2.1 Нафтова промисловість. "Петролеос де Венесуела"

нафтової компанія економічний політичний

Істотні зміни у країні сталі коїтися з кінця ХІХ ст., коли у країні було відкрито нафтові родовища (Маракайбо – центр нафтовидобувного штатуСулия – друге за величиною місто Венесуели і створено перший порт країни з обсягу вантажообігу). Великобританія, "цариця морів" і "світова майстерня", відразу привернула них. Через війну англійські нафтові монополії кинулися туди, захопивши ключові позиції з нафтопереробці, і навіть транспортуванні "нафти". Після встановлення Венесуелі військової диктатури перед Другої світової війною власниками найбільші нафтові родовищ стали американська "Стандардойл" і англо-голландська "РойялДатч-Шелл".

По Другій Першої світової багаті нафтові родовища зосереджені руках частку яких до початку 1960-х рр. в доводилося понад 23 загальних іноземних інвестицій у країні. Новий розворот намітився наприкінці 1960-х рр., коли що до владиСоциал-христианская партія (КОПЕЙ) провела низку дуже важливих перетворень. Було проведено націоналізація нафтової галузі й ін. Націоналізація поклала край 60-річному іноземному панування у нафтовій промисловості країни. Уся нафтова промисловість перейшла під контроль держави. Націоналізація нафтової промисловості мала велике значення як для Венесуели, але й всієї Латинська Америка. Якщо з кінця 60-х незалежності до середини 1970-х років у цьому регіоні була націоналізована власність іноземних компаній на загальну вартість понад 2 млрд. дол., те з урахуванням переходу до рук держави нафтової, залізорудної та газовій промисловості Венесуели вартість націоналізованої іноземної власності збільшилася до 7 млрд. дол.. Створена 1976 р. державна нафтова компанія "Петролеос де Венесуела" ("Петровен") стала провідною компанією країни, однієї з найбільших у світі. 1 січня 1976 р. у власність державної компанії "Петровен" перейшов найбільший у Латинської Америки комплекс з видобутку, переробці й транспортуванні нафти: нафтоносні райони загальною площею 33,46 тисяч квадратних кілометра, 12 нафтопереробних заводів загальної потужністю 81 мільйон т дизпалива на рік, нафтосховища ємністю 17,4 мільйона тонн, мережу нафтопроводів протяжністю 6,23 тисячі кілометрів, 14 танкерів вантажністю 435 тисяч тонн. Нафтова промисловість - стрижнева економіки, вона забезпечує половину доходів держави, її у доводиться головна частина експортних й розтринькування бюджетних надходжень, сутнісно, нафту становить стан національних фінансів, є кровоносної системою країни. У 90-х рр. у країні вибухнув найгостріший у її історії фінансову кризу. У результаті протестного руху висувалися заклики переглянути діючу політику бо всі більш виразним ставало те, що країна занадто залежить від коливання ціни "чорного золота", і тож необхідно диверсифікувати джерела надходженнявалюти.В початку 1970-х років Венесуела, як та інші країни-члени ОПЕК, початку активне наступ на позиції міжнародних

нафтових монополій країни. Держава усвідомила необхідність розвивати видобувну промисловість, з потреб національної індустрії, і сприяти, в такий спосіб, формування єдиного народногосподарського комплексу країни. Всі ці заходи знайшли широку підтримку з Венесуелі, але викликали жорсткий опір нафтових ТНК. Як очевидно згодом, економічна політика 1970-х років справила помітний впливом геть розвиток Венесуели. По-перше, видобуток цінного природного сировини, запаси якого безмежні, стала регулюватися відповідно до державними програмами розвитку. По-друге, країна одержала можливість вільно використовувати зрослі надходження від експорту мінерального сировини.

У Венесуелі понад 50 відсотків% видобутої нафти експортується. Це свідчить про збереженні орієнтації нафтового сектора Венесуели переважно на зовнішніх ринках. У разі сприятливою кон'юнктури на світовому ринку, пов'язаної, насамперед ізразразившимся у 70-х енергетичну кризу, уряду Венесуели на той час взяли курс - на "збереження нафти на надрах". Наприкінці 70-х — початку 80-х видобуток стабілізувалася лише на рівні 113—115 млн. тонн на рік. Ця політика проводилася у межах загальної стратегії країн — членів ОПЕК. Наприкінці 1980-х різке зниження нафтових ціни світовому ринку призвело до економічної кризи. У 1989 президент Карлос Перес, новообраний цю посаду, почав здійснення програми економічної стабілізації і структурної перебудови, розробленої з ініціативи МВФ, проте розпочата їм шокова терапія викликала масове невдоволення населення, і Перес було звільнено з влади. Недолік власних ресурсів у розвиток нафтової промисловості змусив президента РафаеляКальдера знову відкрити цю галузь для іноземних консорціумів, котрі вмить зайнялися розвідкою й розробкою родовищ легкої і середній нафти умовах розділу продукції. Під час до української влади Уго Чавеса (1999) було ухвалено Закон, що передбачає посилення роль держави і підвищення оподаткування нафтової сфері (2002). Частка держави унефтеразведке і нафтовидобутку було встановлено лише на рівні не нижче 51 %.Недовольний реформами персоналPDVSA (Petrleos deVenezuela) почав страйкувати, але у тривала майже двох років боротьби з страйкарями Чавесу вдалося перемогти: на початку 2003 близько 18 000 працівників компанії (тобто половина персоналу) звільнили. Чавесу повністю поставити діяльність його компанії під сферу впливу. Внутрішні ціни на всі бензин в Венесуелі 1998 р. зберігалися лише на рівні 0,03 долара США за літр і було найнижчими у світі. Наприкінці січня 2007 президент Венесуели Уго Чавес оголосив про збільшення внутрішніх ціни бензин до 0,05 доларів за літр. Половина нафти, що видобувається Венесуелі, експортується до США.Венесуельская нафту кінець 2006 року становитиме 13 % нафтового імпорту США. На початку січня 2007 Уго Чавес оголосив про майбутньої націоналізації найбільших у Венесуелі телекомунікаційної і електроенергетичної компаній —CompaniaNacional deTelefonos deVenezuela (CANTV) іEdC, контрольованих американськими фірмами. Йдеться також про намір Венесуели отримати контрольний пакет акцій видобувних і нафтопереробних підприємств "ExxonMobil",Shevron, Total, ConocoPhillips, Statoil, BP. За словами Чавеса, він має намір будувати "соціалізм ХХІ сторіччя". На початку квітня 2009 року Венесуела вирішила націоналізувати частина компаній, обслуговуючих нафтові родовища. Тим самим було, частка держави у що з здобиччю нафти активах зростатиме. Відразу ж після затвердження закону представники уряду заявили, приватні підрядчики, обслуговуючі нафтові свердловини і надають транспортні послуги, перейдуть під контроль держави. У цьому закон не торкнеться компаній, здійснюють власне видобуток нафти. Опозиція розкритикувала нового закону. На думку представників, венесуельська державна нафтова компаніяPDVSA нагромадила занадто великий обсяг боргів, і відчуватиме труднощі з їх виплатою, тоді як націоналізація зажадає додаткових витрат. На вересень 2008 року перед партнерамиPDVSA становила 7,8 мільярда доларів. Представники уряду за цьому вважають, що націоналізація можна буде істотно знизити ціни на всі вироблену продукцію. Також Уго Чавес представив стратегічний план розвитку нафтової промисловості країни до 2012 року, який передбачає збільшення видобутку вуглеводнів з 3,3 млн. до 5 млн. барелей на добу. Глава держави повідомив, що реалізація плану зажадає інвестицій у розмірі млрд., причому 70% цієї суми направить державна компаніяPetroleos deVenesuela. План передбачає будівництво трьох нових нафтопереробних підприємств і розширення наявних двох. Намічено будівництво нафто- і газопроводів, нафтових терміналів. Венесуела займає що п'яте місце у світі з обсягу експорту нафти і дев'яте - за запасами вуглеводнів. Нафта - головне економічне ресурс Венесуели, який би їй близько 80% валютних надходжень і покриває майже половину її бюджет.

На сьогодні Державна компаніяPdVSA(Petroleos deVenezuela, S.A.) - одну з найбільших у світі.PdVSA активно інвестує поза Венесуели. Так було в СШАPdVSA належать компаніїCITGO Petroleum Corp. (нафтопереробка, транспортування і збут нафтопродуктів) іUNO-VEN.PdVSA на паритетних засадах з компанією VEBAOel AG володієRuhrOel Gmb - однієї з найбільших нафтопереробних компаній у Німеччини. На паритетних засадах з фінськоїNeste CorporationPdVSA володієABNynas Petroleum, яка з нафтопереробними заводами у Швеції, Бельгії й Великобританії.

Протягом усього 2009 року венесуельська економіка скоротилася на 5,8% проти 2008 роком. Банк звинуватив скорочення на глобальний економічна криза та "слабкості нафтових цін та скорочення вихідних", встановлені виробником групи ОПЕК.