Зміст

Вступ

1. Загальні інформацію про Венесуелі

2. Роль нафтової галузі структурі економіки Венесуели

2.1 Нафтова промисловість. "Петролеос де Венесуела"

3. Нафтове співробітництво Венесуели іншими країнами

3.1 Зовнішньоекономічна політика Венесуели на етапі

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Однією з найважливіші складові могутності держави у світі є енергетика. У цьому найбільш головною є сфера, що з виробництвом і які поставками нафти і нафтопродуктів. Досить велика роль нафти на економіці низки держав Латинська Америка, зокрема і Венесуели. Це багатьма причинами: перше - те, що у територіях Латинська Америка вуглеводневої сировини більше, ніж у сусідніх районах, який визначає залежність економіки від іноземних цього сировини, по-друге, протягом усього 20 століття увагу приділялося встановленню національного контролю за нафтової галуззю цілях досягнення економічної, незалежності. По-третє, нафтової чинник у 20 столітті перетворився на потужний важіль міжнародної політики, у спосіб тиску опонентів для реалізації інтересів тих чи інших країн на міжнародній арені. Держави Латинська Америка протягом більшу частину 20 століття уникали використання "нафтового зброї" для реалізації своїх зовнішньополітичних цілей. Проте за межі 21 століття декотрі з них виявився виявляється у колізії всесвітньої боротьби за нафту. Зовнішньополітичний курс Венесуели значно більшою мірою визначається дією нафтового чинника, ніж в будь-якої іншої держави Латинська Америка. Також велика роль нафтової в промисловості й у внутрішній економіці країни. Видобуток нафти дає 80% експортних доходів, понад 50 відсотків% доходної частини державного бюджету і близько 30% ВВП. Венесуела за підсумками 2008 р. зайняла у світі за обсягами видобутку нафти що п'яте місце і шосте - з її експорту. Вкрай висока залежність національної економіки та соціальної сфери стану нафтової в промисловості й обсягів що у скарбницю доходів від цього нафти. Це спричинило з того що нафту давно грає видну роль політичного життя країни.

Актуальність теми у тому, що, вивчаючи нафтову складову економіки Венесуели, можна визначити, як на трансформацію політичною системою держави й на зовнішньополітичний курс конкретної країни. Метою курсової роботи є підставою розгляд ролі нафтової промисловості, у економіці Венесуели і Тюменської нафтової зовнішньоекономічної діяльності країни.

Завдання роботи: простежити історичне коріння формування нафтової галузі Венесуелі; розглянути такі питання, як позиції Венесуели в ОПЕК. Визначити роль і рівень впливу нафтового чинника на історію розвитку загалом; розглянути основних напрямів зовнішньої політики України Венесуели як держави-нефтеекспортера.

1. Загальні інформацію про Венесуелу

ВЕНЕСУЭЛА,Боливарианська Республіка Венесуела (З. Болівар - герой періоду Визвольної боротьби ХІХ ст.), шоста площею держава знаходиться у Америці. Територія Венесуели 881050 кв. км. Це набагато більше Франції, Англії, Бельгії, Голландії, Люксембургу і Швейцарії разом узятих. Венесуела пред'являє права на частина території Гайани площею близько 155 тис. кв. км. Столиця –Каракас. Населення – 28,6 млн. людина (ООН, 2009). Річний приріст — 1,5 %;Міське населення – 94%, сільське – 6%. Адміністративно-територіальний розподіл: 22 штату, 1 федеральний округ, 72 острова, складові федеральне володіння. Офіційний мову – іспанський. Основна релігія – католицизм. Грошова одиниця: болівар. Венесуела має найбільші світові запаси, і навіть дуже багато вугілля, залізної руди, бокситів і золота. Президент Венесуели обирається терміном на 6 років. Венесуела дійсних членів ООН, МВФ, ВООЗ, ФАО, Організації американських держав, ОПЕК. Економіка Венесуели полягає в видобутку нафти, яка дає 80% експортних доходів, понад 50 відсотків% доходної частини державного бюджету і близько 30% ВВП. ВВП (за паритетом купівельної спроможності) Венесуели в 2009году-350.1 млрд.долл.(32-е у світі). ВВП душу населення— 13,100. дол. (84-те у світі). Структура ВВП 2009 року: сільськехозяйство-4%,промишленность-34,6%,услуги-61,4%. Безробіття— 10,9% (в 2009). Частка населення за межею бідності— 37,9% (наприкінці 2005 року). Зростання споживчих цін 2009 року— 27,1%. Промисловість— видобування нафти, виробництво будматеріалів, харчова промисловість, текстильна промисловість; видобуток залізної руди, виплавка сталі та алюмінію; складання автомобілів. Частка сільського господарства за ВВП Венесуели— 4%. У промисловій галузі зайнято 13% робочої сили й, однак, використовується приблизно чверть країни. Культивуються— кукурудза, сорго, що цукрова тростина, рис, банани, овочі, кави. Виробляються яловичина, свинина, молоко, яйця.Развито рибальство. Сільське господарство покриває власні потреби лише з третину. У 2005 року тільки США експортували до Венесуели продуктів с/г на347млн. доларів (Венесуела стала, в такий спосіб, другим за значимістю ринком і Південній Америці для США у цій сфері). Крім нафти, Венесуела експортує кави, вугілля, нікель, смарагди, банани, квіти. Експорт з Венесуели (>52млрд. дол. в 2009) іде у основному США (41% в 2008 року), і навіть на Нідерландські Антильські острова— 8% й у Китай— 5%. Венесуела імпортує (>41млрд. дол. в 2009) переважно промислову, транспортні засоби, будівельні матеріали. Основний постачальник імпорту Венесуелу— США (26% в 2008 року), і навіть Колумбія 13%, Бразилія 10%, Китай 7%, Мексика 5%, Панама 5%. Зовнішній борг Венесуели—43,4млрд. дол. (в 2009 року). Президент Уго Чавес здійснює політику щодо посилення державного фінансового контролю економіки— 2007 року він націоналізував підприємства нафтового, комунікаційного й енергетичного секторів. У 2008 націоналізував підприємства, що виробляють сталь і цемент. У 2008 Чавес видав указ подальше посиленніподчиненности економіки його плану "соціалізму 21-го століття".

Історична довідка.

У 1499 р. кораблі іспанськогоконкистатора Алонсо деОхеда пройшли вздовж північного узбережжя нинішньої Венесуели. У затоціМаракайбо завойовники побачили побудований на палях над водою індіанський селище, нагадавши який перебував у тому числі італійцюАмеригоВеспуччи місто лагун Венецію, і вони назвалисвайний селище Маленькою Венецією, іспанською – Венесуела. Пізніше так почали називати усю країну.

У 1521 р. конкістадорГонсало деОкампо заснував Сході перше іспанське поселення в Венесуелі –Кумана, через 6 років ніяких звань було закладено містоКоро, став першої столицею губернаторства земель Венесуели. Колоніальний період характерний безліччю повстань поневолених індіанців ірабов-негров. У 1810 р. в Венесуелі почалася війна за незалежність. Визначними вождями боротьби венесуельців від іспанського колоніального ярма були креоли ФрансіскоМиранда, та був Симон Болівар. Тривала на десятиліття війна за незалежність закінчилася вигнанням іспанців й утворенням в 1819 р. республіки Велика Колумбія, яка включала території нинішніх Венесуели, Колумбії, Панами і Еквадору. Президентом її став Болівар.

І хоча після смерті Леніна Велика Колумбія розпалася, пам'ять ньому свято шанують народи всієї Латинська Америка, іменем Тараса Шевченка названо вулиці й Бессарабської площі, міста, штати і навіть країна (Болівія). У 1930 р. Венесуела стала самостійної республікою. УХIХ столітті країну майже безупинно стрясали громадянські війни. У влади чергувалися військові диктатори - каудильйо і духовенство. На межіХIХ і ХХ століть Венесуела виявилася об'єктом гострого суперництва імперіалістичних держав.