Практичні заняття 10 і 11. Сервісне обслуговування та його особливості

1. Виникнення та формування сфери послуг.

2. Підходи, що досліджують процес споживання.

3. Особливості послуг.

4. Структура та особливості сфери послуг.

5. Сервіс як форма людської діяльності.

6. Основні принципи функціонування сучасного сервісу.

Питання для самоперевірки знань

1. Як історично формувалася сфера послуг?

2. У чому полягають особливості сфери послуг?

3. За якими ознаками і принципами прийнято класифікувати послуги?

4. Яка роль людини як споживача?

5. Як сфера сервісу впливає на інші області суспільного життя?

6. Що таке соціально-культурний сервіс?

7. Охарактеризуйте поняття сервісної діяльності.

8. Перерахуйте методи сервісної діяльності.

9. Що означає невідчутність послуг?

10. Які існують форми сервісу як форми людської діяльності?

11. Що таке контактні зони? Якими вони бувають?

Література: 1, с. 66–80.

Тема 8. Туристичний сервіс і його форми Методичні поради до вивчення теми

Із усієї різноманітності форм соціально-культурного сервісу особ­ливо широкого поширення набув туристичний сервіс, що охоплює комплекс послуг найрізноманітнішого характеру.

Поняття «туризм» утворене від французького слова touriste (прогулянка, поїздка), що спочатку означало діяльність, направлену на задоволення потреби в новизні відчуттів і пізнанні чогось нового (задоволення від задоволеної допитливості). Виникнення туризму було обумовлено достатньо високим рівнем соціально-економічного розвитку ряду європейських країн і США, коли сформувалася потреба в подорожах і з’явилися виробники послуг для її задоволення.

Виникнення туризму спричинило за собою формування відповідної матеріально-технічної бази, необхідність у кваліфікованих кадрах з обслуговування туристів і цілеспрямованого управління туристичними господарськими об’єктами. Все це сприяло перетворенню туризму в самостійну галузь економічної і соціально-культурної діяльності.

У процесі розвитку культурних, політичних і економічних зв’язків між країнами ставали очевидними їх своєрідність і самобутність, що закономірно породжувало у народів взаємний інтерес один до одного і сприяло розвитку туристичного обміну. Поступово даний вид взаємо­дії народів і культур привернув увагу учених і з недавніх пір став досліджуватися з наукової точки зору. У зв’язку з цим виникла необ­хідність в розробці точних визначень і термінів нової сфери діяль­ності, оскільки питання дефініцій, тобто узгоджених і прийнятих за основу визначень, понять, термінів дозволяє адекватно тлумачити предмети і об’єкт дослідження, а також доступно розкривати відпо­відний вид діяльності. Відсутність на даний момент загально­прийнятих термінів туристичної діяльності значно утруднює вивчення туризму як дисципліни.

У повсякденному житті туризм часто помилково ототожнюється з поняттям «подорож». Насправді подорож і туризм – два нерозривно пов’язані поняття, що характеризують рекреаційну діяльність людини. Проте між ними повного збігу немає, оскільки кожному з них властива характерна дія, обособлюючи їх один від одного. Для подорожі – це переміщення людини за межі звичайного місцезна­ходження або мешкання, тоді як для туризму воно не стає обов’язковою характерною дією.

У подорожі перемішуються окремі індивіди, групи осіб, об’єднані загальним інтересом і метою. Для деяких народів подорож – це багато­віковий спосіб життя, обумовлений кліматичними особливостями регіону їх мешкання. Такі, наприклад, кочові племена бедуїнів, що пересуваються за своїми стадами у пошуках пасовищ. Подорожі також здійснюють сезонні сільськогосподарські робочі, що переїздять з місця на місце по мірі збору урожаю.

Відповідно до мети, напрямів, засобів пересування і інших харак­теристик мандрівники можуть називатися мореплавцями, космо­навтами, бізнесменами, натуралістами. При певних характеристиках і умовах організації і здійснення подорож може бути формою турис­тичної послуги.