- •1. Поняття витрат.
- •2. Класифікація витрат і її практичне значення
- •3. Зміна структури витрат під впливом технічних, організаційних, економічних факторів.
- •4. Функції і побудова системи управління витратами.
- •1)Управлінсько-функціональний:
- •Важливість обгрунтування рівня витрат і контролю їх формування за центрами відповідальності.
- •Функціональний аспект системи управління витратами: нормування, планування, облік, аналіз витрат, стимулювання їх зниження.
- •Організаційна система управління витратами на підприємствах.
- •Формування планових і фактичних витрат.
- •Зміст і порядок розробки плану витрат, його нормативна база.
- •Особливості формування витрат у коротко- і довгостроковому періодах.
- •11.Особливості впливу на величину прибутку змінних і постійних витрат.
- •12. Ієрархічна структура місць витрат на підприємстві.
- •13. Центри відповідальності за витрати /центри витрат/ і центри прибутку.
- •14.Мета диференціації витрат за місцями їх формування і центрами відповідальності.
- •15.Прямі та непрямі, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів.
- •16.Методика складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення.
- •17.Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, складна система їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
- •18.Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва.
- •19.Роль і методи калькулювання.
- •20.Калькуляційні одиниці /носії витрат/ на підприємстві.
- •21. Калькулювання на основі прямих і повних витрат
- •22. Статті прямих витрат і методика їх обчислення.
- •23. Проблеми розподілу загальних /непрямих/ витрат між різними виробами. Бази розподілу загальних витрат і умови їх застосування.
- •24. Розподіл загальновиробничих витрат.
- •25. Методи розподілу адміністративних витрат і витрат на збут при калькулюванні за повними витратами.
- •26. Прогнозування собівартості продукції на етапах її розробки і освоєння виробництва.
- •27. Параметричні методи визначення собівартості виробів і умови їх застосування.
- •28. Закономірність динаміки собівартості виробу на етапі освоєння виробництва, її використання для прогнозування рівня витрат.
- •29. Облік і звітність як елементи контролю витрат.
- •30. Організаційна побудова обліку витрат і руху матеріальних цінностей.
17.Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, складна система їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
Діяльність виробничих допоміжних підрозділів має комплексний характер, складніший ніж для основних підрозділів. Іноді він є настільки складним, що скласти загальний кошторис для цих підрозділів практично неможливо. У таких випадках уважають за доцільне обчислювати витрати за кожним видом діяльності, на основі визначення нормативів витрат на виконання окремих робіт (замовлень).
Планування діяльності допоміжних підрозділів відбувається на основі програми діяльності тих підрозділів основного виробництва, роботу яких вони забезпечують. При цьому вартість продукції і послуг допоміжних підрозділів завжди включається до витрат основних підрозділів у складі непрямих витрат.
Складніше врахувати у собівартості продукції підприємства витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. Вагома частка їх продукції, робіт і послуг може спрямовуватися на задоволення виробничих потреб цих підрозділів. Віднесення тих витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, які пов’язані з наданням ними взаємних послуг, на підрозділи основного виробництва здійснюється опосередковано, з виконанням операції перерозподілу цих витрат між відповідними підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв. Розподіл витрат окремого допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів підрозділів основного виробництва і визначення собівартості продукції
Метод взаємних послуг. За такого методу витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки малими, що їх подальший перерозподіл недоцільний. Коли такий момент настає, зазначені суми витрат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, без розподілу на підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв, і процес розподілу на цьому закінчується.
Метод взаємних послуг точніший за метод прямого розподілу, проте більш трудомісткий. Його застосовують тоді, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв не можна ігнорувати.
18.Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва.
Визначення собівартості продукції підприємства потребує точного обчислення всіх витрат, пов’язаних з її виробництвом. При цьому непрямі витрати, які виникають у підрозділах основного виробництва, з допомогою обґрунтованого методу розподілу можуть бути відразу віднесені на окремі вироби. Складніше врахувати у собівартості продукції підприємства витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. Вагома частка їх продукції, робіт і послуг може спрямовуватися на задоволення виробничих потреб цих підрозділів. Віднесення тих витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, які пов’язані з наданням ними взаємних послуг, на підрозділи основного виробництва здійснюється опосередковано, з виконанням операції перерозподілу цих витрат між відповідними підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв. Розподіл витрат окремого допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів підрозділів основного виробництва і визначення собівартості продукції.
Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між відповідними іншими виробничими підрозділами здійснюється виходячи з обсягів наданих ними послуг з допомогою трьох основних методів:
методу прямого розподілу - за цим методом усі витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв.
методу взаємних послуг (інша назва — метод повторного розподілу) - за такого методу витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки малими, що їх подальший перерозподіл недоцільний.
методу системи рівнянь - цей метод по суті повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов’язаний з положеннями математичної теорії рядів.