Поставлена й поетапно виконується низка завдань, де головними є:

• з’ясування змістовних відмінностей кліматичної сутності,

• виявлення особливостей кліматотворення на локальних рівнях,

• визначення комплексних властивостей ландшафтів як основи для їх мезо- (топо-, мікро-) кліматичної диференціації.

Ці питання є ключовими у публікаціях автора, де більш детально висвітлено їхній сутнісний зміст.

Виконані впродовж кількох останніх років дослідження, в т. ч. й мезокліматичних властивостей гірських ландшафтів (на прикладі Українських Карпат), засвідчили, що вивчення клімату будь-якоголандшафту – питання далеко не з простих:

• По-перше, поняття "клімат ландшафту" потребує точного означення.

• По-друге, дія чинників кліматотворення в різних ландшафтних умовах дуже складна, процеси ландшафтогенезу й кліматотворення взаємозалежні й взаємопов’язані. Характер цих взаємозв’язків залежить від ходу макросиноптичних процесів, особливостей їхніх проявів над неоднорідними (у геофізичному та фізико-географічному вимірах) поверхнями.

В різних за орографічними, ландшафтними умовами регіонах формуються локальні клімати зі своєрідними, місцевими рисами. Такої якості їм надає особливий хід метеовеличин у приземному шарі повітря, стан якого зазнає відчутного й помітного впливу земної поверхні. Тому за низкою кліматичних характеристик можна визначити місцеві (мезо-, мікрокліматичні, у зарубіжній літературі – "топокліматичні") відміни. Вони надають ландшафтним комплексам окремих територій певних властивостей, що проявляються вякісних характеристиках складових ландшафтної структури.

Ретроспективний аналіз наукової літератури свідчить, що для фізико-географів, кліматологів, ландшафтознавців існує низка спільних дослідницьких проблем. Серед них зазначимо питання про різнопланові визначення поняття "клімат" (суто фізичні, синоптичні, географічні), ландшафтотвірну значимість клімату, закономірності розподілу кліматичних характеристик, горизонтальні й вертикальні виміри кліматичних підрозділів, проблеми кліматичного районування тощо.

Цікавою, неоднозначною є історія становлення категорій понять про клімат. І дотепер немає єдиного і остаточного визначення сутності окремих термінів, наявна неузгодженість системи понять з точки зору сучасних кліматології, ландшафтознавства та інших наук. Наприклад, нечітка визначеність понять "місцевий клімат" і "мікроклімат" призводить до двоякого трактування (як тотожних або взаємозамінних понять) або невизначеності нижчих (локальних) підрозділів клімату як географічної характеристики.

Географо-кліматологічні дослідження були найближчими допроблем географії кліматів. Відомі дослідження радянського періоду – І. Гольцберг, О. Романової, С. Сапожнікової, С. Хромова та інших – сприяли формуванню сучасних уявлень про складові локальних проявів кліматичних чинників ландшафтотворення.

Непересічне значення в такому аспекті мали й мають праці К. Геренчука й Г. Міллера, в яких неодноразово згадується про внутрішні кліматичні відмінності в ландшафтах, про залежність їхньої структури й станів від розподілу кліматичних елементів. Досліджуючи ландшафтні комплекси Чорногори, Г. Міллер послуговується спірним на ті часи поняттям "місцевий клімат" у розумінні набору певних мікрокліматів, властивих гірській поверхні. (Вивчення праць відомого вченого дало можливість автору розробити методику дослідження місцевих кліматів гірських регіонів, виявляти орокліматогенні комплекси у межах Українських Карпат).

У працях К. Геренчука, присвячених природі Українських Карпат, трапляються невеликі за обсягом, але інформативні відомості про місцеві клімати природних районів, кліматичні особливості індивідуальних карпатських ландшафтів. Вони використані автором для обґрунтування схеми мезокліматичного районування Українських Карпат. В цілому ретроспективний аналіз теоретичних та методичних аспектів сукупного попереднього досвіду дав підстави автору вважати, що ландшафтознавча сутність місцевих кліматів у фізичній географії, геофізиці ландшафтів, кліматології, метеорології сприймається як мезокліматична категорія.

Виконані автором дослідження мезокліматичних властивостей гірських ландшафтів у межах гірської частини Українських Карпат і Передкарпаття ґрунтувались на методичних засадах ландшафтознавчого вивчення макроклімату та його локальних різновидів.

Комплексне застосування елементів фізико-географічного,ландшафтного, кліматологічного, геофізичного та синоптичного аналізів дало змогу з’ясувати, що умови гірського кліматотворення мають чіткі мезомасштабні ознаки, за якими можливе диференціювання територій на мезокліматичній основі. Для визначення діапазону локальних (місцевих) кліматичних відмінностей застосовувались розрахункові методи статистичного аналізу, кластерний аналіз розподілу метеовеличин, типізація мезоформ рельєфу та інші підходи.

Використано досвід виявлення міри орокліматогенного впливу гірської країни, на основі чого в межах Українських Карпат автором виділено орокліматогенні комплекси (ОКК) гірського впливу. Виявлені внутрішні кліматичні відмінності та орографічні межі стали головною підставою для мезокліматичного районування в межах об’єктної території. Виконане на основі якісних і кількісних ознак мезокліматичних відмінностей, воно детальніше відображає регіональні особливості ландшафтно-кліматичних умов, структуру й різноманіття кліматів окремих територій. У процесі дослідження набуто певного досвіду, який дає можливість адаптувати його до інших ландшафтних регіонів.

Сутність нинішніх проблем ландшафтознавчого вивчення клімату автор вбачає у необхідності всебічного дослідження кліматичного різноманіття України як відображення різноманіття ландшафтного. Це збагатить вітчизняну географічну науку новими ідеями, знаннями про можливості ефективного використання кліматичних ресурсівяк одного з видів невичерпних багатств природи. Сучасні дослідники (як випливає з численних публікацій багатьох науковців-географів), що не займаються безпосередньо кліматичними дослідженнями, у ході своєї дослідницької роботи неодмінно зіштовхуються з проблемами ландшафтознавчого змісту, часто – з елементами суто кліматологічних питань, які трактують відповідно до поставленої мети.

В результаті їм доводиться специфічно, по-різному вказувати на особливі ландшафтно-кліматичні якості досліджуваних територій, даючи їм специфічні оцінки – частіше еколого-географічного, природно-ресурсного змісту. У таких роботах прямо чи непрямо вказується на оптимальні для різних видів діяльності місцеві природні, в т. ч. й ландшафтно-кліматичні умови. Копіткий аналіз результатів таких досліджень дає багато корисної, часом цінної інформації, придатної для досліджень суто кліматологічного плану.