ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ ТИПУ ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА 6
2. РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ 9
3. ВИЗНАЧЕННЯ РОБІТНИЧОГО СКЛАДУ ЦЕХУ ТА ЙОГО ЧИСЕЛЬНОСТІ 12
4. ВИДАТКИ МАТЕРІАЛІВ 20
5. РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ОБЛАДНАННЯ, ПЛОЩІ ТА РОБІТНИКІВ ДОПОМІЖНИХ ВІДДІЛЕНЬ 22
5.1. Заточувальне відділення 22
5.2. Контрольневідділення 25
5.3. Ремонтне відділення 26
5.4. Майстерня для ремонту пристроїв та інструменту 30
5.5. Відділення для приготування та роздачі мастильно-охолоджувальних рідин (МОР) 31
5.6. Цеховий склад матеріалів та заготовок 32
5.7. Інструментально-роздавальна комора (ІРК) 33
5.8. Відділення для переробки стружки 35
6. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПЛОЩІ ТА ПЛОЩ УСІХ ДОПОМІЖНИХ ВІДДІЛЕНЬ 37
7. ПЛАНУВАННЯ МЕХАНОСКЛАДАЛЬНОГО ЦЕХУ 41
8. ВИБІР КОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗМІРІВ БУДІВЛІ ЦЕХУ 43
9. ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ПОБУТОВИХ ПРИМІЕНЬ 46
10. ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОТИ ПРОГОНУ ЦЕХУ 47
11. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ 50
ВИСНОВКИ 51
ЛІТЕРАТУРА 53
ВСТУП
Розвиток машинобудування у зв’язку з переходом машинобудівних заводів до ринкової економіки неможливий без технічного переоснащення всього народного господарства України. Тому особливе значення надається створенню високоефективних автоматизованих механоскладальних виробництв на базі технічної перебудови, а також реконструкції діючих виробництв і застосування сучасного обладнання та засобів керування на всіх етапах виробничого процесу..
Механоскладальне виробництво з його комплексом виробничих цехів, дільниць і допоміжних підрозділів, де виробляють продукцію (машини), є складною динамічною системою, структура та параметри якої тісно пов’язані та найчастіше залежать від складності конструкції, номенклатури виробленої продукції та типів технологічних процесів.
Слід відзначити, що технологічне проектування механоскладального виробництва пройшло шлях від систематизації практичного досвіду проектування аж до створення наукових дисциплін: «Проектування машинобудівних цехів», «Механоскладальні цехи та дільниці у машинобудуванні». Ці дисципліни розглядають закономірності виробничого процесу виготовлення на машинобудівному заводі продукції необхідної якості з найменшими затратами.
Особлива увага приділяється реконструкції та технічному переоснащенню діючих заводів, оскільки кошти, що виділяються державою на ці цілі, окуповуються в середньому втричі швидше ніж при створенні аналогічних потужностей за рахунок нового будівництва..
В процесі проектування підприємства одночасно треба розробити і вирішити економічні, технічні й організаційні задачі, які щільно пов’язані між собою: кожне технічне рішення має бути економічно обґрунтованим та втіленим при визначеній організаційній формі.
До технічних задач проектування слід віднести: розробку технологічного процесу обробки сировини і напівфабрикатів; визначення необхідного фонду робочого часу і потрібної робочої сили; визначення потрібної кількості сировини, палива, та інших матеріальних ресурсів; підбір і розрахунок кількості основного виробничого і допоміжного обладнання; розробка питань транспорту, опалення, вентиляції водопостачання, каналізації; підрахунок потрібних площ та визначення характеру планування цехів; внутрішнє планування цехів, де необхідно передбачити розміщення обладнання допоміжних пристроїв та відділень, визначити розміри та підібрати типи і форми будівель, розробити їх конструкцію та підібрати всі основні елементи будівельної частини та ін.
До економічних задач можна віднести: встановлення виробничої програми даної номенклатури виробів; забезпечення сировиною, напівфабрикатами, паливом, електроенергією, водою та газом; визначення ваги та вартості одного виробу; вибір найвигіднішої географічної точки розміщення підприємства і т. ін.
Організаційними задачами є: розробка структури керування заводом, відділами і цехами; розподіл функцій та установлення зв'язку між відділами, між посадовими особами адміністративно-технічного персоналу; керування адміністративною, технічною та фінансово-господарчою частиною; розробка питань з організації праці та раціональної організації робочих місць; установлення порядку проходження замовлення, документації та форми звітності і контролю по цехам і всьому заводу; заходи з підготовки кадрів, обслуговуванню робітників та створенню сприятливих умов праці.
З усього вищевикладеного видно, що задачі проектування заводів дуже складні, обширні та різноманітні, особливо якщо врахувати масштаби сучасного виробництва, складність та автоматизація технологічних процесів та обладнання, вимоги, що висуваються до машин, які випускаються стосовно якості, точності, довговічності, економічності, вартості та головним чином підвищення продуктивності праці.
Вибір і обгрунтування типу виробництва та його коротка характеристика
За вихідними даними, механоскладальний цех, що проектується, має випускати безцентрово-шліфувальні станки моделі 5П23БП. Тип виробництва визначаємо виходячи із програми випуску – 830 шт. та ваги виробу – 1,8 т. Як видно, цей верстат належить до середньої категорії, так як його маса менша 10 т. і більша 1 т. Тоді, за [2, табл. 3] визначаємо тип виробництва – серійний.
Серійне виробництво займає проміжне положення між одиничним і масовим виробництвом.
Серійним називається таке виробництво, при якому виготовлення деталей здійснюється партіями або серіями, що складаються із однойменних, однотипних за конструкцією і однакових по розмірам виробів, що запускаються у виробництво одночасно. Основним принципом цього виду виробництва є виготовлення всієї партії (серії) цілком як в обробці деталей, так і в зборі.
Поняття «партія» відноситься до кількості деталей, а поняття «серія» - до кількості машин, що запускається у виробництво одночасно. Кількість деталей у партії і кількість машин у серії можуть бути різними.
В серійному виробництві в залежності від кількості виробів в серії, їх характеру і трудомісткості їх виготовлення, частоти повторюваності серії протягом року розрізняють виробництво малосерійне, середньосерійне і крупносерійне. Такий поділ є умовним для різних галузей машинобудування: при одній і тій же кількості машин в серії, але різних розмірів, складності і трудомісткості виробництво може бути віднесено до різних видів.
В серійному виробництві технологічний процес переважно диференційований, тобто розділений на окремі операції, які закріплені за визначеними верстатами.
Верстати тут застосовуються різних видів: загального призначення (універсальні). спеціалізовані, спеціальні, автоматизовані, агрегатні. Верстатне обладнання повинно бути спеціалізоване такою мірою, щоб був можливий перехід від виробництва однієї серії машин до іншої, яка дещо відрізняється від першої в конструктивному відношенні, чи перехід від одного типу машин до іншого.
При використанні верстатів загального призначення повинні широко застосовуватися спеціалізовані і спеціальні пристосування, спеціалізований і спеціальний і різальний інструмент чи пристосувань для даної операції – нормальний, і нарешті, вимірювальний інструмент у вигляді граничних калібрів і шаблоні, що забезпечують взаємозамінність оброблюваних деталей. Все це обладнання і оснащення в серійному виробництві можна застосовувати досить широко, так як при повторюваності процесів виготовлення одних і тих самих деталей вказані засоби виробництва дають техніко-економічний ефект, який с великою вигодою окуповує затрати на них. Однак в кожному окремому випадку при виборі спеціального чи спеціалізованого верстату, виготовленні дорогого пристосування чи інструменту необхідно підрахувати затрати і очікуваний техніко-економічний ефект.
Серійне виробництво значно економічне, ніж одиничне, так як краще використання обладнання, спеціалізація робочих, збільшення продуктивності праці забезпечує зменшення собівартості продукції.
Серійне виробництво є найбільш розповсюдженим видом виробництва в загальному і середньому машинобудуванні. До цього виду виробництва відносять: верстатобудування, тепловозо- і дизелебудування, виробництво пресів, компресорів, насосів, вентиляторів, текстильних машин, обладнання для харчової і лісної промисловості. Для комунального господарства, транспорту і т.д.