2.2 Позиції Венесуели в опек

У 1960 року у Багдаді головні постачальники нафти світовоїринок—Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт і Саудівська Аравія — заснували Організаціюстран—експортеров нафти (ОПЕК). Участь Венесуели в ОПЕК зумовило набагато більший розмір втрачених вигод внаслідок запроваджених цією організацією квот на обсяги видобутку газу і продажу нафти. Акції ОПЕК не обмежуються суто економічні аспектами. Вони також створюють політичні та моральні передумови вирішення завдань національного поступу. У цьому плані жорсткість державного фінансового контролю над нафтою урядом У. Чавеса в Венесуелі безпосередньо випливали із її положення як однієї з лідерів ОПЕК і було закономірним продовженням зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної стратегії керівництва країни. Прихід до української влади У. Чавеса та її одновірців супроводжувався різким підвищенням динамічності зовнішньополітичної діяльності. Мета, якої мета - спираючись за свої "шалені" національні багатства, значно посилити роль країни, як і Латинської Америки, і поставляють на світовий арені. Намітився ряд принципових напрямів: зміцнення співробітництва з розвиваються, насамперед із державами Латинська Америка, інтенсифікація контактів із країнами, які входять у ОПЕК, з метою координування зусиль з підтримці рівня цін, різкий розворот у бік Південно-Східної Азії вже, особливо у бік Китаю (та все ж американське напрям залишалося явно домінуючим: 55% венесуельського експорту складали США), розвиток зв'язків із країнами Європейського Союзу, наведення мостів з Росією. Показником активізації зовнішньополітичної діяльності служать численні поїздки У. Чавеса. Усього під час президентства побував з офіційними й робітниками візитами більш ніж 55 країнах, брав участь у роботі двох самітів Європейський Союз – Латинська Америка (1999 року і 2002 року). Зовнішню політику сучасної Венесуели відрізняє динамізму універсальність. Завдяки висуванню цілого ряду важливих ініціатив роль Венесуели на міжнародній арені помітно зросла. Як неодноразово підкреслювалося, Венесуела одна із засновників ОПЕК та приймає активну участь у діяльність у цій організації. Президент неодноразово заявляв, що ні сприймає будь-якого тиску (маю на увазі, передусім, тиск з боку) щодо нафтових цін, оскільки це суверенне право країни. Через війну зусиль У. Чавеса по координації політики країн - членів ОПЕК зросла роль Венесуели у формуванні світових нафтових цін. Про авторитет Венесуели в ОПЕК засвідчує проведення у вересні 2000 р. зустрічі (другий за історію) лідерів держав - членів ОПЕК в Каракасі, де досягнуто в стратегічно важливі домовленості, та був і обрання у грудні 2001 р. А. Родрігеса, обіймав посаду міністра нафти Венесуели, генеральний секретар цієї організації. Отже, попри сильну спеціалізацію зовнішньої торгівлі, і порівняно скромні позиції Венесуели за іншими об'єднаннях країн-експортерів, вона незмінно активно за консолідацію зусиль країн — виробників сировини й регулювання відносин із розвиненими державами-імпортерами у межах спеціальних багатосторонніх угод щодо окремим товарам.