1. Пра­во­вое ре­гу­ли­ро­ва­ние ад­ми­ни­стра­тив­ной юс­ти­ции

Ад­ми­ни­стра­тив­ные су­ды в Эс­то­нии преду­смот­ре­ны Кон­сти­ту­ци­ей 1992 г. как су­ды пер­вой ин­стан­ции. Вто­рой ин­стан­ци­ей по от­но­ше­нию к ним яв­ля­ют­ся окруж­ные су­ды, а выс­шей (кас­са­ци­он­ной) ин­стан­ци­ей - Го­су­дар­ствен­ный суд, ко­то­рый од­но­вре­мен­но осу­ществ­ля­ет кон­сти­ту­ци­он­ную юрис­дик­цию. Ко­ли­че­ство этих су­дов опре­де­ле­но За­ко­ном «О су­дах» от 1 июня 2002 г.

Про­цес­су­аль­ная де­я­тель­ность по рас­смот­ре­нию ад­ми­ни­стра­тив­ных спо­ров уре­гу­ли­ро­ва­на Ад­ми­ни­стра­тив­но-про­цес­су­аль­ным ко­дек­сом (да­лее - АПК) от 25 фев­ра­ля 1999 г. (всту­пил в дей­ствие с 2000 г.).

В Эс­то­нии до­ста­точ­но раз­ви­то ад­ми­ни­стра­тив­ное за­ко­но­да­тель­ство. В част­но­сти дей­ству­ют За­кон «Об от­вет­ствен­но­сти го­су­дар­ства» от 2 мая 2001 г., За­кон «Об ад­ми­ни­стра­тив­ных про­це­ду­рах» от 6 июня 2001 г., За­кон «Об ад­ми­ни­стра­тив­ном со­труд­ни­че­стве» от 29 ян­ва­ря 2003 г.

 

2. Су­ды, ком­пе­тен­ция и под­суд­ность

Су­ды. Ад­ми­ни­стра­тив­ное су­до­про­из­вод­ство в Эс­то­нии осу­ществ­ля­ет­ся от­дель­но об­ра­зо­ван­ны­ми ад­ми­ни­стра­тив­ны­ми су­да­ми (на се­год­ня их два, но каж­дый из них име­ет свои офи­сы в двух го­ро­дах), окруж­ны­ми су­да­ми (их то­же два, в их струк­ту­ре дей­ству­ют су­деб­ные кол­ле­гии по ад­ми­ни­стра­тив­ным де­лам) и Го­су­дар­ствен­ным су­дом (в нем то­же есть су­деб­ная кол­ле­гия по ад­ми­ни­стра­тив­ным де­лам).

Та­ким об­ра­зом, си­сте­ма ад­ми­ни­стра­тив­ных су­дов в Эс­то­нии яв­ля­ет­ся трех­звен­ной и толь­ко ни­жай­шее зве­но яв­ля­ет­ся спе­ци­а­ли­зи­ро­ван­ным, хо­тя в выс­ших зве­ньях по­ве­де­на внут­рен­няя спе­ци­а­ли­за­ция.

Каж­дый уро­вень су­дов в ад­ми­ни­стра­тив­ных де­лах ис­пол­ня­ет функ­ции лишь од­ной ин­стан­ции - со­от­вет­ствен­но пер­вой, апел­ля­ци­он­ной и кас­са­ци­он­ной.

Ком­пе­тен­ция. К ком­пе­тен­ции ад­ми­ни­стра­тив­ных су­дов, со­глас­но ст. 3 АПК, от­но­сит­ся:

- раз­ре­ше­ние пуб­лич­но-пра­во­вых спо­ров;

- предо­став­ле­ние раз­ре­ше­ний на осу­ществ­ле­ние ад­ми­ни­стра­тив­ных дей­ствий в преду­смот­рен­ных за­ко­ном слу­ча­ях;

- ре­ше­ние дру­гих дел, от­не­сен­ных за­ко­ном к ком­пе­тен­ции ад­ми­ни­стра­тив­но­го су­да.

Во­прос о воз­ме­ще­нии ущер­ба от про­ти­во­прав­но­го ак­та или дей­ствия ад­ми­ни­стра­ции в Эс­то­нии та­к­же от­но­сит­ся к юрис­дик­ции ад­ми­ни­стра­тив­но­го су­да.

К ком­пе­тен­ции ад­ми­ни­стра­тив­ных су­дов не от­но­сит­ся раз­ре­ше­ние пуб­лич­но-пра­во­вых спо­ров, от­но­си­тель­но ко­то­рых за­ко­ном преду­смот­рен иной по­ря­док про­из­вод­ства (на­при­мер, спо­ров о кон­сти­ту­ци­он­но­сти ак­тов, раз­ре­ша­е­мых Го­су­дар­ствен­ным су­дом по осо­бым пра­ви­лам).

Пред­мет­ная под­суд­ность. Все ад­ми­ни­стра­тив­ные де­ла в пер­вой ин­стан­ции рас­смат­ри­ва­ют­ся ад­ми­ни­стра­тив­ны­ми су­да­ми.

Тер­ри­то­ри­аль­ная под­суд­ность. В боль­шин­стве слу­ча­ев жа­ло­бы рас­смат­ри­ва­ет ад­ми­ни­стра­тив­ный суд по ме­сту на­хож­де­ния ад­ми­ни­стра­тив­но­го ор­га­на. Жа­ло­бы в от­но­ше­нии несколь­ких ор­га­нов, ко­то­рые на­хо­дят­ся в раз­ных су­деб­ных окру­гах, рас­смат­ри­ва­ют­ся су­дом по ме­сту на­хож­де­ния од­но­го из ор­га­нов по вы­бо­ру ли­ца, по­да­ю­ще­го жа­ло­бу. По­сколь­ку каж­дый ад­ми­ни­стра­тив­ный суд име­ет зда­ния и су­дей в двух раз­ных го­ро­дах, то ли­цо впра­ве вы­брать в ка­ком го­ро­де по­дать жа­ло­бу. Ес­ли ли­цо это­го не сде­ла­ет, то­гда ме­сто рас­смот­ре­ния опре­де­лит суд.

За­яв­ле­ние об уста­нов­ле­нии на­ли­чия или от­сут­ствия пуб­лич­ных пра­во­от­но­ше­ний по­да­ет­ся по ме­сту жи­тель­ства или на­хож­де­ния за­яви­те­ля.

Раз­ре­ше­ние на осу­ществ­ле­ние ад­ми­ни­стра­тив­но­го дей­ствия да­ет суд, в окру­ге ко­то­ро­го на­хо­дит­ся за­пра­ши­ва­ю­щий ад­ми­ни­стра­тив­ный ор­ган, ес­ли иное не уста­нов­ле­но за­ко­ном.

Спо­ры, воз­ни­ка­ю­щие из ад­ми­ни­стра­тив­ных до­го­во­ров, рас­смат­ри­ва­ют­ся су­дом по ме­сту со­вер­ше­ния до­го­во­ра, ес­ли иное не преду­смот­ре­но за­ко­ном ли­бо са­мим до­го­во­ром.

Жа­ло­бу та­к­же мож­но по­дать че­рез уезд­ный суд, ко­то­рый немед­лен­но на­прав­ля­ет ее в ад­ми­ни­стра­тив­ный суд.

Значний досвід у сфері адміністративної юстиції має Польща. Згідно із законом Республіки Польща від 3 серпня 1992 р. було утворено Найвищийадміністративний суд. У тридцятих роках запроваджено повітові відділи як адміністративні суди першої інстанції, а також адміністративні суди воєводств як адміністративні суди першої або другої інстанцій. Після Другої світової війни аж до 1980 року окремого адміністративного судочинства не було. І тільки 1 вересня 1980 р. адміністративна юстиція в Польщі була відроджена. Це відбулось, коли почав діяти Вищий адміністративний суд, створений згідно із Законом від 31 січня 1980 р. Осередки цього суду були утворені в низці воєводств. На сьогодні Вищий адміністративний суд має дев’ять місцевих осередків і діє на підставі Закону від 11 травня 1995 р. про Вищий адміністративний суд, який, окрім організації цього суду, регулює порядок здійснення адміністративного судочинства. Адміністративне судочинство у Польщі сьогодні одноінстанційне, тобто судові рішення Вищого адміністративного суду є остаточними і оскарженню не підлягають. Перегляд судових рішень цього суду можливий тільки в порядку надзвичайної ревізії до Найвищого суду, право на яку має обмежене коло найвищих посадових осіб. В подальшому розвиток адміністративної юстиції в Польщі пов’язувався з положеннями Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. Стаття 78 Конституції закріпила право кожного оскаржувати судові рішення, ухвалені в першій інстанції. У частині першій ст. 176 Конституції передбачено, що судочинство є щонайменш двоінстанційним. На конституційному рівні ст. 184 легалізувала діяльність Вищого адміністративного суду і передбачила існування інших адміністративних судів. На адміністративні суди покладається контроль за діяльністю публічної адміністрації, який включає, зокрема, ухвалення судових рішень про відповідність законам постанов органів місцевого самоврядування і нормативних актів місцевих органів урядової адміністрації. За перехідними положеннями Конституції, закони, що вводять у дію положення частини першої ст. 176 щодо процесу в адміністративних судах, приймаються протягом п’яти років з дня набрання чинності Конституцією. До набрання чинності цими законами діють положення, що стосуються надзвичайної ревізії рішень Вищого адміністративного суду. З 1 січня 2004 р. набули чинності закони щодо регулювання організації і діяльності адміністративних судів: про устрій адміністративних судів і про провадження в адміністративних судах, після чого втратив силу Закон про Вищий адміністративний суд.