9. Аналіз трудових ресурсів

Серед факторів с/г виробництва вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. У всі часи і на всіх континентах праця була і залишається основною умовою, яка визначає матеріальне і духовне багатство кожного суспільства. Саме люди з їх багатовіковим досвідом, практичними навичками й теоретичними знаннями є головною продуктивною силою суспільства.

Трудові ресурси с/г підприємств – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, тобто має необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у цій сфері матеріального виробництва.

Трудові ресурси є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця – вирішальним фактором сільського виробництва.

Трудові ресурси включають в себе працездатних селян, робітників і службовців: чоловіків віком 16 до 60 років та жінок віком від 16 до 55 років. Крім працездатних, у виконанні сільськогосподарських робіт беруть участь підлітки 12 до 16 років та особи пенсійного віку, які вступили у відповідні договірні відносини з підприємствами.

Ефективність с/г виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірним і раціональним їх використанням.

Для визначення рівня забезпеченості ними господарств необхідно знати дві величини: потенційний запас праці, виражений у цілорічних працівниках, і потребу в робочій силі.

Показниками, що характеризують ефективність використання трудових ресурсів, є:

1. Коефіцієнт залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво – відношення кількості працівників, які фактично брали участь у процесі суспільного виробництва до загальної їх чисельності в господарстві.

2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів – відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-днів до можливого фонду робочого часу.

3. Коефіцієнт використання робочого часу дня – відношення відпрацьованого робочого часу за зміну (день) до встановленого робочого часу зміни (дня).

4. Загальний коефіцієнт використання робочого часу, який визначають як добуток коефіцієнта використання робочого часу дня (зміни) і коефіцієнта використання трудових ресурсів протягом року.

Наявність і використання трудових ресурсів можна охарактеризувати за допомогою таблиці 7.

Таблиця 7.

Характеристика наявності і використання трудових ресурсів

Показники	2008р.	2009р.	Співвідношення 2009/2008р.р.%
Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005р., тис. грн. у тому числі:	15068,19	23591,79	157
в рослинництві	13294,73	21136,00	159
в тваринництві	1773,46	2455,79	138
Середньорічна чисельність працюючих, чол. у тому числі:	233	287	123
в рослинництві	120	200	167
в тваринництві	86	87	101
Вартість валової продукції в розрахунку на одного працівника, грн. у тому числі:	71753,30	101252,33	141
в рослинництві	89829,26	176133,36	196
в тваринництві	28604,24	28555,69	100

Дані таблиці свідчать про те, що середньорічна чисельність працюючих у 2009р. збільшилась на 54 чол. порівняно з 2008р. Кількість працівників, зайнятих в рослинництві у 2009р. в порівнянні з 2008р. збільшилась на 80 чоловік, а у тваринництві суттєво не збільшилась всього на 1 чол. Вартість валової продукції у 2009р. порівняно з 2008р. збільшилась на 57% тобто на 8523,6 тис.грн. тоді як в рослинництві В.В.П. у 2009р. збільшилось на 59% або на 7841,27 тис.грн; в тваринництві В.В.П. у 2009р. збільшилось на 38% або на 682,33 тис.грн. Вартість валової продукції в розрахунку на одного працівника в 2009р. збільшилась на 41%, тобто на 29499,03грн. порівняно з 2008р., в тому числі в рослинництві у 2009р. В.В.П. на одного працівника майже в два рази зросла порівняно з 2008р., в тваринництві В.В.П. на одного працівника у 2009р. практично не змінилася порівняно з 2008р.

Основними формами організації праці в сільськогосподарських підприємствах нині залишаються виробничі бригади і ланки.

Виробнича бригад – це колектив працівників, оснащений певними засобами виробництва, необхідними для своєчасного виконання всіх робіт власними силами й одержання запланованого обсягу продукції на основі матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах виробництва на умовах госпрозрахунку, колективного підряду чи оренди, колективної чи приватної власності.

Ланки – це самостійні виробничі одиниці які виконують роботи на закріпленій за ними ці землі з вирощування однієї або декількох сільськогосподарських культур або на неї припадає частина виробничого процесу у тваринництві. Ланки створюють на рік, сезон або невеликий проміжок часу для виконання певної роботи.

Економічні механізми, що забезпечують раціональне функціонування нових господарських формувань у с/г виробництві, повинні враховувати чинне законодавство України і системи оплати праці, які б стимулювали суворе дотримання технологічних вимог і строків виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення досягти високих кінцевих результатів.

Протягом значного періоду функціонування колективних с/г підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і нині склалися певні її види та показники, застосування яких доцільне і за умов ринкових відносин.

Оплату праці поділяють на такі три категорії:

Основна оплата за:

• кількість виробленої продукції;

• відпрацьовані людино-години;

• обсяг виконаних робіт;

Додаткова оплата за:

• якість виконаних робіт;

• стислі строки виконання робіт;

• підвищена оплата на збиранні врожаю;

• стаж роботи в даному господарстві;

• кваліфікація виконавця (класність);

• надбавки за із захисту рослин;

• надбавки за роботу на різних видах техніки;

Преміювання за:

• збереження і ефективне використання техніки;

• подовження строків служби техніки;

• економію енергоресурсів;

• досягнення високих врожаїв і прибутків;

• навчання молодих працівників.

Наведені категорії взаємопов’язані між собою і взаємозалежні одна від одної. Чим вища основна оплата праці, тим більша і додаткова, оскільки остання нараховується по відповідних відсотках до основної. Дещо інакша система преміювання, яка встановлюється за визначеними показниками від суми економії витрат та встановлених розмірі за збереження техніки, подовження строків її служби і навчання молодих працівників. Преміювання за результати діяльності від прибутку встановлюється у відсотковому розмірі за рішенням трудового колективу.