявне складання плану тексту (структурно-логічний його аналіз). Редактор ділить текст за змістом на частини, кожна з яких має свою мікротему, виділяє в кожній найсуттєвіше. Для цього можна навіть складати схеми, графіки. 2. Співвіднесення змісту тексту з тими знаннями, якими вже володів читач, включення змісту тексту в систему знань, сформовану у читача. 3. Співвіднесення різних частин тексту: тією, що читається, з тією, що вже прочитана за змістом. Цей прийом допомагає побачити і виправити фактичні та логічні помилки, протиріччя. 4. Використання наочних уявлень, образів. Головний зміст цього прийому в тому, щоб зуміти зорово уявити те, що написано в тексті. 5. «Переклад» змісту тексту на «свою» мову. Цей прийом передбачає, що редактор повинен освоїти текст, тобто вміти переказати його зміст своїми словами. 6. Антиципація – передбачення подальшого викладу. Коли читач розуміє текст, він як би передбачає. Передбачення плану подальшого викладу допомагає читачеві і редактору стежити за розвитком сюжету, сприймати композицію твору, допомагає осмислювати його логічну структуру. 7. Постановка читачів попередніх питань. У процесі читання у реципієнта мимоволі виникає цілий ряд питань. Перераховані вище прийоми служать способом глибокого освоєння тексту редактором.
Для грамотного редагування редактори редакції використовують формалізовані й неформалізовані (творчі) методи редагування. До формалізованих належать такі, для реалізації яких можна задати послідовність процедур, що використовують мінімум семантичних характеристик компонентів повідомлення. До неформалізованих (творчих) належать ті, для реалізації яких важко або неможливо (принаймні, на цьому етапі розвитку редагування) задати чітку послідовність процедур, а тому, як правило, використовують велику кількість семантичних характеристик компонентів повідомлення.