41. Класифікація норм права.

1. За суб'єктом нормотворчості, який видав нормативно-правовий акт або закріпив його в іншій формі, розрізняють норми, прийняті: законодавчим органом; главою держави (Президентом); вищим органом виконавчої влади (Кабінетом Міністрів); центральними органами виконавчої влади (міністерствами, державними комітетами тощо); місцевими органами виконавчої влади (місцевими державними адміністраціями); органами місцевого самоврядування; корпоративними об'єднаннями (підприємствами, установами, організаціями, трудовими колективами тощо). 2. Класифікація норм за часовими межами їх дії: з невизначеною тривалістю дії (умовно кажучи, постійні); із заздалегідь визначеною тривалістю дії (тимчасові). 3. Класифікація норм за їх дією щодо кола осіб: загальні для всіх; орієнтовані на певні групи суб'єктів (військовослужбовців, народних депутатів тощо); орієнтовані на певні органи та посадових осіб (наприклад, норми, що стосуються Президента, норми положень про міністерства); імунітаційні (імунітетні) — виключають певні категорії осіб з-під дії окремих норм права. 4. За юридичною силою актів розрізняють два основних види норм — законодавчі і підзаконні. До перших відносять ті, що містяться в законах, основах законодавства, кодексах; до других — ті, які закріплено в указах, постановах

тощо.. 5. За предметом правового регулювання норми поділяють: 1) по галузях права; 2) по правових інститутах. Наприклад, по галузях права. — це конституційні, цивільно-правові, кримінально-правові норми, адміністративно-правові, норми трудового права тощо (галузі права розглядатимуться далі); по правових інститутах — це норми спадкового права, винахідницького права, норми дисциплінарної відповідальності тощо. 6. За таким критерієм, як спосіб створення, розрізняють норми: прийняті шляхом референдуму; встановлені державою; санкціоновані державою; прийняті недержавними організаціями в силу делегування їм державою нормотворчих повноважень. 7. За просторовими межами дії існують норми: загальнодержавної дії; регіональні;  місцеві;  локальні. 8. За характером правил, що в них (в диспозиціях норм) містяться, або, інакше кажучи, за ступенем свободи дотримання (незаперечності, обов'язковості, визначеності, категоричності, однозначності) викладеного правила норми поділяються на: імперативні; уповноважуючі; диспозитивні; рекомендаційні.