Географічне положення.

Це найбільша за площею частина світу 43,4 млн. км. кв. Розміщена у східній півкулі на пн.. від екватору. Разом з Європою утворює окремий материк Євразію. Кордон Азії з Європою умовний. Проходить по сх.. підніжжю Уралу, долинах рік Урал, Кума, Манич, Дону, Азовському, Чорному, Мармуровому морях. Це єдина частина світу яка омивається всіма 4 океанами. Крім Європи межує з Африкою. Від Пн. Америки відділяється Беринговою протокою. Крайні точки: пн.. мис Челюскін, сх.. м. Дежнєва, пд.. м. Піай, зх.. м. Баба. Простягається з пн.. на пд.. на 76 градусів, з зх.. на сх. на 164 град. Значна площа о-вів. Вони знаходяться у різних географічних умовах. Найбільші о-ви такі: архіпелаг Пн. Земля, Новосибірські, Врангеля, Сахалін, Японські, Тайвань, Філіппінські, Малайський арх., Малі Зондські о-ви, Шрі-Ланка. Має ряд крупних п-ів: Аравійський, Індостан, Індокитай, Корейський, Камчатка, Чукотський, Таймир. У зв’язку з значною масивністю, для Азії характерна найбільша віддаленість від центра до океану – 2000-2500 км. Знаходиться Азія в усіх кліматичних поясах.

Основні риси природи Азії

1. Знаходиться в усіх географічних поясах.

2. У зв’язку з масивністю материка у значній частині Азія характеризується різко континентальним кліматом. Тут найнижчі у світі ( не беручи до уваги Антарктиду) мінімальні t -69 град.

3. Чітко виражена мусонність клімату у сх. і пд. частинах.

4. Досить складна тектонічна будова та історія формування. Тут значні площі займають найдавніші докембрійські платформи: Сибірська, Китайська, Індостанська і Аравійська. Величезні площі Центральної Азії зайняті герцинською складчастістю, пн.-сх. Азії і пд.-сх. – мезозойською. Широко представлений Альпійський орогенез. Є його 2 пояси: перший тягнеться від Передньоазіатського нагір’я до Малайського архіпелагу; другий тягнеться вздовж сх. узбережжя Азії і у районі Зондського архіпелагу стикається із першим поясом. Значна частина гірських систем Азії була відроджена у неогені і тягнеться від центру Азії на пн.-сх.

5. Антропогенне зледеніння здебільшого охоплювало території північніше 60 град. пн. ш. Це менше ніж у Європі і Пн. Ам.

6. Гори та плоскогір’я займають біля 75% території. Тут зосереджені основні гірські системи світу: Гімалаї. Гіндкуш, Тянь-Шань, Кавказ, Алтай і ін. Є крупні нагір’я: Тібет, Памір, Передньоазійське. Є великі плоскогір’я: Середньосибірське, Декан, Аравійське. В Азії знаходиться найвища частина світу – г. Джомолунгма. В Азії знаходяться величезні низовинні р-ни: Західносибірська, Туранська, Велика Китайська, Месопотамська. Значно поширені в Азії багаторічні мерзлоти які сягають на пд. 50 град. пн.ш.

7. Значні площі пустинь і напівпустинь. Вони знаходяться і у троп. Поясі ( Аравія), субтроп. поясі ( Велика Соляна пустеля), помірному поясі (Такла-Макан).

8. Украй нерівномірний розподіл річкового стоку. Найбільшою гідрографічною мережею характеризуються пн., сх. і пд.-сх.

9. Найбільша у світі область внутрішнього стоку – Арало-Каспійська, що займає 40% території Азії.

10. Значне поширення землетрусів у двох геосинклінальних областях: Альпійсько-Гімалайській та Тихоокеанській.

Моря біля берегів Азії

А) моря Північно-льодовитого океану

Це 4 моря: Карське, Лаптєвих, Східносибірське та Чукотське. Всі вони знаходяться на широтах між 70 і 80 град. пн.. ш. Тут умови досить суворі. Суворість зростає на схід та у пн.. напрямку. На сх. збільшується льодовитість. Знаходяться на шельфі тому мілководні. Досить низька t вод -1,8 гр. Води двохшарові. Верхній шар – арктичні води до глибини 200-250 м. Рухаються зі сх. на зх. Формуються під впливом перемішування атлантичних, тихоокеанських і річкових вод. Під впливом річкових вод солоність невелика – 28-33 проміле (прм.) Біля гирл рік 10-20 прм. На неглибоких частинах акваторій цей шар сягає дна. Нижній шар – це глибинні атлантичні води підвищеної солоності 35 прм. з достатньою плюсовою t. Переважно ці води знаходяться у арктичному басейні і звідти на південь улоговинами проникають у моря що омивають Азію. Таким чином у ці моря тепло проникає з пн. Карське море – це між архіпелагом Пн. Земля і Нова Земля. Тут є великі мілководдя і западини. Нестійка погода, зумовлена надходженням циклонів з Баренцового моря. Антициклони проникають зі сх.. і знижують t до -50гр. Літо коротке, туманне, інколи зі снігом. Східніше – море Лаптєвих. Значний контраст глибин. Пд. частина шельфова 10-15 м., пн. – з глибинами більше 2000м. клімат типово арктичний. Зима дев’ять з половиною місяця. Сх.сибірське – наймілкіше. Тут всюди мілководдя 10-25м. рельєф дна плоский. Низька солоність 6-20 прм. У відкритому морі 30 прм. Чукотське . Повністю шельфове. Глибина 50-100м. На клімат впливає Алеутський мінімум. Із Берингової протоки проникають теплі тихоок. маси. Солоність води 22-25 прм. і 31 у центрі. Льодові умови суворі. Нестійка погода. Часті снігопади, штормовитість. В флорі і фауні зустрічаються арктичні і тихоокеанські види.

Б) моря Тихого океану

Берингове, Охотське, Японське, Жовте, Східно- і Південнокитайські, Яванське, Середземні моря Австрало-Азіатського архіпелагу (Сулавесі, Банда, Флорес і ін.). Значна роль у термічному режимі цих морів належить кліматичні поясності, течіям. Це теплі Куросіо, холодні Курильські. Більша частина Берингового моря заходить в умови субарктичного поясу, а південні моря розташовані в межах екваторіального. Тому ці східні моря суттєво впливають на клімат сх.. Азії, формуючи мусонність перенесення повітряних течій. Берингове море. Розміщене між Азією і Пн. Ам. Море має циклонічну систему течій. Тут розташований Алеутський мінімум. Штормовите. Опади від 400 до 1100мм. Солоність бл. 33прм. флора і фауна на пн.. арктична, на пд. бореальна. Охотське має значні глибини. Циклонічний тип клімату. Характеризується значними припливами. Шторми,цунамі. Літо з туманами. Зима сувора і тривала. Багате рибними ресурсами. Японське має тектонічну западину понад 2000м. на пн.. шельф. Типово мусонний клімат . Січневі t повітря -26. на півночі і +6 на півдні. В серпні +15 на пн. + 25 на пд. Солоність 33-34 прм. Є слабкі припливи. Досить багате фауною. Жовте омиває Корейський п-ів. Мілководне. Глибина до 50 м. Море молоде. Високі припливи. Взимку на пн.- зх..вкривається льодом. Східнокитайське за глибиною ділиться на 2 частини. Зх. частина - затоплений шельф 30-60м. На сх..грабен з глибиною 2300м. Солоність вод у гирлах низька 5-10прм., на сх.. 34.5прм. Трапляються корали . Південнокитайське неглибоке, шельфове. Тут є великі затоки: Сіамська, Токінська. Море досить тепле. Вкрите кораловими островами. Є вулканічні о-ви. Протокою Карімата воно з’єднується із шельфовим морем Яванським. Тепле. Солоність цих басейнів менша ніж океанічних вод, бо випадає багато опадів. На сх.. від о-вів. Калімантан і Ява між о-вами. глибини різко зростають і тут починаються глибоководні моря: Сулу, Молукське, Банда та ін.. Глибини 5- 7 тис. м. Високі t водної поверхні 26-28. Солоність близька до океанічної 34.5 прм. Моря дуже небезпечні в плаванні у зв’язку з тропічними циклонами.

в) моря Індійського океану

З пд.. Азію омиває Індійський ок. Це дуже давній басейн. Молода частина пн.. зх. t вод значно вищі ніж в інших акваторіях і становлять +27-28. У пн. сх.. частині проходить смуга молодих неогенових прогинів. Тут знаходиться найглибша западина Індійського ок. –Яванський жолоб 7450м. Течії мають змінний характер (Мусонна течія). На сх.. велика Бенгальська затока. Її береги розчленовані слабо. На пн.. мілина, яку утворюють наноси рік Ганг і Брахмапутра. На сх.. Бенгальської затоки є вулканічні і коралові о-ви. (Андаманські і Нікобарські). Ними від затоки відділяється Андаманське море. Досить глибоководне. Часті шторми і урагани. Аравійське море. Між п-ів. Індостан і Аравійським. На зх.. глибока Аденська затока, на сх.. Оманська затока. Вона Ормуською протокою сполучається із Перською затокою. Перська зат. лежить на мілині. Досить солона 38-40 прм. Досить високі t 15-20, а влітку 30-33. Вона постійно зменшується внаслідок розростання дельти ріки Шат-ель-араб. Червоне море. Це грабен середньою глибиною 700м., максимальною понад 2000м. За солоністю подібне до Перської затоки 38-39 прм. а на пд.. 41.5прм. Високі t води. В зимку +20-25, влітку +33-35. На глибині 500-700м. t стабільні.

Тектоніка і рельєф

1)Історія формування.

Сучасний рельєф Азії сформувався внаслідок складної геологічної історії. На території Азії не має ділянок які б не пройшли процесів горотворення. Територія Азії складається як із споруд платформенного типу різного віку, геосинклінальних областей сучасного горотворення так і відроджених ділянок найдавніших гір. Найдавніші 4 докембрійські платформи: Сибірська, Китайська, дві платформи які собою являють уламки колишнього материка Гондвана – Індостанська і Аравійська. Наприкінці протерозою проявилася байкальська складчастість на пд.. Сибірської докембрійської платформи. Герцинська складчастість охопила величезну територію. Утворилась суша навколо Китайської та Сибірської платформ. Вже в мезозої було сформовано 2/3 Азії. У мезозої проявила себе Янь-Шанська складчастість. Це було початковим етапом Альпійської складчастості. У мезозойську епоху проявилася складчастість на пд. Китаю, Індостані. У мезозойський час утворилися окремі пасма: Кунь-Лунь, сх. Індокитаю, Кореї. Під час Альпійського орогенезу утворилися потужні геосинклінарні складчасті хребти. Зник океан Тетіс. Пд.. структури Індокитаю та Аравії з’єдналися із сушею Азії. Наприкінці неогенового періоду і на початку антропогену відбулися потужні вертикальні рухи які зумовили сучасні риси рельєфу. Були підняті Тібет, Кунь-Лунь, відродилися старі структури від Центральної Азії до Чукотки. Під час Альпійського горотворення посилились вертикальні рухи на сх. материка. Більшість діючих вулканів знаходяться у сх. береговій зоні Азії і прилеглих о-вах. Це зона характеризується також землетрусами. Інший пояс із землетрусами але без вулканів тягнеться від Малої Азії через Іранське нагір’я до Зондського архіпелагу.

2) Материкове зледеніння

Відбулося в антропогені (Четвертинне зледеніння) охопило пн. частину Азїі до 60 градусу пн.. ш. Гірське зледеніння. Вкривали льоди далеко на південь. Гірські льоди часто з’єднувалися між собою. Це Кавказ, гори Сх. Сибіру, Центральної Азії. Найбільше зледеніння було у Зх. Сибіру. Натомість в Азії склалися досить сприятливі умови для утворення вічної мерзлоти. В Азії найбільше утворилося материкове зледеніння яке є і досі. Охоплює майже1/3 території. Межа проходить по середині п-ова Камчатка, пн. Сахаліну, пониззі Амуру, пн. Монголії, сх.. Алтаї, по р. Іртиш і доходить до Полярного Уралу. Місцями земля промерзла на глибину кілька сот метрів.

3) Рельєф Азїі

Азія здебільшого має значні висоти. Середня висота над рівнем моря 950 м. ¾ займають гори і плоскогір’я. Для рельєфу характерні нагір’я, підняті на більшу висоту. На низини припадає 25% площі. На висоти понад 2000м. – 14%. Низини розміщені на окраїнах материка. Гори утворюють 2 пояси. Один із них тягнеться із зх. на сх. від Передньоазійського нагір’я до Індокитаю. Інший пояс тягнеться від центру Азії, від Паміру, Тянь-Шаню,Саянів,Алданського нагір’я до хребтів пн.-сх. Азії. Найвищі підняття у Центральній Азії (від 4000м. до 7000м.). Тут же знаходяться найвищі точки світу. Основні гірські системи наступні. Найбільші це Гімалаї, Каракорум, Гіндокуш, Кунь-Лунь, Тянь-Шань, Великий Кавказ, Алтай, Саяни. Дещо менші: гори Беринга, Верхоянський хребет, Малий Кавказ, Ельбрус, Загрос, Понтійські і ін. Є крупні нагір’я: Тібетське, Памір, Передньоазійське. Є плоскогір’я: Середньосибірське, Деканське. Є менші: плато Путорана, Ленське нагір’я, плато Устюрд, Казахський дрібносопковик, Вірменське та Іранське нагір’я, Гобі, плато Ордос. Найбільші рівнини: Західносибірська, Туранська, Велика Китайська, Індо-Гангська, Месопотамська. Є високі рівнини поширені у Центральні Азії: Кашгарська, Джунгарська, Гобійська. В Азії є і ділянки, розташовані нище рівня моря. В Центральній Азії це Турфанська западина (-155м.). Западина Карасії, східніше Каспійського моря (-132м.). Западина Мертвого моря – 400м.

Клімат