55. Фонова електрична активність головного мозку та її основні ритми.

Запис сумарної електричної активності головного мозку, яка відводиться за допо­могою зовнішніх електродів, називають електроенцефалограмою (ЕЕГ). У ній роз­різняють кілька основних ритмів: альфа- ритм (8-12 Гц), який реєструється у стані спокою при заплющених очах; бета-ритм (13-30 Гц) — у стані спокою з розплюще­ними очима; гамма-ритм (30—70 Гц) — під час напруженої розумової роботи; тета- ритм (4—7 Гц) — у напруженому емоцій­ному стані; дельта-ритм (0,5-3 Гц) — під час глибокого сну. Коли па ЕЕГ помітні переважно альфа- або дельта-ритми, це явище називають син­хронізацією, а бета- і гамма-ритми — де­синхронізацією електричної активності мозку. Окре­мі ритми ЕЕГ пов’язані з проявом різних видів розумової діяльності людини. Так, по­силення тета-ритму пов’язане з емоційною напруженістю суб’єкта, зокрема з відчут­тям задоволення чи болю. У звичайних умовах у дорослих людей з урівноваже­ним характером тета-ритм мало помітний, але під час дії неприємних подразників цей ритм чітко виявляється навіть у стрима­них людей. У мозку людини виділяють також по­вільні ритмічні коливання хвилинного діа­пазону — надповільні електричні потен­ціали: дзета-хвилі (5-12 за 1 хв), тау-хви- лі (14 за 1 хв) та іпсилон-хвилі (0,5-4 за 1 хв). Деякі з цих потенціалів зроста­ють під час напруженої розумової діяль­ності, деякі реєструються під час сну, а та­кож у гіпнотичному стані (стадія сом­намбулізму).

56. Викликані потенціали мозку

Коливання електричного потенціалу, які виникають у мозку внаслідок стимуляції рецепторів, аферентних волокон чи ядер, називають викликаними потенціалами.

За допомогою зовнішніх електродів, на­кладених на поверхню шкіри голови, пе можна зареєструвати поодинокі викликані потенціали оскільки вони зливаються із фоновою електричною активністю мозку. Проте при ритмічних подразненнях з наступною комп’ютерною обробкою бага­тьох коливань електричної активності кори досить чітко виділяються усереднені ви­кликані потенціали, які у людини склада­ються з кількох компонентів, що зумов­лені активністю специфічних і неспецифіч­них мозкових структур. Вимірювання викликаних потенціалів та їх аналіз застосовують для вивчення зв’яз­ків між периферичними і центральними структурами, а також між різними централь­ними структурами для діагностики чутли­вості.

57.Первинні та вторинні відповіді кори головного мозку.

Після подразнення периферичних структур, зокрема органів чуття, через короткий час (до 10 мс) у первинних проекційних зонах нової кори можна зареєструвати повільні двофазні (позитивно-негативні) хвилі — первинні викликані потенціали (первинні відповіді). Ці потенціали також зумовлені переваж­но синаптичною активністю нейронів. Таким чином при зануренні реєструвального мікроелектрода в глибші шари кори форма викликаного потенціалу змінюється: первинне позитивне коливан­ня зникає і замість нього з’являється нега­тивна хвиля з коротким латентним періодом. Після первинного потенціалу можуть виникнути ще кілька додаткових негативно-позитивних коливань, які називаються вторинними вик­ликаними потенціалами (вторинними відповідями) і реєструються у широкій ділянці кори. Ця реакція охоплює не лише проекційну зону, а й сусідні ділянки кори, викликаючи в них певні зміни, необхідні для підтримання високої збудли­вості. В асоціативних полях реєструються тільки вторинні викликані потенціали з ве­ликим латентним періодом.