63.Поняття та види відпусток

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Право на відпустки мають громадяни України,

• які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності,

• а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" встановлюються такі види відпусток:

• щорічні відпустки:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

• творча відпустка;

• соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

• відпустки без збереження заробітної плати.

67.Право працівника на оплату праці та його захист

Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України "Про оплату праці" та Кодекс законів про працю України.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" суб'єктами організації оплати праці є:

• органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи;

• професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи;

• працівники.

Слід зазначити, заробітна плата, у розумінні цього Закону, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Вона може встановлюватись як у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників так і посадових окладів для службовців.

Також, до заробітної плати належать винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Це можуть бути

• доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством;

• премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій,

• виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік,

• компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Слід зазначити, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати доводяться до відома працівника при укладанні трудового договору (контракту).

• Заробітна плата працівників підприємств повинна виплачуватись у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

• Також, вона повинна виплачуватись працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць.

• Слід відмітити, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України