63.Правозастосування його ознаки та функції.

Правозастосув́ання — владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм^.

Застосування права має наступні ознаки:

1. здійснюється органами чи посадовими особами, які наділені функціями державної влади;

2. має індивідуальний характер

3. направлене на встановлення конкретних юридичних наслідків — суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності;

4. реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах;

5. завершується винесенням індивідуального юридичного рішення.

64.Стадії і вимоги застосування норм права.

Застосування права — складний процес, що включає декілька стадій. Нижче вони подані на прикладі розслідування факту загибелі людини органами внутрішніх справ^[3].

1. Установлення кола фактичних обставин.

Збір доказів. Установлення особи злочинця, часу, місця, способу вчинення злочину, мотивів тощо.

2. Юридична оцінка фактичних обставин — юридична кваліфікація.

Кваліфікація вчиненого злочину як умисного вбивства, або умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, — залежно від обставин.

3. Винесення рішення в юридичній справі.

65.Прогалини в позитивному праві і способи їх усунення та подолання.

Прогалина у праві — це повна або часткова відсутність у чин­них нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є супере­чливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу.Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, ви­дання нових, досконаліших юридичних актів.

Шляхи усунення : є два варіанти: перший полягає в прийнятті компетентним органом правового акта, що регулював би дане питання. Однак цей процес є тривалим і складним. Тому для оперативного рішення застосовується другий варіант, що полягає в аналогії закону і аналогії права. Аналогія закону – це застосування для регулювання даних відносин закону, що регулює аналогічні відносини. Аналогія права – це вирішення конкретних питань, з використанням при цьому загальних ідей і принципів права, коли відсутні акти, що регулюють як конкретні відносини, так і аналогічні їм.

66.Акти застосування права:поняття,ознаки та види

А́кт застосува́ння пра́ва — це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальностіконкретних осіб.

Правозастосовні акти мають ряд особливостей.

• Вони видаються компетентними органами чи посадовими особами. Як правило, це державні органи або їх посадові особи. З цього випливає державно-владнийхарактер актів застосування права. Проте державно-владні повноваження часто здійснюють недержавні організації, наприклад, органи та посадові особи місцевого самоврядування.

• Акти застосування права строго індивідуальні, тобто адресовані поіменно конкретним особам. Цим вони відрізняються від нормативних актів, які мають загальний характер.

• Такі акти спрямовані на реалізацію вимог юридичних норм, бо конкретизують загальні розпорядження норм права стосовно конкретних ситуацій та осіб, офіційно фіксують їх суб'єктивні права, обов'язки або ступінь юридичної відповідальності, тобто виконують функцію індивідуального регулювання.

• Реалізація актів застосування права забезпечується державним примусом. При цьому акт застосування права — це документ, який є безпосередньою підставою для застосування державних примусових заходів.

Види: Акти застосування права поділяються за суб'єктами їх видання, за характером (регулятивні / охоронні), за значенням (основні / допоміжні), за формою (письмова / усна / у формі резолюції).

67. Правові відно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правові відносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.

Ознаки: Суспільні відносини, які виникають тільки між людьми та їх об'єднаннями і безпосередньо пов'язані з їх діяльністю та поведінкою.Ідеологічні відносини Виступають юридичним виразом економічних, політичних, сімейних та інших відносин, Виникають, припиняються або змінюються на основі правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються. Суб'єкти правовідносин пов'язані між собою суб'єктивними правами і юридичними обов'язками. Взаємна поведінка учасників правовідносин індивідуалізована і чітко визначена. Вольовий характер правовідносин обумовлений тим, що вони виникають і реалізуються на основі волевиявлення хоча б одного з їх учасників, обов'язково проходячи крізь їх свідомість і виражаючи їх волю. Охороняються державою.

Види:

Відносні — в яких реалізація суб'єктивних прав однієї особи можлива лише через виконання обов'язків іншою особою.Абсолютні — засновані на можливості безпосереднього використання суб'єктом своїх суб'єктивних прав без втручання інших суб'єктів у сферу його діяльності.

За предметом правового регулювання поділяються на конституційні, цивільні, адміністративні, трудові, фінансові та ін

За функціональним призначенням:

1. Регулятивні правовідносини витікають на основі юридичних дозволів і втілюються в правомірних діях суб'єктів, регулюючи відповідні суспільні відносини.

2. Охоронні правовідносини виникають на основі юридичних заборон і є результатом вчинення суб'єктами правопорушень.

За часом дії розрізняють: Довгострокові  Короткострокові