2. Зміст, структура і навчально-виховні функції шкільного підручника з літератури

■ Навчальний матеріал у підручнику

Зміст кожного шкільного підручника з літератури визначається держав­ною програмою з цього предмета. Основні складники його: художні твори, відомості з літературознавства (історії і теорії літератури), розвиток мови учнів, практичні вміння і навички. Основу предмета становлять художньо досконалі твори видатних письменників, доступні школярам певного віку й рівня підготовки. З літературознавства відібрані науково достовірні, вже усталені положення, поняття, а також факти, знання яких необхідне учням для свідомого сприйняття й засвоєння художніх творів та явищ літературного процесу, й викладені у науково-популярній формі, зрозумілій школярам пев­ного віку та розвитку (це так звана педагогізація або педагогічна обробка наукової інформації). Крім того, на основі знань художнього й логічного матеріалу в учнів формуються знання політичного, економічного, історич­ного характеру (про суспільні формації, їх особливоті й чергування, соціальні рухи, визначні історичні події, видатних діячів та ін.).

Розвиток усного й писемного мовлення, передбачений у спеціальному розділі програми для кожного класу, здійснюється шляхом засвоєння учнями з художніх творів та літературознавчого матеріалу слів з різних прошарків рідної мови, зокрема наукової термінології, а також різноманітних синтак­сичних конструкцій.

Обов'язковим компонентом кожного шкільного предмета є вміння й на­вички, одні з яких мають загальний характер і входять до складу всіх нав­чальних предметів (уміння працювати з книгою, складати плани, тези, конспекти, готувати реферати, доповіді, виступи тощо) і специфічні, що відо­бражають особливості того чи іншого предмета. Основні специфічні вміння, визначені програмою, реалізуються в підручнику головним чином через систему запитань, завдань, вправ до художніх творів та літературознавчого матеріалу.

■ Структура шкільного підручника

Зміст шкільного підручника вимагає відповідної собі структури вираження, яка могла б сприяти підвищенню освітньої, розвиваючої, виховної ролі книги, стимулювати пізнавальну активність учнів, формувати в них уміння брати знання з друкованих джерел. У книзі "Шкільний підручник" Д.Д.Зуєв прагне намітити загальну для всіх навчальних книг структуру, визначає її компоненти і їх сполучення, робить спробу створити загальну модель, на основі якої можна будувати предметні підручники.

Структурний компонент підручника Д.Д.Зуєв визначає як "реально існу­ючу і обов'язково присутню в конкретному підручнику структурну оди­ницю, оптимальна сукупність яких і створює цілісну структуру загальної моделі сучасного підручника".' Основні визначальні ознаки кожного струк­турного компоненту такі: він має бути необхідною частиною, що забезпечує його відносну усталеність; володіти лише одному йому притаманною формою; нести певне функціональне навантаження в рішенні навчальних та розвиваючо-виховних завдань предмета; здійснювати ці функції тільки йому одному властивими засобами; бути зв'язаним з іншими компонентами й становити з ними завершену цілісну систему.

Основним структурним компонентом кожного підручника є текст, який містить у собі навчальну інформацію, передбачену програмою для засвоєння учнями, визначає зміст і обсяг освіти. Інші структурні компоненти відіграють службову роль, - вони сприяють полегшенню сприйняття й розуміння нав­чального матеріалу, тому ці компоненти називаються позатекстовими або допоміжними. Головним компонентом підручника з літератури є художній та логічний текст (хрестоматія і підручник для старших класів розглядається як одна навчальна книга в двох томах). Структурні частини художніх текстів становлять мова автора (розповідь про події, вчинки й поведінку персонажів, описи, відступи різних видів) та мова дійових осіб (діалоги, монологи -висловлені й внутрішні, полілоги). Логічний текст складається з вступних

'Зуев Д . Д . Школьный учебник. - М.: Педагогика, 1981.-С.94.

та біографічних нарисів, оглядових, літературно-критичних, аналітико-синтетичних і теоретико-літературних статей.

До текстуальних компонентів підручника-хрестоматії належать вступні нариси (звертання до школярів), які пишуться письменниками або добира­ються з їх художньо-публіцистичних творів. У цих нарисах мовиться про багатство художньої літератури як мистецтва слова, її значення в житті суспільства, про видатних митців і т.д.; виклад цих відомостей має на меті збудити в учнів інтерес до літератури, бажання глибше її пізнати. У вступних нарисах до підручників старших класів йдеться про специфіку літератури як мистецтв слова, викладаються провідні ідеї відповідного класного курсу, даються загальні настанови.

Оглядові статті висвітлюють розвиток літератури в певний історичний період, те особливе, що характерне для словесного мистецтва саме цього періоду.

Біографічні нариси викладають не лише важливі факти з життя письмен­ників, а й влив цих фактів на формування світогляду та розвитку таланту; крім того, в нарисах дається стислий огляд творчого доробку митців.

Літературно-критичні статті (чи уривки з них), написані видатними кри­тиками або письменниками, уміщені в хрестоматіях для старших класів, а також аналітико-синтетичні статті в підручниках присвячуються розгляду художніх творів, що вивчаються текстуально: тут містяться певні узагаль­нення й висновки, оцінки, визначається місце цих творів у доробку письмен­ника та літературному процесі, значення для його розвитку, роль у житті суспільства. У теоретико-літературних статтях розкривається зміст літе­ратурознавчих понять, передбачених програмою. Теоретико-літературний матеріал у підручниках для старших класів нерідко викладається не в спеціальних параграфах, а принагідно, в аналітико-синтетичних статтях. Усі названі види статей сприяють формуванню в школярів уміння аналізувати твори в єдності змісту й форми, працювати з книгою, складати плани, конспекти, а також створюють умови для розвитку читацького таланту.

Розвиток усного та писемного мовлення як структурної частини шкіль­ного предмета літератури відбувається також в процесі сприйняття учнями матеріалу підручника. З художніх та літературознавчих текстів школярі засвоюють нові слова з різних лексичних прошарків літературної мови, зокрема наукову термінологію, а також спостерігають за практичним засто­суванням різних синтаксичних конструкцій, теоретичне поняття про які одержали на уроках граматики.

Позатекстовими є такі компоненти: методичний апарат до художніх творів та літературознавчого матеріалу, словник літературознавчих термі­нів, теоретико-літературні таблиці, виноски, ілюстрації та репродукції, оглав. Методичн.тй апарат містить у собі запитання й завдання репродук­тивного, пошукового й проблемного характеру, а також вправи. Одні запи­тання й завдання до художніх творів призначаються для їх аналізу; другі для виведення певних літературознавчих понять чи положень, треті - для встановлення внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків, четверті -для виявлення місця і значення виучуваних творів у доробку письменника або літературному процесі. Запитання й завдання до логічних текстів мають стимулювати й спрямовувати пізнавальну діяльність учнів під час засвоєння викладеної в тексті інформації, допомогти їм перевірити якість засвоєння, закріпити новонабуті знання, застосувати їх практично, а також здійснювати внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки, сприяти формуванню вміння працювати з книгою, самостійно набувати освіту з друкованих джерел. Узагальнюючі запитання й завдання для повторення матеріалу розділу або наприкінці книги допомагають учням пригадати найважливіше, осягти провідні ідеї курсу, усунути "білі плями" в своїх знаннях, систематизувати всі знання, засвоєні протягом попередніх навчальних років.

Призначення вправ, які даються майже виключно в підручниках-хресто-матіях - закріпити й застосувати практично набуті теоретико-літературні знання, а також встановити внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки. Окремі запитання й завдання та інструктивна частина вправ можуть містити певну додаткову інформацію, необхідну для повної, правильної відповіді чи успішного виконання пізнавальних завдань. У підручниках для 5-6 класів визначаються завдання додому, що слід практикувати й у інших навчальних хрестоматіях. Чітка, струнка, побудована на засадах психології і дидактики система домашніх завдань дає можливість уникнути їх випадковості, урізно­манітнити види таких завдань, а також дозволяє зробити їх логічним продов­женням класних занять, змусить учнів ще раз попрацювати над важливими або складними частинами матеріалу, виділити й міцно засвоїти головне, опанувати різноманітними мислительними операціями, вмінням самостійно застосовувати свої знання в нових ситуаціях.

Словники літературознавчих термінів даються, як правило, в підручни­ках для 8 та 11 класів, тут стисло розкривається зміст теоретичних понять, що вивчалися раніше або є новими для учнів. Таблиці допомагають конкрети­зувати й систематизувати знання з теорії літератури. Виноски пояснюють значення суб'єктивно нового слова чи вислову, містять інформацію соціаль­ного, історичного, наукового характеру, без знання якої може бути незрозумі­лим певний момент виучуваного твору. Портрети письменників дають уяв­лення про зовнішність та деякі риси характеру авторів виучуваних творів; ілюстрації допомагають правильніше, чіткіше уявити персонажа, якусь подію, ситуацію, художню деталь; з репродукцій школярі довідуються про типовий вигляд людей, що жили в різні історичні епохи, інтер'єри різних приміщень, установ, заводів, шахт, пейзажів інших графічних зон тощо. Іменні покажчики викладають короткі відомості про видатних людей. Заголовки допомагають учням орієнтуватися в підручнику, швидко й вправно знаходи­ти потрібний розділ, твір, параграф.

Усі названі структурні компоненти, перемежовуючись і сполучаючись між собою, становлять цільну єдність - навчальну книгу. Згідно з програмою та особливостям пропедевтичного й систематичного курсів літератури, під­ручники з цього предмета для 5-8 та 9-11 класів мають неоднакову струк­туру. Навчальні хрестоматії для 5-8 класів відкриваються вступним нарисом і мають по три розділи: усна народна творчість, література нова і новітня. Кожний розділ складається з кількох тематичних підрозділів, які включають у себе біографічний нарис (крім підручника для 5 класу), художні твори для текстуального вивчення, теоретико-літературні статті (в частині підрозділів), методичний апарат до творів і статей, виноски, ілюстрації та репродукції. Наприкінці книги даються запитання й завдання для повторення всього матеріалу, вивченого у відповідному класі, а також оглав.

Художні твори, призначені для вивчення в старших класах, виділені в окрему книгу - хрестоматію. Кожна з них ділиться на розділи, які включають художні твори, літературно-критичні статті про письменників та їх твор­чість, виноски, оглав. Підручники містять історико- й теоретико-літератур-ний матеріал. Вони відкриваються вступними статтями, в яких розгляда­ються питання загальнотеоретичного характеру. Далі йдуть розділи, що починаються статтями, в яких дається характеристика суспільно-економіч­них особливостей епохи та розвитку літератури за цей період. Підрозділи, присвячені творчості окремих письменників, поділяються на параграфи, одні з яких позначаються міжрядковими заголовками, інші - бічними "ліхтари­ками". Завершується підручник загальними висновками з матеріалу даного класу або всього шкільного курсу: тут робляться ширші узагальнення і визначаються провідні ідеї.

Наявність у підручнику розділів, підрозділів, параграфів забезпечує чіткість поділу навчального матеріалу, тематичну й логічну єдність його частин, полегшує засвоєння учнями знань посильними "порціями", сприяє кращому осмисленню і міцнішому запам'ятанню цих знань, а вчителеві -допомагає планувати уроки та завдання додому. Підручники включають також ілюстрації та оглав.

Теорія шкільного підручника визначає такі основні вимоги до побудови навчальної книги:

• сувора логічність розміщення навчального матеріалу;

• точна визначеність меж кожної частини курсу;

• змістовий і логічний взаємозв язок структурних компонентів;

• виділення головного, що становить ядро науки і має учнями міцно запам'ятатися;

• використання прийомів та засобів, які активізують мислительну діяль­ність учнів, допомагають свідоміше й міцніше запам'ятати наукові поло­ження, закономірності, факти, дати (різні шрифти, розміщення набору й малюнків на сторінці тощо);

• цілісність і відносна завершеність частин шкільного курсу літератури, викладеного в навчальних книгах для кожного класу.

■ Функції шкільного підручника

Підручник з літератури виконує різноманітні дидактичні функції:

• інформаційну - викладає знання, визначені програмою для засвоєння в кожному класі, а також намічає види навчальної діяльності учнів, необ­хідні для засвоєння цих знань і практичного користування ними, тобто формування вмінь та навичок;

• організаційну й керівну - мобілізує, спрямовує всі компоненти педагогіч­ного процесу на виконання освітньо-виховних завдань, поставлених перед школою;

• систематизуючу - забезпечує чітку послідовність і наступність вивчення частин матеріалу та пов'язаність цих частин в єдине ціле;

• закріплюючу й контролюючу - полегшує засвоєння учнями знань, допомагає їм орієнтуватись у навчальному матеріалі предмета, перевіря­ти повноту і правильність засвоєння;

• самоосвітню - створює умови для забезпечення набуття знань учнями шляхом самостійної роботи з друкованими джерелами, збуджує бажання виконувати таку роботу;

• координуючу - допомагає встановлювати зв'язки між знаннями учнів про один об'єкт вивчення, здобутими на уроках різних предметів, формувати загальну систему знань.

Як правильно твердить Д.Д.Зуєв, названі дидактичні функції підручника, які не є рядоположними, і складають систему ієрархічно взаємозв'язаних та взаємопроникаючих його властивостей, "повинні виступати в кожному підручнику в органічній єдності, в комплексі. Через дидактичні функції шкільного підручника найповніше і найпослідовніше реалізуються виховні, освітні й розвиваючі навчальні завдання".³