80. Поняття, підстава, умови та види матеріальної відповідальності за трудовим правом

Матеріальна відповідальність працівників — це відповідальність за трудове майнове правопорушення — заподіяння прямої дійсної шкоди майну роботодавця внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є

• трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Таким чином, на підставі вчинення трудового майнового правопорушення, яке є одночасно трудовим дисциплінарним правопорушенням, а також заподіює роботодавцеві майнову шкоду, можна притягти працівника до матеріальної відповідальності.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:

• пряма дійсна шкода;

• протиправна поведінка працівника;

• вина в діях чи бездіяльності працівника;

• прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Трудове законодавство залежно від форми вини розрізняє два види матеріальної відповідальності: обмежену й повну

• У зв'язку з тим, що в процесі виконання трудових обов'язків працівник, використовуючи засоби й предмети праці, ризикує заподіяти майну роботодавця шкоду з необережності, основним видом матеріальної відповідальності працівників є обмежена матеріальна відповідальність, яка застосовується, якщо інше не передбачено законодавством (ст. 132 КЗпП).

• Повна матеріальна відповідальність залежно від характеру трудової функції, видів робіт, що виконуються працівниками, поділяється на індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (ст. 135-2 КЗпП).

81.Відмінність матеріальної відповідальності за трудовим правом від цивільно-правової відповідальності

Матеріальна відповідальність працівників за трудовим правом має деяку схожість з цивільно-правовою відповідальністю.

Однак є істотні відмінності і їх потрібно розрізняти, тому що від цього багато в чому залежить правильне застосування норм права.

Відмінність матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом від цивільно-правової відповідальності полягає в наступному:

1. До матеріальної відповідальності на підставі норм трудового права можуть залучатися лише працівники, які перебувають у трудових відносинах з конкретним роботодавцем, якому з їх вини заподіяно збитків.

2. Матеріальна відповідальність завжди має особистий характер. Працівник, який заподіяв шкоду, відповідає за нього сам. Неповнолітні працівники за нормами трудового права також несуть відповідальність за заподіяну шкоду.

За нормами цивільного права майнова відповідальність покладається на батьків (або осіб, які їх замінюють) за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми.

3. Відповідальність за трудовим правом настає лише за наявності вини,

у цивільному праві відповідальність може наступити як при наявності вини, так і при її відсутності (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

У трудовому праві діє презумпція невинуватості особи у заподіянні збитку. Обов'язок довести наявність вини працівника лежить на власника (або уповноваженому ним органі).

4. За нормами трудового права стягненню підлягає тільки прямий дійсний збиток (не можна притягнути до матеріальної відповідальності за неодержані доходи).

У цивільному праві діє принцип повного відшкодування шкоди (включаючи і Непол-ченние доходи

5. розмір відшкодування збитку обмежується середнім місячним заробітком працівника.

8. Трудовим законодавством визначені більш короткі терміни для залучення до матеріальної відповідальності. Так, відповідно до частини 2 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду встановлений термін в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Термін позовної давності по цивільному праву дорівнює трьом рокам.