
- •Механізм правового регулювання, його елементи і стадії
- •24. Правовий статус особи, його структура і види.
- •25. Покоління прав людини. Права людини і права громадянина.
- •26. Система гарантій прав людини і громадянина у сучасній державі. Міжнародні стандарти прав людини.
- •27. Основні концепції праворозуміння. Основні теорії походження права.
- •Наукові концепції праворозуміння:
- •28. Поняття та ознаки права.
- •29. Сутність та цінність права.
- •30. Функції та принципи права.
- •31. Об’єктивне і суб’єктивне право.
- •32. Правові аксіоми. Правові презумпції. Правові фікції.
- •33. Нормативні акти, їх види і співвідношення.
- •35. Право і мораль.
- •36. Право і звичай.
- •37. Право і релігія.
- •38. Право і корпоративні норми.
- •39. Право і політика.
- •40. Норми права, її ознаки. Структура норми права.
- •41. Класифікація норм права.
- •42. Співвідношення норми права і статті нормативно – правового акта.
- •43. Система права та її структурні елементи. Галузі права.
- •44. Предмет і метод правового регулювання як критерії розмежування галузей права.
- •45.Загальна характеристика основних галузей права України.Інститути права.
- •46.Матеріальне та процесуальне право.Публічне і приватне право.
- •47.Джерела і форми права.
- •48. Правовий звичай.Юридичний прцедент.Нормативний договір.
- •49. Релігійний текст.Юридична доктрина.Нормативно-правовий акт.
- •57.Система законодавства.Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •58.Тлумачення норм права.Способи тлумачення норм права.
- •63.Правозастосування його ознаки та функції.
- •64.Стадії і вимоги застосування норм права.
- •65.Прогалини в позитивному праві і способи їх усунення та подолання.
- •66.Акти застосування права:поняття,ознаки та види
35. Право і мораль.
І право, і мораль є засобами соціального регулювання. Їх норми (як правові норми, так і моральні) є соціальними, існують в реальній поведінці людей, протидіють свавіллю. Проте, вони мають різне походження і функції, що зумовлює чіткі відмінності між ними:
Право |
Мораль |
1. Існує лише в соціально неоднорідному суспільстві, в рамках якого вникає держава |
Існує як в держаному, так і в додержавному суспільстві |
2. Регулює лише найважливіші суспільні відносини |
Регулює і такі відносини, які здебільшого не регулюються правом (наприклад, дружба, кохання) |
3. Має, як правило, письмовий характер і існує в офіційній формі |
Існує в основному в усній формі, а в разі письмового закріплення не має документальної форми |
4. Поширюється на громадян держави та осіб, які перебувають на її території |
Поширюється на групу, яка дотримується саме цих моральних норм |
5. Має обов'язковий характер |
Виконується лише у випадку авторитетності норми для суб'єктів |
6. Приймається, як правило, у рамках спеціальної процедури, що закріплюється нормативно |
Закріплюється у суспільстві у довільному порядку |
7. Реалізується за допомогою спеціальних органів держави |
Гарантується суспільством у цілому, а не окремими його структурами |
8. Порушення має наслідком застосування юридичної відповідальності |
Порушення має наслідком застосування засобів громадського впливу, які не мають офіційно-примусового характеру |
36. Право і звичай.
Звичаї прийнято визначати як стійкі і досить поширені в певній сфері правила поведінки, які в результаті багаторазового, тривалого повторення стають звичкою, звичаєм, соблюдаемыми добровільно. Звички - потужний засіб формування менталітету особистості. Звичаї встановлюють доцільні межі здійснення різних вчинків. Тому в ролі звичаїв можуть виступати і виробничі навички, і релігійні обряди, і цивільні свята. У звичаї закріплюється не тільки правило поведінки, але і послідовність здійснення певних вчинків. Звичаї передаються з покоління в покоління, багато з них живуть століттями і тисячоліттями, освячені заповітами предків. Чимало з них носять релігійний або напіврелігійний характер (наприклад, дотримання поста). Подібні соціальні стереотипи є у всіх народів, вони можуть бути різними в різних шарах одного і того ж суспільства, в різних етносів, національних груп. Це найдавніша форма соціальної регуляції. Дотримання деяких звичаїв (обрядів, ритуалів, церемоній) є для індивіда не менш імперативною вимогою, ніж виконання законодавчих приписів, бо тут, як правило, відчувається жорсткий тиск громадської думки, пересудів і поговору оточуючих; страх зазнати осуду з боку знайомих, друзів, колег; небажання опинитися в становищі людини, яка не поважає загальноприйняті норми поведінки (гостинність, добросусідство, повагу до старших; присутність на похороні, вираз співчуття рідним і близьким покійного, традиція відзначати різні радісні події, неофіційні свята, дні народження, пристрій весілля, новосіль і т.д.). В юридичній науці всі діючі в суспільстві норми поділяються на правові (звичайне право) і неправові, або загальногромадянські. Правові звичаї тому і називаються правовими, що вони отримують відображення в праві, ним охороняються, захищаються, набуваючи тим самим юридичну силу. Одні з них прямо закріплюються в законі, інші лише маються на увазі, треті логічно випливають з тих чи інших правових норм. Найчастіше вони просто згадуються, що означає, що ними можна керуватися. Але у всіх випадках правові звичаї повинні перебувати в межах правового поля, в сфері правового регулювання, а не за їх межами. І звичайно, вони не можуть суперечити чинному законодавству. Правові звичаї покликані сприяти правореализационному процесу, доповнювати і збагачувати механізм юридичного опосередкування різноманітних суспільних відносин. Правовий звичай є одним з джерел (форм) права. Однією з основних форм санкціонування звичаю виступає судове рішення. Досить судам почати систематично застосовувати ту чи іншу норму звичайного права, щоб вона перетворилася в санкціонований звичай. За певних історичних умовах, сама юридична практика може призвести до утворення своєрідних судових звичаїв, з часом склалася, наприклад, в систему англійського права - common law. Наступною формою державного санкціонування звичаю є відсилання до нього в законі. У сучасний період це найпоширеніший вид надання норми державно-правового характеру. Дуже важливо, що при такій санкції звичай перетворюється в елемент національного права, не втрачаючи при цьому характер звичаю.