Відомості про інформацію, що нанесена на корпус вогнегасника.

Кожен вогнегасник має маркування, що нанесене на корпус. Маркування містить інформацію, що складається з кількох частин. Перша — вказівки до використання: частина вміщує інформацію, яка допомагає визначити послідовність операцій щодо приведення вогнегасника в дію, у вигляді піктограм з супроводжувальним текстом. Друга — послідовність операцій: виймання пристрою, що запобігає випадковому спрацьовуванню. У результаті цієї операції вогнегасник приводиться у стан, що дає змогу або привести в дію пристрій подання вогнегасної речовини на вогнище пожежі, або створити надлишковий тиск у корпусі вогнегасника. Третя — приведення в дію пристрою, що створює надлишковий тиск у корпусі вогнегасника. У результаті цієї операції вогнегасник підготовлено до подання вогнегасної речовини на вогнище пожежі; орієнтація вогнегасника й насадка подачі вогнегасної речовини відносно вогнища пожежі.

Четверта — приведення в дію пристрою подачі вогнегасної речовини й маніпулювання насадком. У результаті цієї операції здійснюється процес гасіння.

Вказівки щодо користування. Ця частина вміщує інформацію про класи пожежі, для гасіння яких може бути використаний вогнегасник у вигляді символів, нанесених на корпус. Символи, які позначають класи пожеж, для котрих не призначений даний вогнегасник, позначені червоною діагональною смугою, проведеною з лівого верхнього кута до нижнього правого.

Маркування вміщує інформацію про діапазони температур експлуатації та різні попередження, наприклад: «Не вживати для гасіння електроустановок під напругою». Інша частина маркування вміщує відомості про строки перезаряджання, масу вогнегасника, вид робочого газу та ін.

Для позначення вогнегасної здатності застосовується маркування у вигляді числа й літери. Літера відповідає класу пожежі, число позначає відносну ефективність вогнегасника. Наприклад, вогнегасник класу 13В спроможний загасити модельне вогнище, що складається з 13 л бензину А-76, розміщеного на деці (циліндричній ємкості) діаметром 720 мм, висотою борту 150 мм, гасіння починається через 60 с після підпалу.

Вимоги до розміщення вогнегасників.

Однією з умов успішного використання вогнегасників є виконання правил розміщення вогнегасників на об'єкті. Пристрої ручного запуску мають бути опломбовані.

Вогнегасники слід розміщувати з урахуванням зручності обслуговування, нагляду, користування, а також досягнення умов найкращої видимості з різних точок простору захисту. Підходи до місця розміщення мають бути завжди вільними.

Вогнегасники слід розміщувати в легкодоступних та помітних місцях, де виключено подання на них прямих сонячних променів і безпосереднього (без загороджуючих щитків) впливу опалювальних та нагрівальних приладів.

Ручні вогнегасники мають розміщуватися шляхом:

навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника та відстані від дверей, достатньої для її повного відкриття;

установки в пожежні шафи разом з пожежними кранами (за наявності в будівлі внутрішнього пожежогасіння), в спеціальні тумби або на пожежні щити й стенди.

Для приведення вогнегасника в дію натискають на пусковий важіль. В результаті цього шток проколює мембрану балона, відкриваючи вихід з нього вуглекислоті. При цьому створюється тиск, під дією якого розчин по сифонній трубці через розпилювач надходить до насадки і при сполученні з повітрям утворює повітряно-механічну піну.

Під час гасіння твердих речовин пінний струмінь з вогнегасника потрібно спрямовувати під основу палаючого полум'я; при гасінні палаючої рідини, що міститься у невеликому резервуарі — по його стінці так, щоб стікаючи, піна покривала палаючу поверхню рідини; при гасінні палаючої рідини, розлитої по підлозі — від країв калюжі палаючої рідини до її середини, покриваючи піною палаючу поверхню.

Для гасіння електродвигунів, що горять, та іншого електротехнічного обладнання, яке перебуває під напругою, застосовуються вуглекислотні вогнегасники ОУ-5, у яких внутрішній тиск досягає 22,6 МПа, довжина струменя — 2 м, а час дії — 40—50 с.

Незважаючи на короткочасність дії при гасінні обладнання, що горить, цей вогнегасник має високу ефективність. Для приведення в дію вогнегасника ОУ-5 його розтруб підносять якнайближче до поверхні, що горить, і повертають до відказу маховичок вентиля. В результаті з розтруба викидається під дією тиску діоксид вуглецю у вигляді «снігового» струменя. Спрямовувати цей струмінь поверх полум'я недоцільно, тому що діоксид вуглецю буде відноситися вверх тягою гарячого висхідного потоку повітря. Цим вогнегасником не рекомендується гасити тліючі поверхні, тому що діоксид вуглецю не володіє змочувальними властивостями.

Правила розташування, обслуговування та застосування всіх видів вогнегасників повинні суворо виконуватися відповідно до вказівок, викладених в інструкціях заводів-виробників та в діючих нормативно-технічних документах.

Не дозволяється зберігати та застосовувати вогнегасники із зарядом, який містить у своєму складі галоїдовуглеводневі сполуки, у непровітрюваних приміщеннях площею менше 15 м2. Забороняється встановлювати вогнегасники на шляхах евакуації людей і матеріальних цінностей із приміщень, що потребують захисту від вогню.

Тумби або шафи, призначені для розміщення в них вогнегасників, повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасників, що знаходяться в них. Інструктивний напис на них повинен бути чітко видним.

Пожежні відра для уникнення використання їх з господарською метою роблять з випуклими або конусоподібними днищами, які не дають змоги ставити ці відра на землю. Відра фарбують в червоний колір і вішають на спеціальний пожежний щит або встановлюють у гніздах спеціальних підставок.

Сухий пісок у розсипному вигляді (без грудок) зберігають у спеціальних дерев'яних або металевих ящиках, розташованих біля пожежних щитів, а також в інших місцях виробничих приміщень.

Ящики для піску повинні бути пофарбовані у червоний колір, мати місткість від 0,5 до 1,0 м3, закриватися щільною кришкою і мати в комплекті совкову лопату. В ящики з піском не повинні попадати опади (дощ, сніг). Форма ящиків має бути такою, щоб було зручно виймати з них сухий пісок.

Кошму, або повстяне полотно , застосовують при ліквідації загорянь на перехідних муфтах, фланцях, засувках та іншій арматурі трубопроводів, установок або апаратів при витіканні з них легкозаймистих і горючих рідин або виході горючого газу. В цьому випадку кошму, або повстяну ковдру, накидають на місце горіння горючого продукту, який витікає, щільно обтискають для припинення доступу повітря до вогнища горіння. Одночасно з цим місце загоряння горючого продукту охолоджують струменем холодної води.

Якщо на робітнику спалахнув одяг, то на нього негайно слід накинути суконну ковдру або повстяне полотно для припинення доступу свіжого повітря до одягу, що горить. Неможна допускати, щоб людина, на якій загорівся одяг, бігла, тому що при цьому полум'я роздувається і поверхня горіння збільшується. Потерпілого необхідно негайно зупинити або повалити і, закутавши кошмою або суконною ковдрою, погасити на ньому одяг, що загорівся. Якщо при цьому потерпілий отримав опіки, необхідно надати йому першу медичну допомогу.

Азбестові, грубошерсті, повстяні полотна та кошми повинні мати розміри не менше 1X1 м. У приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті й горючі рідини та матеріали, розміри цих полотен можуть бути збільшені до 2х2 м.

Як первинні засоби гасіння пожежі, так і протипожежний інвентар повинні бути розміщені на спеціальних щитах, які розташовуються у виробничих приміщеннях і на території підприємства або об'єкта культурно-побутового призначення на вільному і видному місці з відкритими до нього підходами. Кожний пожежний щит повинен бути так само пофарбований у червоний колір, як і протипожежний інвентар. На кожному щиті повинен бути розміщений наступний набір протипожежного інвентарю та первинних засобів гасіння пожежі, шт.: пінні вогнегасники — 2, вуглекислотні вогнегасники — 1, ящик з сухим піском — 1, ломи — 2, багри — 3, сокири — 2, лопати — 2, азбестове або повстяне полотно — 1, пожежні відра-— 2. У приміщеннях пожежні щити мають бути ближче до виходів, а на території підприємства (об'єкта) один пожежний щит повинен забезпечувати площу до 5000 м2. Всі пожежні щити слід закривати сітчастими стулками.

Необхідну кількість первинних засобів гасіння пожежі і протипожежного інвентарю розраховують на кожний поверх об'єкта і кожне виробниче або складське приміщення окремо. Спеціальні ділянки пожежонебезпечного виробництва, розташовані в одному приміщенні і не розділені між собою протипожежними стінами або перегородками, забезпечуються протипожежним інвентарем і первинними засобами гасіння пожежі за нормами найбільш небезпечного в пожежному відношенні виробництва.

Окремі пожежонебезпечні виробничі установки або апарати (камери фарбування, гартувальні ванни установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери тощо) повинні бути забезпечені двома вогнегасниками кожна або однією стаціонарною установкою гасіння пожежі. Окремі виробничі приміщення рекомендується забезпечувати пінними вогнегасниками одного виду.

На виробничих ділянках, де за технологічним процесом потрібно застосовувати значну кількість легкозаймистих рідин і горючих матеріалів, доцільно встановлювати вогнегасники марки ОВПУ-250.

У цехах, майстернях, лабораторіях, де встановлене дорога апаратура і технологічне обладнання, кількість первинних засобів гасіння пожежі може бути збільшена, а склади лісу, тари та волокнистих матеріалів забезпечуються пожежними щитами з набором первинних засобів гасіння пожежі, виходячи з місцевих специфічних умов.

Виробничі приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками гасіння пожежі, забезпечуються первинними засобами гасіння пожежі з розрахунку 50 % від розрахункової кількості.

Пожежні бочки для води, встановлювані в приміщеннях і на території підприємства (об'єкта), повинні мати місткість не менше 0,2 м3, бути пофарбовані у червоний колір, закриті кришками і укомплектовані пожежними відрами.

Систематичний контроль за вмістом і постійною готовністю до дії всіх первинних засобів гасіння пожежі, вогнегасників та протипожежного інвентарю, що знаходяться у виробничих приміщеннях і на території підприємства або об'єкта культурно-побутового призначення, здійснюється керівником пожежно-сторожової охорони підприємства (об'єкта) або керівником добровільної пожежної дружини.

Місця розташування і зберігання всіх наявних засобів гасіння пожежі та протипожежного інвентарю узгоджуються з місцевою пожежною охороною.

Усі первинні засоби гасіння пожежі і протипожежний інвентар здаються за актом-описом керівнику цеху, ділянки, відділу, лабораторії, який є відповідальним за пожежний стан даної ділянки і несе повну відповідальність за збереження цих засобів.

Як було сказано вище, всі первинні засоби гасіння пожежі та пожежний інвентар повинні бути пофарбовані в червоний колір відповідно з ГОСТ 12.4.026 - 89.

Категорично забороняється використання протипожежного інвентарю та первинних засобів гасіння пожежі для виробничих, господарських та побутових потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі та роботами по забезпеченню пожежної безпеки підприємства або об'єкта культурно-побутового призначення.

Пожежні щити з необхідним набором первинних засобів гасіння пожежі та протипожежного інвентарю повинні бути закриті та опломбовані.

Питання 2. «Правила технічної експлуатації залізниць України» (ПТЕ УЗ).