49. Релігійний текст.Юридична доктрина.Нормативно-правовий акт.

Релігійно-правовий текст релігійно-правова норма) акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею (Веди, Біблія, Тора, Коран, енцикліки Папи Римського). Правова доктрина — це концептуальні ідеї, теорії та погляди щодо права, державно-правової дійсності в цілому. Вона проявляється в наукових працях видатних учених-юристів. Нормати́вно-правови́й а́кт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Акт застосування норм права — це державно-владний індивідуально визначений акт, який видається компетентним суб'єктом у конкретній юридичній справі на підставі відповідних правових норм з метою визначення наявності або відсутності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків конкретних суб'єктів.

Класифікація актів застосування норм права така.1. За формою зовнішнього вираження: письмовий акт; усний акт; конклюдентний акт.2. За способом прийняття: колегіальні та одноособові.3. За суб'єктом прийняття: акти парламенту, акти глави держави, акти виконавчих органів, рішення судів, акти нотаріату, акти прокурорського нагляду, акти місцевих органів влади, акти керівників підприємств, установ, організацій та ін.4. За юридичною формою: укази, постанови, розпорядження, накази, ухвали, протести, рішення та ін.5. За функціями права: регулятивні та охоронні.6. За юридичними наслідками: правотворчі; правоконстатаційні; правозмінюючі; правоприпиняючі; правоскасовуючі.

Дія нормативних актів у просторі характеризується розповсюдженням їх впливу на певну територію:- державу в цілому;- відповідний регіон;- адміністративно-територіальну одиницю;- відповідне підприємство, установу, організацію.

Дія нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території Його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

50. Поняття, ознаки та види законів. Закон—нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом.Ознаки законів: 1-Має форму письмового документа.2-Приймається лише спеціальним органом держави, що має законодавчі повноваження (парламент) або ж загальнонародним голосуванням,тобто референдумом.3-Приймається в особливому порядку, дотримання якого є обов’язковим ,а відхилення від нього може тягнути за собою нечинність закону.4-Є нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, він «сильніший» від інших нормативно-правових актів.Види законів:  За місцем чи виконуваними функціями у системі законодавства:Конституція (кодифікована і некодифікована);Конституційні закони - закони, необхідність ухвалення яких прямо передбачена Конституцією, або закони, що вносять зміни до Конституції;Кодифіковані закони (кодекси) - кодифіковані збірники законів (наприклад, Кримінальний кодекс України) Загальні закони - закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин і мають широке коло дії (наприклад, Закон України про міліцію);Спеціальні закони - регулюють обмежену (спеціальну сферу суспільних відносин);Забезпечуючі (оперативні) закони - нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори .За строком дії закони поділяють на:постійні — закони, що діють без обмеження строку;тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони «Про оподаткування», «Про бюджет на 2009 рік»);надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану

51. Підзаконний акт — нормативний акт, що приймається уповноваженими нормотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Види підзаконних актів і їх характеристика:

1. Нормативні акти Президента України. Президент України—глава держави—на основі Конституції і законів України в межах своїх повноважень видає нормативні акти у формі указів, які є обов'язковими до виконання на всій території України

2. Нормативні акти Кабінету Міністрів.Кабінет Міністрів України—видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання

3. Нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади видають нормативні акти у формі наказів

4. нструкції—акти, що видаються з метою роз'яснення порядку застосування норма права або з метою встановлення методичних правил і способів виконання певних операцій.

5. положення— систематизований нормативний акт, яким визначається структура, завдання, компетенція або організація діяльності певних суб'єктів права.

6. правила—акти, що закріплюють порядок організації і здійснення певного виду діяльності

7. переліки

8. ормативні акти місцевих державних адміністрацій. Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень і на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видає розпорядження, обов'язкові для виконання для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які знаходяться на відповідній території.

9. Нормативні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

10. Локальні Нормативні акти—акти, які приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах наданих їм повноважень з метою регулювання службової і трудової діяльності.

52. може бути територіальною і екстериторіальною. Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом. Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. Дія закону (нормативного акта) за колом (щодо) осіб Дія закону за колом осіб визначається такими правилами (положеннями): Нормативні акти (закони) діють щодо громадян, юридичних осіб та інших суб'єктів відповідної держави. Щодо громадян та організацій межі дії нормативних актів визначаються залежно від змісту і призначення цього акта. Визначення (звуження) меж дії актів прямо залежить, по-перше, від характеру регульованих відносин, по-друге, від специфіки суб'єктів цих відносин, яка з їх характеру випливає. Так, глава XIX КК, присвячена військовим злочинам, поширюється на військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних або перевірних зборів, а також деяких інших осіб, згаданих у ст. 401 КК; норми щодо статусу юридичних осіб належать до компетенції будь-якої організації, що визнається суб'єктом цивільного права; положення про державні органи діють щодо відповідних органів тощо.

53 Правоутворення- це всі форми і засоби виникнення , розвитку і зміни права , в тому числі і правотворчість Правотво́рчість — це відносно тривалий процес формування юридичних норм, що починається з визнання державою певних суспільних відносин, усвідомлення необхідності їхнього правового регулювання, формального закріплення і державного захисту юридичних приписів. Серед принципів правотворчості слід розрізняти загальнолюдські принципи, що становлять основу правового регулювання (принципи гуманізму,демократизму, законності, соціальної справедливості тощо), та спеціальні (принципи науковості, професіоналізму, оперативності, поєднання динамізму й стабільності тощо), які мають особливе значення саме для правозакріплення та правотворчості як особливих форм діяльності компетентних правотворчих органів та держави. 54.Види правотворчості: Залежно від юридичної сили актів, правотворчість поділяється на:

1) законотворчість

2) підзаконну правотворчість

Залежно від суб'єктів правотворчість поділяється на:

1) правотворчість народу в процесі проведення референдуму (

2) правотворчість представницького органу державної влади — парламенту (наприклад, Верховної Ради України);

3) делеговану правотворчість як нормотворчу діяльність уповноважених органів державної влади, здійснювану за дорученням вищого представницького органу державної влади — парламенту;

4) правотворчість органів місцевого самоврядування;

5) правотворчість громадських організацій (наприклад, профспілок);

6) локальна правотворчість (наприклад, на підприємстві, в установі та організації).

Залежно від способів створення норм права правотворчість поділяється на наступні види:

а) санкціонування органами державної влади норм, які склалися, реально існують у вигляді звичаю або у вигляді нормативних положень

б) прийняття нормативно-правових актів суб'єктами правотворчої діяльності, що знаходить прояв у вигляді нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів;

в) надання рішенням органів державної влади загальнообов'язкового значення при розгляді наступних аналогічних справ, створення, таким чином, правових прецедентів, які відповідно можуть бути судовими чи адміністративними.

55.Законодавчий процес і його стадії. Законодавчий процес - впорядкований процес прийняття законів , що складається з ряду послідовних логічно завершених етапів від розробки законопроекту до введення його в дію як закону. Стадії законодавчого процесу:

Передпроектна стадія Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами.

Проектна стадія

1. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти цих робіт.

2. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.

3. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.

4. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів. У необхідних випадках — винесення проекту: а) на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів шляхом проведення парламентських слухань, конференцій, «круглих столів» та ін.; б) на всенародне обговорення.

Стадія ухвалення законопроектуУхвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.

Засвідчувальна стадіяСанкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені конституцією строки (в Україні − 15 днів).Має місце після ухвалення законопроекту парламентом і передачі його главі держави на підпис.

Інформаційна стадіяПромульгація закону ;Опублікування закону . Набуття чинності На І — ІІІ стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчення івикористання громадської думки, врахування рівня правосвідомості громадян.

56.Систематизація нормативно-правових актів. В поняття систематизації законодавства включаються чотири основні форми правової діяльності: 1) облік нормативних актів; 2) інкорпорація законодавства; 3) консолідація законодавства; 4) кодифікація законодавства.

1. Облік нормативних актів — це збір державними органами, державними і недержавними підприємствами, фірмами й іншими установами й організаціями діючих нормативних актів, їхня обробка і розташування за певною системою, збереження, а також видача довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб на їхні запити. 2. Інкорпорація — це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному). 3. У зв’язку з цим виникає потреба ліквідації множинності нормативних актів, їхнього укрупнення, створення своєрідних “блоків” законодавства. Один із шляхів подолання такої множинності — це консолідація законодавства, тобто підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

4. Кодифікація законодавства — це форма систематизації законодавства, при якій відбувається підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких містяться як норми колишніх актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.