Питання для самостійного вивчення

1. Які бувають похибки за джерелами виникнення?

2. Як розрізняють похибки за закономірностями виникнення та прояву?

3. Поняття похибки вимірювання, систематичної, випадкової, надмірної.

4. Які результати називаються промахами?

5. Якими методами можуть бути оцінені характеристики похибки?

Інформаційні джерела

1. Андреев В. О. Основы научных исследований / В. О.Андреев. – М., 1990. – 156 с.

2. Білуха М. Т. Основи наукових досліджень / М. Т. Білуха. – К. : Вища школа, 1997. – 202 с.

3. Власов К. П. Методы исследований и организация экспериментов / Власов К. П., Власов П. К., Киселева А. А. – Харьков : Гума­нитарный центр, 2002. – 256 с.

4. Голубков Е. П. Маркетинговые исследования: теория, методоло­гия и практика / Е. П. Голубков. – М. : Пресс, 1998. – 186 с.

5. Документація, звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення [Електронний ресурс] : ДСТУ-3008-95. – Режим доступу: http://document.ua. – Назва з екрана.

6. Єріна А. М. Методологія наукових досліджень : навч. посіб. / Єріна А. М., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 212 с.

7. Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій // Бюлетень ВАК України. – № 6. – 2007 (зміни  № 3, 2008).  28 с.

8. Попов В. Н. Основи наукових досліджень / Попов В. Н. та ін. – К. : Вища школа, 1982. – 154 с.

9. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень : підручник / Стеченко Д. М., Чмир О. С. – К. : Знання, 2005. – 310 с.

10. Турко А. Научные исследования – организация / Турко А., Хас­кеневел С. – М. : Прогресс, 1991. – 232 с.

11. Федотов В. В. Техника и организация умственного труда / В. В. Федотов. – Минск : Высшая школа, 1983. – 235 с.

12. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності / Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. – К. : Знання – Прес, 2006. – 331 с.

[Вгору] [Вниз]

Тема 5. Наукова публікація (тези, стаття, магістерська робота): методологічні підходи щодо написання та викладення наукового тексту Методичні рекомендації до вивчення теми

Для майбутнього фахівця, науковця дуже важливим є володіння методологією підготовки наукової публікації. Написання наукової статті, тез доповідей на конференції повинно відповідати вимогам жанру публікації і відповідно сприйматись читачами і слухачами. Це висуває певні вимоги до логіки побудови їх, форми, стилю і мови.

Наукова публікація (в перекладі з латинського – publicato – оголо­шую всенародно, оприлюднюю) – це доведення інформації до громад­ськості за допомогою преси, радіомовлення, телебачення; розміщення в різних виданнях (газетах, книгах, підручниках).

Головні функції публікацій:

• оприлюднення результатів наукової роботи;

• сприяння встановленню пріоритету автора при аналогічних за змістом наукових статтях;

• свідчення про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми;

• підтвердження достовірності основних результатів і висновків наукової роботи, її новизни та наукового рівня, оскільки після виходу в світ публікація стає об’єктом вивчення й оцінки широкою науковою громадськістю;

• підтвердження факту апробації та впровадження результатів і висновків дисертації;

• відображення основного змісту, наукового рівня та новизни дослідження;

• забезпечення первинною науковою інформацією суспільства, повідомлення про появу нового наукового знання, передача його у загальне користування.

Науковим вважається видання результатів теоретичних або емпі­ричних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів, літературних текстів. Воно призначене для фахівців відповідної галузі та наукової роботи.

Залежно від змісту та цільового призначення кожна наукова робота має свої особливості. Види наукової продукції, з якими частіше зустрічаються дослідники: автореферат, анотація, дисертація, жур­нальна стаття, монографія, навчальний посібник, наукова допо­відь і наукове повідомлення, науковий звіт за темою, підручник, реферат, рецензія, тези доповіді.

У мові виділяють п’ять стилів: художній, науковий, публіцистич­ний, розмовний та офіційно-діловий. Оскільки суспільні функції мови часто переплітаються, то й функціональні стилі не є відособленими один від одного, кожен з них містить елементи іншого. Крім того, в будь-якому функціональному стилі переважають загальномовні, між­стильові засоби, хоч кожному з них властиві специфічні елементи з однаковим стилістичним забарвленням, з єдиними нормами слововжи­вання.

За допомогою наукового стилю реалізується мовна функція пові­домлення. Твори, виконані в цьому стилі, містять наукову інформа­цію, яку треба довести до різних верств суспільства. До мови наукової літератури ставляться особливо суворі вимоги щодо логіки викладу матеріалу.

Важливою рисою наукової мови є нахил до розгорнених складних речень з розгалуженою системою різних видів підрядності, відокрем­лених зворотів. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого немож­ливо було б висловити складну думку. Велика питома вага тут нале­жить складнопідрядним реченням, зокрема з причиновим і наслід­ковим зв’язком. Такі речення найбільше відповідають специфіці наукового викладу. Ще одна композиційна особливість наукового стилю – документація тверджень, цитати, посилання тощо.