Практичне заняття 2. Вивчення основних потреб людини

1. Історичний досвід розвитку потреб людини.

2. Феномен людини як комплекс важливих характеристик.

3. Типи задоволень: радість, щастя та насолода.

4. Закон підвищення потреб.

Питання для самоперевірки знань

1. Як формувалася природа потреб людини?

2. Що лежить в основі поведінки людей?

3. Охарактеризуйте погляди кініков, софістів і стоїків на природу потреб людини.

4. Які основні принципи християнської концепції існування людини і його потреб?

5. Опишіть погляди Е. Фромма на суть потреб людини.

6. Дайте визначення феномену потреби людини.

7. Як діє закон піднесення потреб людини?

8. Що таке механізм самоврядування людини?

9. Назвіть види задоволення.

10. Чим відрізняється щастя від радості?

Література: 1, с. 16–33.

Тема 3. Становлення теорії потреб у суспільно-історичному розвитку Методичні поради до вивчення теми

Як визначальний чинник еволюції первісного людського стада антропологи, поряд із природним відбором, охарактеризованим Дарві­ном, виділяють інший вид відбору – груповий відбір, який для сервіс­ної людини характеризується розвитком технології виготовлення й використання знарядь праці, орудійно-творчою й орудійно-привласню­ючою діяльністю.

Поступово соціальні потреби стають чинником поведінки кожного члена первісного колективу, стимулом їхньої індивідуальної поведін­ки, у ряді випадків більш сильним, ніж біологічні потреби.

Можна стверджувати, що шлях до сучасного розвитку людського суспільства почався тоді, коли потреби, спочатку вітальні, спрямовані на підтримку життя окремого індивідуума, трансформувалися в по­треби групи, оскільки найбільш життєздатними виявлялися ті групи, де потреби координувалися, а в окремих випадках і пригнічувалися заради виживання колективу. Так, усім повинен був бути забезпече­ний однаковий доступ до їжі, можливості виготовляти й використо­вувати знаряддя, здатності розвивати мислення і трудові навички, що з’являються в безпосередньому зв’язку з орудійною діяльністю. Таким чином, суспільство й сукупність соціальних відносин виникають із можливості групи, колективу приборкувати інстинкти й потреби всіх своїх членів.

Із розвитком відносин стосовно задоволення потреб пов’язаний весь процес соціоантропогенезу. Приблизно 150 тисяч років до н. е. людина переходить до збирання, тобто систематичного пошуку рос­линної їжі, виробляє прийоми її транспортування до стоянки й збере­ження для майбутнього відкладеного споживання. Саме відкладене споживання, непоїдання їжі відразу й на місці, стає важливим чинни­ком і поштовхом розвитку первісного людського стада. Потім удос­коналюється процес використання найпростіших знарядь типу палиці-копачки, полювання на дрібну, а потім і велику дичину.

З появою мережі соціальних відносин людина починає перебудо­вувати біологічні інстинкти задоволення потреб, перетворюючи їх у соціальні, необхідні для виживання не окремої особини, а всього колективу. Особливу роль тут виконують табу, які стали відігравати роль початкової соціалізації, що регламентувала всі найважливіші сторони життя людини.

Умовою появи й функціонування розподільних відносин і колектив­ної власності стали харчові табу, властиві лише людському суспіль­ству. На відміну від тварин, які діляться їжею тільки з дитинчатами, підкоряючись природному інстинкту, людська здатність віддати части­ну здобичі іншому, особливо не родичу або тому, хто безпосередньо не брав участь у найчастіше трудомісткому процесі добування їжі, стає початком соціальних відносин, заснованих на пригніченні его­їстичних імпульсів, що регулюють біологічне життя.