Практичне заняття 3. Історичний розвиток теорії потреб людини

1. Морально-етична концепція потреб у Стародавньому й Новому Заповіті.

2. Зародження потреб в Античності й Середньовіччі.

3. Поведінка людей у суспільстві. Принципи взаємин між людьми.

4. Сучасна теорія потреб людини.

Питання для самоперевірки знань

1. У чому полягає сутність «трудової теорії» антропосоціогенезу?

2. Що таке етологія і як вона допомагає виявити потреби у первісному суспільстві?

3. Покажіть зв’язок проблематики потреб з первісними табу.

4. Які потреби Лао Цзи вважав хибними і чому?

5. Чим характеризується відношення до потреб у Стародавній Індії?

6. До якої групи потреб належать смертні гріхи у християнстві?

7. У чому полягає сутність вчення про потреби Епікура?

8. Як проблематика Бога та людини у Середньовіччі вплинула на розвиток уявлення про потреби?

9. Які моральні чесноти можна виділити на матеріалі «Повчання» Володимира Мономаха?

Література: 2, с. 52–58; 66–74; 85–91.

Розділ 2. Система базових потреб людини

Тема 4. Характеристика та класифікація потреб Методичні поради до вивчення теми

Дослідження потреб людини показує, що вони виступають| детермінантами людської активності, головними чинниками розвитку всього суспільного життя. Дане твердження означає, що в реальному житті одночасно співіснують потреби самого різного характеру і змісту: суспільні, особисті, матеріальні, соціальні, духовні, біологічні, розумні, ірраціональні тощо.

Сукупність потреб будь-якого соціокультурного суб’єкта є деякою множиною, що утворюється цілісною природою самого суб’єкта і цілями його функціонування. Дана множина характеризується взаємо­залежністю різних їх видів, форм і типів. При цій системі потреб суб’єкта під впливом його взаємодії з природним і соціальним сере­довищем постійно відбуваються їх кількісне зростання, зміна пара­метрів відповідно до оптимального функціонування суб’єкта. Крім того, діяльність суб’єкта може час від часу викликати «мутації» в сис­темі потреб, коли в ній з’являються нові потреби, які її дестабілізу­вали і викликають необхідність в підвищенні рівня її стійкості.

Різноманітність людських потреб і їх динамізм викликають необхід­ність їх систематизації на види і типи залежно від складності і ступе­ню розвитку. У науці виділення видів і класів потреб людини, яке виробляється за тими чи іншими ознаками, позначається терміном «класифікація». Дана процедура припускає| встановлення принципів субординації об’єктів систематизації; вона характеризує перехід від емпіричного розчленовування сукупності об’єктів до їх системного розгляду, що пояснює їх взаємні зв’язки, а також зв’язки кожного об’єкта з цілісною системою. У найзагальнішому вигляді класифікація є системним віддзеркаленням функціонування і розвитку як усієї сукупності об’єктів|, так і кожного об’єкта окремо.

Спроби класифікації потреб робилися в науці неодноразово, але|та| у кожному випадку вона здійснювалася за якою-небудь однією ознакою, що відповідає дослідним інтересам її автора. Такий підхід робить класифікацію односторонньою і недостатньо повною тоді як у даній процедурі слід виділити базові види потреб відповідно до основних видів відносин людини до дійсності, згрупувавши їх за принципом значущості для життєдіяльності людини.

У цілому процедура класифікації є визначенням предметів, явищ, понять за класами, групами і розрядами залежно від їх загальних ознак. Стосовно потреб з їх різноманіттям і постійною рухливістю такий розподіл стає неможливим. Головною проблемою класифікації залишається визначення основоположних класифікаційних ознак, здатних надати класифікації об’єктивний характер.

У даний час проблема класифікації величезного різноманіття людських потреб ще не одержала однозначного рішення. Різні класи­фікації пропонуються економістами, психологами, соціологами, куль­турологами, іншими фахівцями. Але мотиви і підстави, з якими різні автори підходять до класифікації, цілком різні. Одні підстави у економістів, інші – у психологів, треті – у соціологів. У результаті виходить, що кожна класифікація оригінальна, але вузкопрофільна, непридатна для загального вживання.