58. Поняття та співвідношення скороченого і неповного робочого часу.

Таким чином, між скороченим та неповним робочим часом існують три основні відмінності:

1. Скорочена тривалість робочого часу оплачується в розмірі повної тарифної ставки,

а неповний робочий час – пропорційно відпрацьованому часу або відповідно до виробітку.

2. Скорочений робочий час установлюється лише для окремих категорій працівників,

а неповний робочий час установлюється за домовленістю сторін трудового договору.

3. Як правило, скорочена тривалість робочого часу встановлюється на постійній основі,

а неповний робочий час може обмежуватися строками.

60. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування

Чергування - це перебування працівника на підприємстві чи в установі після закінчення робочого дня, v вихідні та святкові дні

• для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його службових обов'язків.

Тому на працівників, що залучені до чергування, не можуть покладатися

• обов'язки сторожів,

• перевірки перепусток при вході і виході з підприємства чи установи,

• прибирання приміщень, оформлення документації тощо.

62.Правовий режим вихідних та святкових днів

Вихідні дні

Відповідно до чинного трудового законодавства працівникам

• при п’ятиденному робочому тижні надаються два вихідних дні на тиждень,

• при шестиденному робочому тижні — один вихідний день на тиждень

Нагадаємо, що за загальним правилом для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями,

проте на тих підприємствах, де впровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним за характером виробництва та умовами роботи, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем

У будь-якому випадку п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) спільно з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства (наприклад, профспілковим комітетом) або профспілковим представником

• Загальним вихідним днем є неділя

• а другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні (якщо його не визначено законодавством) установлюється графіком роботи підприємства, погодженим з профкомом, в суботу, або в понеділок.

При п’ятиденному робочому тижні другим вихідних днем на більшості підприємств є субота, хоча законодавством таким його не визначено, але такою є практика, що склалася, і ніхто поки що не збирається її змінювати.

Слід брати до уваги, що чинним трудовим законодавством установлено правило (див. ч. 3 ст. 67 КЗпП), відповідно до якого у разі, коли святковий або неробочий день, передбачений ст. 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний день (після святкового або неробочого дня).

А на безперервно діючих підприємствах, тобто підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються кожній групі працівників у різні дні тижня почергово відповідно до графіка змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профкомом (див. ст. 69 КЗпП).

Святкові (неробочі) дні

Святкові та неробочі дні установлюються тільки в законодавчому порядку.

Зокрема, ч. 1 ст. 73 КЗпП установлено такі святкові дні:

• 1 січня — Новий рік;

• 7 січня — Різдво Христове;

• 8 березня — Міжнародний жіночий день;

• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

• 9 травня — День Перемоги;

• 28 червня — День Конституції України;

• 24 серпня — День Незалежності України.

• Неробочими днями є також деякі православні релігійні свята.

• Так, відповідно до ч. 2 ст. 73 КЗпП робота не провадиться в дні таких релігійних свят:

• 7 січня — Різдво Христове;

• один день (неділя) — Пасха (Великдень);

• один день (неділя) — Трійця.

Релігійні громади інших (неправославних) конфесій наділені правом звертатися до керівництва підприємств з поданнями надаються до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят, але з подальшим відпрацюванням

Залучення працівників до роботи у вихідні та святкові (неробочі) дні

За загальним правилом роботу у вихідні дні заборонено, проте у виняткових випадках, установлених законодавством, допускається залучення окремих працівників до роботи в ці дні, але тільки з дозволу профкому

Так, відповідно до ч. 2 ст. 71 КЗпП залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1. для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2. для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;

4. для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Зокрема, до роботи у вихідні дні заборонено залучати вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років , а також працівників молодших вісімнадцяти років.

Робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі